Вид заняття: лекція.

Тема: Великобританія та Франція у 20-х рр» Німеччина в період

Веймарської республіки.

Мета заняття:

• Назвати основні внутрішньополітичні події у Англії, Франції, Німеччині періоду стабілізації 1924 - 1929рр.;

• описати становлення Веймарської республіки в Німеччині; внутрішню політику консервативних і лейбористських урядів у Великій Британії:

• охарактеризувати загальний страйк гірників у Англії в 1925 - 1926рр;

• проаналізувати політику «уряду національного порозуміння» у Франції; закон про промислові конфлікти та тред-юніони 1927р.

• скласти конспект.

Методи: інформаційно-проблемна лекція. Матеріально-технічне забезпечення: карта світу.

Література:

1. Я.М. Бердичевський, Т.М. Ладиченко. Всесвітня історія 10 кл. Підручник. -Запоріжжя: Прем'єр, 2004.

1. Полянський П. Всесвітня історія 10 кл. Підручник. - К.: Генеза, 2010

Структура заняття

1. Організаційна частина

1. Актуалізація опорних знань

2. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань

3. Мотивація навчальної діяльності

4. План заняття

1. Велика Британія в 1920-х рр» Загальний страйк шахтарів.

1. Франція в 1920-х роках. «Уряд національного порозуміння»*

2. Німеччина в період Веймарської республіки.

6. Підведення підсумків.

Хід заняття

1. Велика Британія в 1920-х рр.. Загальний страйк шахтарів.

Всі повоєнні процеси, що відбувались в країні, проходили в конституційних межах традиційного парламентаризму. Країна-переможниця мала свої проблеми. Втрати від війни були значні(втратила 15% національного багацтва). З кредитора вона перетворилась у боржника. Зросла самостійність домініонів, активізувались національно-визвольні рухи в колоніях. Повоєнний спад виробництва призвів до зростання безробіття і загострення проблем традиційних галузей виробництва (суднобудівної, вугільної, металургійної) і, відповідно, до страйкової боротьби і соціальних проблем.

Несприятливі наслідки війни призвели до розколу в англійському суспільстві. Одна частина прагнула до повернення старих часів, вважаючи, що відхід від традиційних англійських цінностей породив негаразди в країні. Інша частина населення вважала, що після великої війни в Англії повинні утвердитися більш справедливі принципи суспільного устрою. Виразниками настроїв однієї частини населення були консерватори, другої — лейбористи. Ліберали, які у попередні роки були провідною силою в партійно-політичній системі, виявились розколотими і згодом відтісненими з політичної арени.

У 1918 р. лейбористська партія прийняла свій перший статут. Метою партії проголошувалося встановлення суспільної власності на засоби виробництва, а найближчими завданнями – розширення соціального законодавства і подальша демократизація політичного устрою

Реформи Ллойд Джорджа. Ірландське питання.

Нові настрої у суспільстві спонукали коаліційний уряд консерваторів і лібералів, який очолив лідер реформістського крила ліберальної партії Д. Ллойд-Джордж, до широких реформ.

Уряд Ллойд-Джорджа поставив собі за мету швидко ліквідувати закони воєнного часу і відновити «нормальне» становище в країні. Так було скасовано систему державного регулювання і контролю, згорнуто воєнне виробництво, демобілізовано 4-мільонну армію. Але ці заходи породили проблему з працевлаштуванням і сприяли роз­гортанню широкого страйкового руху (у 1919 р. страйкувало понад 2,5 млн осіб). Під тиском страйкуючих уряд провів ряд заходів: підвищив зарплату і скоротив робочий тиждень до 40 годин.

Ще в 1918 р. було проведено чергову реформу виборчого права, лік­відовано майновий ценз. Право голосу отримали жінки, яким виповнилося 30 років.

Після виборів уряд прийняв програму допомоги безробітним та будівництва дешевого житла для малозабезпечених. У 1918 р. було запроваджено восьмирічну освіту, а 1921 р. – дев'ятирічну обов'язкову безплатну освіту.

Уряд Ллойд-Джорджа пішов на рішучий крок,-надавши-у 1921 р. статус домініону (Домініо́н — фактически независимое государство в составе Британской империи (ныне — в составе Британского Содружества), признающее главой государства британского монарха, представленного в доминионе генерал-губернатором. У принципі, домініони мали повну свободу вирішувати свої власні справи у всіх областях, за винятком оборони і зовнішньої політики) своїй найстарішій колонії Ірландії. Шість графств у Північній Ірландії з переважно протестантським населенням залишались у складі Великої Британії. Після цього офіційна назва Великої Британії стала «Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії».

Реформи уряду Ллойд-Джорджа

– Ліквідація надзвичайних законів періоду війни. Згортання системи державного регулювання і контролю.

– Демобілізація армії (4 млн солдатів). Скорочення воєнних витрат.

– Підвищення зарплати і скорочення робочого тижня до 40 годин.

– Реформа виборчого права, ліквідація майнового цензу. Надання права голосу жінкам, яким виповнилося 30 років.

– Прийняття після виборів програми допомоги безробітним та бу­дівництва дешевого житла для малозабезпечених.

– Реформування системи освіти (у 1918 р. було введено восьмирічну освіту, а 1921 р. – дев'ятирічну обов'язкову безплатну освіту.

– Надання статусу домініона Ірландії (1921р.), крім шести графств на півночі.