Основні принципи об’єктно-орієнтованої методології розробки програмної системи (оом пс)

Складовими ООМ являються:

1. ООПрограмування – представлення програми у вигляді сукупності об’єктів, кожний з яких являється реалізацією певного класу, а класи утворюють ієрархію на принципах спадковості.

2. ООПроектування – процес об’єктної декомпозиції, представлення логічної, фізичної, статичної та динамічної моделей ПС.

3. ООАналіз – створення моделей близьких до реальності.

Переваги ООМ:

1. Можливість долати обмеження зв’язані зі складністю системи.

2. Використання на стадії аналізу моделей близьких до реальності.

3. Застосування при аналізі та проектуванні інформаційних систем, систем реального часу та апаратно-програмних комплексів.

4. Забезпечення можливостей повторного використання розробленого ПЗ.

5. Підтримка ітераційного процесу розробки.

6. Обробка різноманітної інформації.

7. Повне використання описуваних можливостей ООМПрограмування

Базу ООМ складає об’єктна модель, яка має 4 головні елементи та 3 додаткових.

Головні елементи моделі:

1. Абстрагування - виділення характеристик об’єкта, які відрізняють його від інших видів об’єктів.

2. Обмеження доступу або інкапсуляція – це розподіл елементів об’єкта, які визначають його структуру та поведінку.

3. Модульність – це властивість системи, яка може піддаватися декомпозиції на ряд внутрішньо зв’язаних і слабо залежних один від одного модулів.

4. Ієрархія – це впорядкована система абстракцій. Основними видами ієрархічних структур являється структура з класів (ієрархія is’a та структура з об’єктів part of).

Спадковість – це така ієрархія абстракцій в якій підкласи успадковують структуру одного або декілька суперкласів.

Додаткові елементи моделі:

1. Типізація. Тип – це визначення властивостей побудови або поведінки характерний деякій сукупності об’єктів. Поліморфізм – можливість за допомогою одного імені позначати операції з різних класів, які відносяться до одного суперкласу.

2. Паралелізм – властивість, яка відрізняє активні об’єкти (мають інформаційний потік) від пасивних.

3. Збережливість або стійкість - це властивість об’єкта існувати у часі незалежно від процесів, які його створили.

Об’єкти та класи

Об’єкт – це предмет або сутність реальна чи абстрактна, яка має чітко визначене функціональне призначення в певній предметній області.

Об’єкт характеризується станом, поведінкою та індивідуальністю.

Стан об’єкта – це перелік всіх його властивостей та їх поточних значень.

Поведінка об’єкта - це зміна станів у процесі взаємодії з іншими об’єктами шляхом передачі повідомлень.

Операція – це певний вплив одного об’єкта на інший.

Виконуючи операції об’єкт виступає як:

1. Модифікатор – змінює стан іншого об’єкта.

2. Селектор – визначає стан іншого об’єкта без його зміни

3. Ітератор – має доступ до змісту об’єкта по частинам у певній послідовності.

4. Конструктор – створення та/або ініціалізація об’єкту.

5. Деструктор – видалення об’єкту та/або звільнення пам’яті яку він займає.

Індивідуальність – це властивість, яка відрізняє один об’єкт від іншого.

Мета системи реалізується в процесі взаємодії об’єктів між собою.

Відношення між об’єктами:

1. Використання-зв'язок – можливість обміну повідомленнями між об’єктами.

Ролі об’єкту:

а) Актор – об’єкт який впливає на інші;

б) Сервер – об’єкт на який впливають інші;

в) Агент – об’єкт який може бути як актором так і сервером.

2. Включення-агрегація – один об’єкт являється елементом стану іншого об’єкта.

Клас – це множина об’єкту, які мають загальну структуру та поведінку. Існує зовнішній (інтерфейс) та внутрішній (реалізація) описи класу.

Відношення між класами:

1. Узагальнення – спеціалізація – структура з класів.

2. Агрегування або відношення ціле-частина - структура з об’єктів.

3. Асоціативність відображає зв'язок між класами, які не зв’язані з іншими типами відношень.

ООМП – реалізують наступні механізми відношень класів:

1. Асоціація.

2. Спадковість або узагальнення.

3. Агрегація.

4. Залежність.

5. Інстаціонування – використовує механізм конкретизації узагальнення за рахунок використання шаблонів.

Шаблон або параметризований клас потрібен для побудови інших класів шляхом заміни у базовому класі параметрів на значення.

Метаклас – це клас класів, дозволяє трактувати класи як об’єкти.

Правила для визначення типу відношень:

1. Якщо абстракція являється підвидом іншої або сумою компонент то використовується відношення спадковості.

2. Якщо деяка абстракція не більша ніж сума компонент, то використовується відношення агрегації.

Критерії оцінки якості класів та об’єктів:

1. Взаємозв’язність – глибина зв’язку між модулями.

2. Зв’язність – взаємодія між елементами модуля.

3. Достатність – наявність у класі або модулі всього необхідного для реалізації поведінки системи.

4. Повнота – наявність у інтерфейс ній частині класу всіх необхідних характеристик абстракції.

5. Простота або примітивність - всі операції повинні бути простими.