2. Спосіб аналізу граничних значень

Мета: отримати тестові варіанти, які аналiзують граничні значення.

Основні відмінності від розбиття по еквівалентності:

1. тестові варіанти створюються для перевірки лише ребер класів еквівалентності;

2. при створенні тестових варіантів враховуються не лише умови вводу, але й область виведення.

Правила аналізу граничних значень:

1. Якщо умова введення задає дiапвзон п...т, то тестові варіанти повинні бути побудовані для:

• 3начень п та т;

• 3начень трохи лiвiше від п та трохи правіше від т на числовій осі.

Наприклад, якщо діапазон -1,0...+1,0, то тести створюються для значень -1, + 1, -1,001, +1,001.

2. Якщо умова введення задає дискретну множину значень, то тестові варіанти повинні бути побудовані для:

• Перевірки min та mах iз значень;

• 3иачень трохи меншого за min та трохи більшого за mах.

Наприклад, якщо вхідний файл може містити вiд 1 до 255 записів, то тести створюються для 0, 1, 255, 256 записів.

3. Правила 1 та 2 застосовуються для області виведення.

4. Якщо внутрішні структури даних програми мають предписані границі, то розробляються тестові варіанти, що перевіряють ці структури на їх границях.

5. Якщо вхідні чи вихідні дані програми являються впорядкованими множинами (наприклад, список чи таблиця), то потрібно тестувати обробку першого та останнього елементів цих множин.

3. Спосіб діаграм причин-наслідків

Цей спосіб забезпечує формальний запис логічних умов та відповідних дій.

Послідовність кроків:

1. Для кожного модуля перераховуються причини (умови вводу чи класи еквівалентності умов вводу) та, наслідки (дії чи умови виведення). Кожній причині та наслідку присвоюється свій ідентифікатор.

2. Розробляється граф причинно-наслiдкових зв'язкiв.

3. Граф перетворюеться у табпицю розв'язкiв.

4. Стовпці таблиці розв’язків перетворюються у тестові варіанти.

3Ауважння:

1. Причини позначаються Сі, а наспiдки - Еі.

2. Кожнний вузол графа може знаходитися у стані 0 (стан відсутній) чи 1 (стан присутній).

Використовуються наступні функції:

1. Функція тотожність: якщо значення С1=1, то значення Е1=1, інакше значення Еl=0.

2. Функція НІ: якщо значення С1=1, то значення Еl=0, інакше значення Е1=1.

3. Функція АБО: якщо значення C1 або С2 =1, то значення Е1=1, інакше значення Еl=0.

4. Функцiя І: якщо значення С1 і С2 =1, то значення Е1=1, інакше значення Е1=0.

5. Обмеження Е (виключення, exclusive): Е - iстинне, якщо одна з причин. а чи b - приймає значення 1. (а та b не можуть приймати значення 1 одночасно).

6. Обмеження І (включення, inclusive): принаймнi одна з велнчнн а чи b с приймає значення 1. (а, b, с не можуть приймати значення 0 одночасно).

7. Обмеження О ( один i лише один, only оnе): одна i лише одна з величин а чи b приймає значення 1.

8. Обмеження R (вимагає, requires): якщо а приймає значення 1, то i b приймає значення 1 (неможливо а=l,а b=0).

9. Обмеження М (приховує, masks): якщо а приймає зн. 1, то b приймає значення 0.

Організація процесу тестування пз