8 Народний фронт

Спроба фашистського заколоту дала поштовх до зближення соціалістів і комуністів у боротьбі проти фашизму. Почалися масові антифашистські демонстрації. 12 лютого 1934 р. на заклик соціалістів відбувся політичний страйк із вимогами заборонити фашистські ліги. До участі в ньому комуністи закликали і своїх прихильників. Це стало першою спільною акцією двох партій і започаткувало їх зближення.

3. Німеччина в період Веймарської республіки.

Зима 1918 – весна 1919 рр.- найтяжчий період у житті повоєнної Німеччини. Перед новою владою постали дві найважливіші проблеми: забезпечити мирний перехід від монархії до демократичної республіки; уникнути комуністичної диктатури російського ґатунку.

Досягти цього можна було лише забезпечивши порядок і законність, відновивши економіку.

У серпні 1919 р. у м. Ваймарі було прийнято конституцію республіки, названу Ваймарською, яка закладала підґрунтя демократичного розвитку федеративної країни, що складалася з 18 федеральних земель.

Основні положення Веймарської Конституції:

• «Німецький рейх є республікою»;

• прямі вибори президента республіки проходили один раз на сім років. Президент - «Гарант республіки і конституції». Він є головнокомандувачем, може накласти вето на будь-який законопроект, мас право усувати уряд і розпускати рейхстаг. «У разі загрози суспільній безпеці і порядку» президент має право приймати одноосібні рішення, фактично скасовуючи окремі статті констатуції;

• вибори до рейхстагу проходили один раз на чотири роки за пропорційною виборчою системою. Рейхстаг здійснював законодавчу діяльність, приймав бюджет і вирішував питання війни і миру;

• уряд формує канцлер, кандидатуру якого пропонує президент;

• рейхстаг мав право усувати уряд, висловивши йому квотум недовіри;

• гарантія дотримання основних демократичних прав громадян. Крім особистих і політичних прав закріплювалися і соціальні права: право і обов'язок працювати на благо суспільства, гарантувалася допомогу малозабезпеченим, літнім, інвалідам і безробітним та ін;

• вводилися елементи прямої демократії - опитування населення та референдуми. Рішення останніх мали силу закону, який не можна було скасувати;

• допускалася можливість націоналізації окремих галузей промисловості;

• зміни до Конституції вносилися шляхом голосування в парламенті.

Республіка з самого початку стикнулася з серйозними політичними проблемами. Вороги Ваймарської республіки критикували, і почасти справедливо, її недоліки: коаліційні уряди роздирали суперечки; самі уряди були недовговічними. Інші партії активно агітували проти республіки. Проте більшість німців голосувала за партії, які підтримували демократичну систему в країні.

До політичних проблем у період кризи 1918-1923 рр. долучилися економічні проблеми: людські втрати внаслідок війни; 1921 р. уряд надрукував велику кількість грошей для виплати репарацій; у 1923 р. Франція й Бельгія окупували Рурську область; відмовившись від підвищення податків, скарбниця поповнилась новими знеціненими паперовими грошима.

Крім економічних проблем, демократію постійно атакували противники Ваймарської республіки. У березні 1920 р. праві спільно з командувачем «Вільних корпусів» Вольфгангом Каппом (звідси - «каппівський заколот») здійснили переворот. Генерал Лютвіц увів до Берліна війська і призначив В. Каппа канцлером. Головнокомандувач райхсверу генерал Ганс фон Сект відмовився захищати уряд Ф. Еберта і президент змушений був тікати на південь країни. Але армія, профспілки, державні службовці й банкіри виступили проти перевороту, змусивши В. Каппа «подати у відставку» і вивести війська зі столиці. Заколот назвали «безглуздою авантюрою». В. Каппа заарештували, хоч зрадників республіки так і не покарали.

8 листопаді 1923 р. республіку спіткало нове випробування: лідер нацистів А. Гітлер за підтримки впливових осіб з армії, зокрема генерала Людендорфа. підняв заколот у Мюнхені, названий «пивним путчем». Гітлер разом із штурмовиками СА (напіввійськові формування НСДАП) увірвалися в один із мюнхенських пивних барів, де знаходилися почесні гості міста. Він вистрілив у стелю, а потім проголосив програму свого майбутнього національного уряду. Поліція й армія швидко взяли ситуацію під контроль. Лідери заколоту були заарештовані й ув'язнені.

З 1924 р. починається стабілізація економіки Німеччини. Вирішальну роль в цьому відіграють мільярдні позики, надані США і Англією в межах реалізації плану Дауеса. Загальна сума інвестицій в економіку країни в 1924-1929 рр. становила 260 млрд. золотих марок, шо майже вдвічі перевищувало суму репарацій. Деякі позики надавалися на 20-30 років і витрачались на модернізацію країни.

Вихід промисловості з кризи супроводжувався посиленням процесів монополізації. Створений у 1925 році. Хімічний концерн «Фрабеніндустрі» відразу став найбільшим у Європі. У 1928 р. на 8% був перевищений довоєнний обсяг промислового виробництва. Прискореними темпами розвивалась важка промисловість, відбувалось оновлення основного капіталу і модернізація виробництва. Німецьким промисловцям вдалося відновити свої міжнародні позиції. Вони обійшли Велику Британію за експортом машин і устаткування. За загальним обсягом промислового виробництва Німеччина вийшла на друге місце у світі після США.

Підведення підсумків

Перехід від війни до миру виявився для країн Європи складним і тривалим. Початок нормалізації відносин між Радянською Росією і країнами Заходу, спад соціальних рухів, завершення переведення економіки на мирні рейки стали основою для нормалізації життя і виходу на шлях економічного піднесення. Швидше всього стабілізація настала в країнах переможцях - Англії та Франції'.

Запитання і завдання:

1. У чому полягала різниця в діяльності урядів Національної єдності і Лівого блоку?

2. Як Ви вважаєте, які уроки сучасні політики можуть понести з історії Веймарської республіки?

3. Які причини й наслідки страйку 1926 р.? Як ви оцінюєте дії страйкуючих, уряду і підприємців під час страйку 1926 р.?