2.2. Динаміка світових цін на нафту

Рис. 2.1. Динаміка світової ціни на нафту

Як видно на графіку динаміки світових цін на нафту (див. рис. 2.1), у 1972 році ціна на сиру нафту складала близько 3,00 дол. за барель. До кінця 1974 ціна на нафту в чотири рази до 12,00 дол. Війна Судного дня почалася з нападу на Ізраїль з боку Сирії та Єгипту 5 жовтня 1973 року. Сполучені Штати і багато країн західного світу проявили підтримку Ізраїлю. Через цю підтримку, деякі арабські країни-експортери та Іран ввели ембарго на країни, що підтримують Ізраїль. Хоча ці країни скоротили виробництво на 5 млн. барелів на день, решта були в змозі збільшити виробництво на 1 млн. барелів. Чистий збиток у 4 млн. барелів на день продовжувався до березня 1974 року і представляв собою 7 відсотків світового виробництва.

Після введення арабського нафтового ембарго не було будь-яких сумнівів, що здатність контролювати ціни на нафту перейшли від США до ОПЕК. Крайня чутливість цін до недостатнього рівня пропозиції стала достатньо очевидною, коли ціни зросли на 400 відсотків у шість коротких місяців.

З 1974 по 1978 рік, світова ціна на сиру нафту була відносно врівноваженою в діапазоні від 12,21 дол. за барель до 13,55 дол. за барель.

В 1979-1980 роки події в Ірані та Іраку призвели до чергового підвищення цін на нафту. Іранська революція привела до втрати від 2 до 2,5 млн. барелів на день видобутку нафти в період з листопада 1978 року і червні 1979 року. В деякій мірі виробництво майже зупинилося.

Швидке зростання цін на сиру нафту з 1973 по 1981 рік набуло би набагато менших обсягів, якби не політика США в період після введення ембарго близькосхідними країнами. США ввели контроль за цінами на вітчизняну нафту. Очевидним результатом цінового контролю було те, що американські споживачі нафти платили на 50 відсотків більше за імпорт, ніж за внутрішнє виробництво. По суті, внутрішня нафтова промисловість підтримувалося субсидуванням з боку споживачів у США. В результаті, в період рецесії, яка була спричинена різким стрибком цін на нафту у 1973-1974 рр., США споживали дешевшу нафту, ніж решта світу. Але з іншого боку, за відсутності контролю за цінами, США збільшило б видобування нафти, і це призвело б до зростання ціни. Рівень споживання б зменшився, але, водночас, національні підприємства використовували б енергоресурси більш ефективно. Отже, США були б більш незалежними від припинення постачання нафти Іраком і Іраном і 1979-1980 рр.

Завищені ціни призвели до збільшення видобування нафти поза ОПЕК. З 1980 до 1986 країни, що не входять до складу ОПЕК, збільшили видобування на 10 млн барелей на день. Таким чином, ОПЕК зіштовхнулася зі зниженням попиту на їх нафту і збільшення пропозиції з боку інших країн. З 1982 до 1985 року ОПЕК намагалися стабілізувати ціну на нафту зменшуючи квоти на виробництво, але їх дотримувалися не всі країни в ОПЕК, тому регулювання цін за допомогою квот виявилося неефективним. Тому в серпні 1985 року керівництво ОПЕК за ініціативи Саудівської Аравії прив’язали ціну на нафту до спотового ринку (спотовий ринок – ринок готівкових угод), що дозволило їм збільшувати обсяги видобування.

На початку 1990-х рр. збільшилося споживання нафти з боку азійських країн, що пояснюється збільшенням промислового виробництва в цьому регіоні. Тому азійська фінансова криза, яка вибухнула в 1997 році, відобразилася на світовій ціні нафти. Ціни почали відновлюватися з 1999 року, коли ОПЕК зменшила видобування на 3 млн барелей на день, що в результаті підняло ціну вище 25 дол США. З 2000 року керівництво ОПЕК дійшло висновку, що ціна в діапазоні 22-28 дол найбільш відповідає купівельній спроможності країн-імпортерів та дохідності країн-експортерів, тому ОПЕК постановило втримувати ціну в цьому діапазоні.

У зв’язку з подіями 11 вересня 2001 року суттєво змінилася структура світового імпорту нафти, оскільки США і країни Європи почали впроваджувати політику диверсифікації постачань нафти з різних країн, внаслідок чого зменшилася частка світового експорту з боку країн ОПЕК і, в свою чергу, збільшилася частка експорту Латинської Америки. Політична нестабільність відобразилася на динаміці цін: ціна на нафту знизилася на 35% у порівнянні з попереднім роком [9].

Рис. 2.2. Середня ціна нафти Brent з липня 1988 до березня 2011року

У 2007 році світова ціна на нафту почала наближатися до рівня 100$/бар., але світова фінансова криза спричинила рекордне падіння ціни до 40$/бар. Іпотечна криза в США призвела до знецінення долара, що відобразилося на біржових індексах, і звідси на вартості акцій та товарів по всьому світі, зокрема на світовій ціні на нафту. Оскільки США є глобальним “споживачем” у світові економіці, саме покращення позицій платіжного балансу Штатів та скорочення зовнішньоторгівельного дефіциту сповільнили темпи падіння курсу долара у 2009 році і, внаслідок покращення ситуації на біржовому ринку нафтопродуктів.

При поясненні причин стрімкого падіння цін на нафту у 2008 році, слід звернути увагу на зміну структури ринку нафтопродуктів. Якщо з 1985 року даний ринок представляв собою спотовий ринок, де укладалися готівкові угоди, то з 2000 років збільшилася кількість укладання диревативів щодо постачання нафти. Таким чином, інвестиції у товари, такі як нафта, схильні до зростання вже на протязі п’яти років. Попередньо, на ринках продажу нафти надавали перевагу укладанню ф’ючерсних або позабіржових угод з метою хеджування ризику. Донедавна спостерігалася тенденція до укладання некомерційних угод, заснованих на очікуванні падіння/збільшення ціни на нафту. Залучення інвестиційних банків та фондів у торгівлю нафтою надало змогу збільшувати доходи з диревативів (ф’ючерси, опціони, свопи), таким чином нафта стала біржовим активом. Як наслідок, обсяги інвестиційного капіталу та обсяги торгівлі суттєво збільшуються, але реальні обсяги постачання нафти незавжди відповідають обсягам торгівлі, оскільки не всі диревативні угоди завершуються кінцевим постачанням товару. Саме за тих обставин збільшується волативність цін на нафту [7,8].

РОЗДІЛ 3

Дослідження

На світовому ринку нафтопродуктів ОПЕК складає найбільшу частку світового експорту, за різними оцінками доля ОПЕК у світовому експорті нафти складає 60-65%. Окрім цього, ОПЕК представляє собою картель, що свідчить про монопольність ринку та залежність світової ціни від політики ОПЕК. Найбільшими імпортерами нафти є країни ЄС (після США), тому за допомогою економетричної регресії можна дослідити, чи реально існує взаємозалежність між показниками імпорту нафти європейських країн і обсягами видобування нафти країнами ОПЕК. На основі даних з офіційного сайту Адміністрації енергетичної інформації США (Energy Information Administration) www.eia.doe.gov [12] можна дослідити цю взаємозалежність, використовуючи щоквартальні дані обсягів імпорту нафти європейських країн , що входять до складу OECD (Організація з економічного співробітництва та розвитку), та обсягів видобування нафти країнами ОПЕК.

У дослідженні слід використати рівняння регресії, що має наступний вигляд:

EurImp=C(1)+C(2)*OPEC+C(3)*Price, (3.1)

де EurImp – обсяги імпорту нафти (залежна змінна),

OPEC – обсяги видобування нафти країнами ОПЕК (незалежна змінна),

Price – світова ціна на нафту (незалежна змінна).

Для того, щоб точніше дослідити залежність, потрібно ввести ще одну змінну – наприклад, світову ціну на нафту, яка неодмінно впливає на обсяги імпорту.

1. Першим етапом дослідження є збір даних, перенесення їх у Excel, після чого створюється workfile у E-views, куди імпортуються дані.

2. Методом найменших квадратів ми оцінили параметри регресії, коефіцієнт детермінації, критерії Akaike і Schwarz. Отримані наступні дані (див. табл. 3.1)

Таблиця 3.1. – Коефіцієнти регресійної моделі (3.1)

	Coefficient	Std. Error	t-Statistic	Prob.
C(1)	357.9428	1404.668	0.254824	0.8004
C(2)	0.266496	0.047292	5.635074	0.0000
C(3)	3.433626	4.253087	0.807326	0.4253

В отриманій регресійній моделі R-squared=0,77; Adjusted R-squared=0,76; Akaike info criterion= 14,75; Schwarz criterion=14,89. Для того, щоб зменшити похибку і покращити показники Probability, слід ввести ще одну змінну. Імпорт також залежить від обсягів споживання, тому можна ввести показник споживання нафти європейськими країнами OECD. Тоді регресійне рівняння буде мати такий вигляд:

EurImp=C(1)+C(2)*EurCons+C(3)*OPEC+C(4)*Price, (3.2)

де EurCons – обсяги споживання нафти в європейських країнах OECD.

Таблиця 3.2. – Параметри регресійної моделі (3.2)

	Coefficient	Std. Error	t-Statistic	Prob.
C(1)	-4609.802	1901.412	-2.424410	0.0212
C(2)	0.398142	0.116771	3.409581	0.0018
C(3)	0.224743	0.042916	5.236800	0.0000
C(4)	8.641604	4.002027	2.159307	0.0384

Для того, щоб зменшити похибку і показники Probability, спробуємо оцінити іншу регресію з використанням log-log моделі (див. табл. 3.3).

Таблиця 3.3. – Параметри регресійної моделі з використанням логарифмічної функції

LOG(EURIMP)=C(1)+C(2)*LOG(EURCONS)+C(3)*LOG(OPEC)+C(4)
*LOG(PRICE)
	Coefficient	Std. Error	t-Statistic	Prob.
C(1)	-4.034057	2.017893	-1.999143	0.0541
C(2)	0.716684	0.190011	3.771804	0.0007
C(3)	0.573465	0.188906	3.035720	0.0047
C(4)	0.079292	0.028411	2.790889	0.0088

В отриманій регресійній моделі R-squared=0,85; Adjusted R-squared=0,83; Akaike info criterion= -3,87; Schwarz criterion=-3,69. Оскільки показник Probability при змінній С(1) знову є високим (див. табл. 3.3), спробуємо використати лагові значення. У результаті порівняння різних варіантів регресійних моделей з лаговими значеннями, обираємо найкращу (див. табл. 3.4)

Таблиця 3.4. – Параметри регресійної моделі з використанням лаговиз значень

LOG(EURIMP)=C(1)+C(2)*LOG(EURCONS)+C(3)*LOG(OPEC(-1))
+C(4)*LOG(PRICE(-1))
	Coefficient	Std. Error	t-Statistic	Prob.
C(1)	-3.406055	1.955899	2.741427	0.0915
C(2)	0.717517	0.164905	4.351096	0.0001
C(3)	0.510151	0.166145	3.070515	0.0044
C(4)	0.086742	0.024798	3.497971	0.0014

В отриманій регресійній моделі R-squared=0,86; Adjusted R-squared=0,85; Akaike info criterion= -4,02; Schwarz criterion=-3,84.

На основі критеріїв Akaike і Schwarz, а також R-squared, робимо висновок, що остання модель є кращою, адекватнішою, оскільки критерії Akaike і Schwarz в даній моделі є нижчими, а показник R-squared – вищим, ніж в попередніх моделях.

В отриманій моделі всі змінні є значущими, оскільки t-статистика для кожної змінної >2, а prob. < 0,1 (похибка, яку ми собі дозволяємо). Коефіцієнт детермінації R² (скорегований)=0,86, що підтверджує адекватність нашої моделі, тобто можна сказати, що в 86% випадків показники імпорту нафти в європейські країни пояснюються обсягами видобування нафти країн ОПЕК.

3. У зв’язку з економічною кризою 2008 року, можливо існують структурні зміни у 3 кварталі 2008 року. Перевірку на структурні зміни робимо за допомогою Chow Test. Показник Probability (=0,01) є меншим за похибку, яку ми собі дозволяємо (0,1), отже відкидаємо нульову гіпотезу про відсутність структурних змін.

4. Для виявлення автокореляції використовуємо Serial Correlation LM Test. В результаті, ми отримали показник Probability = 0.227, який є більшим за похибку (0,1). Отже, приймаємо нульову гіпотезу про відсутність автокореляції.

5. Побудуємо кореляційну матрицю з метою виявлення залежності між змінними (див. табл. 3.5).

Таблиця 3.5. – Кореляційна матриця

	EURCONS	EURIMP	OPEC	PRICE
EURCONS	1.000000	0.157419	-0.051399	-0.269081
EURIMP	0.157419	1.000000	0.875456	0.741985
OPEC	-0.051399	0.875456	1.000000	0.801610
PRICE	-0.269081	0.741985	0.801610	1.000000

На основі коефіцієнтів кореляції можна стверджувати про можливе існування сильної прямої залежності між світовою ціною на нафту та обсягами видобування нафти країнами ОПЕК, що вказує про можливу сильну мультиколінеарність. . Для виміру ефекту мультиколінеарності використовуємо показник VIF.

VIF=1/(1-R²)

Для обчислення показника VIF використовуємо R² , який ми отримали в результаті оцінки регресійної моделі, де OPEC - регресант, PRICE – регресор.

R²=0,64

VIF=1/(1-0,64)=2,78

VIF<10 – немає серйозної проблеми мультиколінеарності.

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Гіпотеза про зростання/зменшення обсягів імпорту нафти в європейські країни OECD при збільшенні/зменшенні обсягів видобування нафти країн ОПЕК підтвердилася. Коефіцієнт детермінації R-squared показує, що зміна імпорту нафти в зазначені країни пояснюється видобуванням нафти ОПЕК;

2. Відсутність автокореляції залишків та мультиколінеарності свідчить про адекватність даної регресійної моделі;

3. Виявлені структурні зміни в третьому кварталі пояснюються різким падінням світової ціни на нафту зі 115 до 56 дол./бар., що також відобразилося на інших показниках;

4. Можна інтерпретувати парметри даної регресії наступним чином:

• При збільшенні/зменшенні споживання нафти європейськими країнами на 1% обсяги імпорту нафти в дані країни збільшуватимуться/зменшуватимуться на 0,71%;

• При збільшенні/зменшенні обсягів видобування нафти країнами ОПЕК на 1% обсяги імпорту нафти в країни Європи збільшуватимуться/зменшуватимуться на 0,51%;

• При збільшенні/зменшенні світової ціни на нафту на 1% обсяги імпорту нафти в країни Європи збільшуватимуться/зменшуватимуться на 0,08%.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного аналізу світового ринку нафтопродуктів, зокрема динаміки світових цін на нафтопродукти, структури світового експорту та імпорту нафти та кон’юнктури ринку загалом, слід визначити певні особливості у формуванні та функціонуванні даного ринку.

1. Даний ринок формувався виключно як монопольний в силу нерівномірності розподілу геологічних запасів нафти між країнами та можливості формування картелів з метою впливу на світові ціни. Наприклад, ОПЕК, що контролює 2/3 запасів нафти, довгий час формувала світові ціни на нафту виключно шляхом зміни обсягів видобування на своїй території. Але з середини 1980-х рр. механізми торгівлі нафтою та нафтопродуктами суттєво змінюються. Оскільки більшість торгівельних угод почали укладатися на спотових ринках, світові ціни на нафту стали залежними від курсу твердих валют, особливо курсу долара. Нафтопродукти з 1980-х рр. набули ознак біржового активу, тому біржові угоди, які зазвичай у доларах, прив’язували ціну даного товару до курсу валют. З кінця 1990-х рр. на біржах спостерігається збільшення кількості укладених угод про купівлю/продаж нафтопродуктів за заздалегідь обумовленою ціною (диревативи), які не завжди завершуються прямим постачанням товару, оскільки часто саме укладання угод орієнтоване не на придбання товару, а на заробіток за рахунок здійснення очікуваних змін ціни на даний товар. Отже, збільшення обсягів торгівлі не відповідало обсягам видобування нафти. Таким чином, грошовий капітал не був закріпленим кількістю товару, що спричинило збільшення волативності цін на сучасному етапі розвитку ринку.

2. Світові ціни на нафтопродукти є, певним чином, залежними і від політичних подій. З одного боку, якщо військовий конфлікт виникає у країні, що експортує нафту, тоді зменшується постачання нафти на світовий ринок. Внаслідок цього попит перевищує пропозицію і світова ціна зростає. Якщо військовий конфлікт виникає у країні, що імпортує нафту і доля її імпорту на ринку є суттєвою, тоді навпаки, пропозиція перевищує попит і світова ціна падає, що відображається на виробничих потужностях країн-експортерів.

3. На основі проведеного дослідження можна стверджувати про суттєву долю ОПЕК у загальному обсязі імпорту нафти до країн Європи, про що свідчить достатньо високий коефіцієнт при змінній OPEC в отриманій регресійній моделі. Це означає, що обсяги імпорту нафти країн Європи, що входять до OECD, залежать саме від рівня видобування нафти країнами ОПЕК. Але з іншого боку, вищевказаний коефіцієнт є меншим за той, що знаходиться при змінній обсягів споживання нафти країнами Європи. Це пояснюється тим, що при збільшенні потреби даних країн у нафті та відсутності потрібного обсягу постачання з боку ОПЕК країни-імпортери будуть споживати нафту, яка видобувається в межах даного регіону. Наприклад, Shell, BP, Total, Statoil ASA – найбільші нафтові компанії в Європі, що займаються видобуванням нафти з Північного моря та постачають її на європейський континент – можуть бути альтернативними варіантами для ОПЕК, хоча хімічний склад, властивості та ціна нафти, яка зумовлюється складністю її видобування з морського шельфу, різняться від якостей близькосхідної нафти.

Щодо залежності імпорту нафти в країни Європи від її ціни, то спостерігається відносно невелика взаємозалежність цих показників. Така тенденція спостерігалася і в 1973-1974 рр. в США, коли стрибок світової ціни на нафту не відобразилося на промисловому виробництві даної держави, оскільки за рахунок власних резервів внутрішня ціна на нафту підтримувалася на одному рівні.

В умовах віртуальності біржового ринку нафтопродуктів, залежності світової ціни на нафту від політичної та фінансової стабільності країн із значною часткою у світовому експорті та імпорті надзвичайно важко спрогнозувати ціну на нафту у майбутньому. Але очевидно, що у довгостроковій перспективі попит на нафту буде зростати, що пов’язане із щорічним збільшенням обсягів промислового виробництва у світі, а пропозиція, навпаки, зменшуватиметься, оскільки запаси нафти швидко скорочуються, і навіть відкриття нових запасів у важкодоступних географічних регіонах не посприяють зменшенню ціни з причини впровадження більш складних і трудоємких технологій у процес видобування нафти. Це вказує на неминуче зростання ціни на нафту, яке відбуватиметься швидшими темпами за теорією Хабберта. За різними оцінками, впродовж поточного десятиліття світова ціна нафту може зрости до 200 дол./бар.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. Грешем, Ж. Радваньи, Ф. Рекацевич, К. Самари, Д. Видаль Конец эпохи доступных и дешевых углеводородов // Атлас мира 2010 Le Monde Diplomatique. – Москва, Центр исследований постиндустриального общества, 2010. – 222 с.

2. А. Грешем, Ж. Радваньи, Ф. Рекацевич, К. Самари, Д. Видаль Даже дорогая нефть похо влияет на экологию// Атлас мира 2010 Le Monde Diplomatique. – Москва, Центр исследований постиндустриального общества, 2010. – 222 с.

3. З.І.Ватаманюк, С.М,Панчишин, С.К.Реверчук Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка. – Київ: Видавничий дім „Альтернативи”, 2001. - 608 с.

4. Тоцький В. І., Лаврененко В. В. Організаційний розвиток підприємства: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 247 с.

5. Вечканова Г. Р., Вечканов Г. С. Микроэкономика// 8-е издание. - Санкт-Петербург, 2010.- 209 с.

6. Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення.// Навчальний посібник. - Київ: Кондор, 2003.- 214 с.

7. OPEC’s World Oil Outlook 2010 - <http://www.opec.org/opec_web/en/publications/340.htm>

8. OPEC’s Annual Statistical Bulletin 2009 - <http://www.opec.org/opec_web/en/publications/76.htm>

9. James L. Williams  Oil Price History and Analysis -<http://www.wtrg.com/prices.htm>

10. Воронина Н. В. Мировой рынок нефти: тенденции развития и особенности ценообразования - http://www.cfin.ru/press/practical/2003-10/05.shtml

11. Офіційний сайт ОПЕК http://www.opec.org/opec_web/en/index.htm

12. Офіційний сайт Адміністрації Енергетичної Інформації США www.eia.doe.gov

13. Hubbert, Marion King Nuclear Energy and the Fossil Fuels Drilling and Production Practice. Spring Meeting of the Southern District. Division of Production// American Petroleum Institute. San Antonio, Texas: Shell Development Company.- 2008 - pp. 22–27.