40

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародного економічного аналізу та фінансів

«Аналіз світового ринку нафтопродуктів»

Курсова робота

студентки гр. МВВ-38с

Левенець Ольги Ростиславівни

Науковий керівник –

асистент Кузенко

Наталія Володимирівна

Львів 2011

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………3

Розділ 1. Світовий ринок нафтових продуктів

1. Суть та основні характеристики світового ринку нафтопродуктів……………………………………………….5

2. Картель як форма монополізованої структури на ринку нафтопродуктів……………………………………………….7

3. Ціноутворення у зовнішній торгівлі та особливості формування ціни на нафту………………………………….15

Розділ 2. Аналіз світового ринку нафтових продуктів

2.1. Кон’юнктура світового ринку нафтопродуктів……………..23

2.2. Динаміка світових цін на нафту………………………………27

Розділ 3. Дослідження…………………………………………………….32

Висновки…………………………………………………………………...37

Список використаних джерел……………………………………………40

ВСТУП

Починаючи з другої половини ΧΧ століття нафта перетворилася у домінуючий енергоносій, що суттєво змінило кон’юнктуру світового ринку природніх ресурсів. Попит світової економіки на нафтопродукти з кожним роком зростає: якщо в 1900 році потреби у нафті оцінювалися не більше за 1 млн барелів на день, то на сьогодні щоденний попит досягає 85 млн барелів. Оскільки не всі країни можуть повністю забезпечити національне виробництво нафтовими ресурсами, багато з цих держав, серед яких і Україна, потерпають від цінової монополії країн-імпортерів. Наприклад, нафтогазодобувні підприємства України забезпечують щорічні національні потреби у нафті та продуктах її переробки лише на 20%. Аби мінімізувати негативні зовнішні впливи на енергетичну безпеку країни потрібно детально проаналізувати закономірності формування і функціонування даного сектору ринку ресурсів.

Проведене дослідження базується на роботах таких вчених-теоретиків в галузі ринкових відносин, ціноутворення, монополістичної та олігополістичної конкуренції, як З. Г. Ватаманюк, С. М. Панчишин, С. К. Реверчук, Л. О. Шкварчук, О. В. Колєсніков. Попередньо тему енергетичного комплексу в контексті світової економіки вивчали В. Ф. Артюшкін, Г. Г. Бурлака, А. А. Конопляник, Ю. В. Макогон, Л.А. Мелент’єв, В.В. Петров, С.М. Пухов, С.В. Сапегин, В.Л. Саприкін та ін.

Віддаючи належне напрацюванням вчених-економістів, слід зазначити, що ринок енергоресурсів є ще недостатньо досліджуваною сферою, оскільки окремі аспекти функціонування світового ринку нафтопродуктів вимагають деталізації і докладного вивчення, що зумовило вибір даної теми.

Метою дослідження є комплексний аналіз світового ринку нафти та продуктів її переробки. Поставлена мета зумовлює вирішення таких завдань:

1. Визначення товарних, територіальних, часових меж ринку, визначення його обсягу та суб’єктів;

2. Дослідити частку суб’єкта господарювання на ринку, рівень ринкової концентрації, бар’єри вступу на ринок, відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної конкуренції;

3. Здійснити статистичний аналіз тенденцій розвитку і сучасної кон’юнктури світового ринку нафтопродуктів;

4. Виявлення механізмів формування цінової динаміки світових цін на нафту та їх обґрунтування.

5. За допомогою статистичних даних та регресійного аналізу пояснити вплив цінових та нецінових чинників на обсяги експорту-імпорту нафти.

Об’єкт дослідження – світовий ринок нафтопродуктів.

Предмет дослідження – загальні закономірності розвитку та функціонуван-ня світового нафтового ринку.

Методи дослідження базуються на загальнонаукових засадах економічної теорії і статистичної науки.

Інформаційну базу дослідження становлять статистичні дані з офіційних джерел спеціалізованих агенцій та міжнародних організацій (Світовий банк, Світова Організація Торгівлі, Асоціація досліджень з максимуму добутку нафти і газу), які публікуються в спеціальних та періодичних виданнях, а також розміщені в мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1

Світовий ринок нафтових продуктів

1. Суть та основні характеристики світового ринку нафтопродуктів

За останні п’ять років ціна на нафтову сировину збільшилася майже вчетверо. Досягнувши в 2008 році свого історичного максимуму (біля 150 дол. за барель), ціна впала нижче 40 дол. і знову піднялася до 70-ти, що лягло додатковим тягарем на економіку певних країн і надало новий поштовх та особливу актуальність дискусії у темі вибору енергетичних ресурсів. Чи може у перспективі попит на ринку нафтопродуктів врівноважити пропозицію? Проблема полягає у тому, що непередбачувано швидкий ріст потреби в енергоносіях супроводжується уповільненням темпів відкриття нових родовищ. Першопричиною нестабільності перспектив світового нафтовидобування стало неочікуване зростання попиту на його продукцію. В той час, як в 1992-2002 роках темпи зростання попиту на нафту складали в середньому 1,54% в рік, в 2003-2007 роках світовий попит щорічно зростає на 9,4%. Це зростання зумовило збільшення виробництва, хоча експортери і так досягли своїх граничних можливостей, а транспортні потужності і нафтопереробні підприємства ледь справлялися з такими обсягами сировини, що звичайним чином призвело до нового витку цін. Згідно консенсусного прогнозу світовий попит на нафту в 2020 році складатиме 105 млн барелей в день (Мб/д), а в 2030-му – 118 Мб/д, тобто зросте в порівнянні з теперішнім рівнем на 33,5 Мб/д. Сумнівно, що пропозиція перевищила рівень 90-100 Мб/д. Досі прогнози, які складалися Міжнародним енергетичним агентством на період 2020-2030 років, були втішними, однак дійсність може різнитися від прогнозів. Якщо всупереч всесвітньої рецесії потреби у нафті будуть зростати, тоді два чинника не дозволять пропозиції наздогнати попит: невпевненість у великих об’ємах розвіданих родовищ і невисокі шанси для відкриття нових. З-за скорочення нафтовидобутку і росту внутрішнього попиту деякі країни, які ще вчора експортували нафту, перетворилися у імпортерів (Індонезія, Єгипет) або майже стали ними (Габон, Туніс, Оман і Сирія). Згідно результатів дослідження, яке проводила компанія «Pemex» в 2007 році, в Мексиці нафтове видобування буде скорочуватися швидше, ніж очікувалося, особливо на родовищі Кантарель, де зосереджені 60% запасів чорного золота цієї країни. Нарешті, МЕА прогнозує подальше скорочення нафтовидобування і в басейні Північного моря: с 6,6 Мб/д в 2002 році до 4,8 Мб/д в 2010-му і менше за 2,2 Мб/д до 2030 року. В ситуації, для якої характерний ріст попиту на природній ресурс на фоні його посилюючої нестачі, на графіку починає вимальовуватися «пік Хаберта» (максимальна точка видобування нафти). За різних оцінок «пік Хаберта» буде спостерігатися в 2015 році або в 2025-2030 роках, що не є в занадто віддаленій перспективі і, безперечно, може спровокувати цінове «потрясіння» і безпрецедентно вплинути на світову економіку [1, с. 98-99].

Ріст цін на нафту та підвищення середніх температур грають на руку нафтопромисловцям. З одного боку, подорожчання їх продукції надає можливість до розробки нафтогазових родовищ, у яких видобування не велося з причини надто високої плати за роботу, а з іншого – потепління полегшує доступ до регіонів з раніше несприятливими природними умовами. Обсяги видобування збільшуються, що підтверджується діяльністю таких нафтових компаній як «ExxonMobil». До 2015 року Канада має намір збільшити обсяги нафтовидобування в п’ять раз і побудувати нові нафтовидобувні заводи і нафтопроводи. Це викликало зростання ділової активності зацікавлених промисловців: нафтовий гігант «Total» скупляє акції місцевих підприємств, а компанія «Energy Alberta» планує побудувати нову електростанцію, щоб забезпечити дешевою електроенергією експлуатацію нафтоносних пісків. Як бачимо, в Північній Америці розпочинається нафтова лихоманка, особливо у північно-східному регіоні канадської провінції Альберта. Завдяки потужнім шарам нафтоносних пісків в районі Атабаски Канада може зайняти перше місце за рівнем запасів нафти після Саудівської Аравії. Ці запаси оцінюються в 175 млрд барелів (для порівняння в Саудівській Аравії – 260 млрд барелів). Ці нафтові піски представляють собою породу, у якій після випаровування легких фракцій залишається нафта, бітум і асфальт. Нафтовидобування проводять не шляхом витягу рідкого “чорного золота” із свердловин, а відкритим шляхом: за допомогою певного механізму і впровадження певних технологій бітумінозна порода нагрівається, що призводить до відділення пісків і глини від бітума, а потім з останнього екстрагується нафта. Але такий видобуток нафти призводить до додаткової емісії (+151%, загалом виходить 13г/МДж) парникових газів в порівнянні з традиційними способами видобування. Тим не менш, за умови зростання ціни на нафту у майбутньому такий спосіб видобування стане більш поширеним всупереч екологічним переконанням багатьох вчених та політиків, що призведе до суттєвих змін у кон’юнктурі світового ринку нафтопродуктів [2, c. 96-97].