12.Августівський класицизм
- історико-регіональний стиль античного мистецтва. Одержав розвиток у I ст. н.е., у роки відносного благополуччя, світу і процвітання Римської імперії, головним чином у самому м. Римі, у роки правління імператора Октавіана, прозваного Августом (лат. Augustus - звеличений, священний; 63 р. до н.е. - 14 р. н. е.)."Антична традиція вважала Божественного Августа самим щасливим із усіх римських імператорів". Саме про нього Светоній сказав свою знамениту фразу: "Він прийняв Рим цегельним, а залишає мармуровим". При Августі в Римі розгорнулося грандіозне будівництво. Був вибудований Форум із храмом Марса (Форум Августа), святилище Аполлона на Палатині з грецькою і латинською бібліотекою, храм Юпітера на Капітолії. Від своїх наближених "він вимагав прикрашати місто" і "споруджувати нові пам'ятники, або відновлювати і поліпшувати старі". В архітектурі головною якістю стала декоративність. "Кольоровими мармуровими плитками облицьовувалася внутрішня поверхня стін Форуму. Приставлені до них напівколони виконувалися з кольорового мармуру: створювалося відчуття величезності неперекритого інтер'єру. Площу прикрашали статуї, зокрема, копії з каріатид Афінського Ерехфейона. У нішах стояли позолочені портретні статуї з написами на постаментах. Над усім піднімався 14-метровий колос Августа, можливо, встановлений незабаром після смерті прінцепса".
Саме в цей час грецький ордер став використовуватися в римській архітектурі не конструктивно, а декоративно. Несучою конструкцією була стіна або аркада з цегли і "римського бетону" (наповнювачі із суміші гравію з цементом), а колони, частіше напівколони, приставлялися "для краси". Типовий елемент подібної архітектурної композиції одержав назву "римського осередку". З всіх ордерів римляни віддавали перевагу найбільш пишній - корінфскій. Інкрустація й облицювання стін стали неодмінним прийомом; усі будинки облицьовувалися різнобарвним мармуром зсередини і зовні. Саме в цьому місці варто розуміти висловлення Светонія. Як декор використовувався не строгий геометризований орнамент, як це було в греків, а натуральному рослинний, у рельєфі і розписі - подібний декор з'явиться знову лише через півтисячоліття, в епоху Готики.
В роки правління Августа, на основі конструкції етруських воріт, був створений композиційний тип римської Тріумфальної арки. Трьохпролітна арка Августа була поставлена на Римському Форумі. У ці ж роки був вибудований кам'яний театр Марцелла, зовнішня стіна якого, за принципом "римського осередку", передбачала екстер'єр Колізею. Завоювання римлянами Єгипту відбилося в спорудженні в 12 р. до н.е. піраміди Цестія, гробниці, у наслідування єгипетським, складеної з цегли і туфу й облицьованої білим мармуром. Велінням імператора в Римі для прикраси міста привозилися єгипетські обеліски. Один з них у 10 р. до н.е. був встановлений у Великому цирку, інший - на Марсовому полі. Будувалися мости, акведуки, дороги.
В роки правління Августа працював творець теорії класичної архітектури Марко Вітрувій Полліон, що канонізував ордерну систему, автор знаменитої "Тріади Вітрувія": міцність, користь, краса (firmitas, utilitas, venustas). Свій трактат про архітектурі, у десятьох книгах (18-16 р. до н.е.), Вітрувій присвятив Августу. Розвиток скульптури проходило під знаком канонізації досягнень еллінської класики V ст. до н.е. (див. Перикла Вік), хоча зовні демонструвалися риси відновлення.
Це були роки розквіту неоатичної школи, майстри якої по замовленнях римських патриціїв повторювали і варіювали знамениті статуї стародавності. У мистецтві скульптурного портрета "зникала чуттєвість елліністичних образів", її переміняв "класицизм із раціоналістичністю", замість природності і невимушеності "підсилювалися ноти офіційності... В роки Августа портретисти менше уваги звертали на неповторні риси особи, згладжували індивідуальну своєрідність, підкреслювали в ньому щось загальне, властиве всім, уподібнюючи одному підданого іншому, по типу, бажаному імператорові. Ця норма особливо чітко видна в портретах самого Октавіана... Ідеалізація образа позначається в портретах августівського класицизму... зм'якшенням конструктивності форм, графічним трактуванням складок, одягів, локонів волосся, рис особи". Декоративні розписи в інтер'єрах будинків демонстрували ті ж якості: перевага площинності, орнаментальності, статичності, домінування вертикалі і горизонталі. Вишуканий рослинний орнамент - прототип ренесансного гротеску - був розповсюджений на срібних і бронзових судинах (див. Хільдесхайма кубок), в аретинській кераміці.
Надзвичайною класичністью відрізняється знаменита Портландська ваза з двохшарового скла - шедевр августівського класицизму. На монетах, гемах тиражувалися зображення Божественного Августа в образі Юпітера поруч з Венерою і Марсом, або в оточенні родини. Усі ці добутки демонструють риси академічного Класицизму, ясності форм. Багато архітектурних пам'ятників створювалося в римських провінціях. Такий знаменитий "Квадратний будинок" у Нижі, храм типу псевдоперіптера. Мистецтво ставало державною діяльністю. Час як би зупинявся. Звертання до еллінізму сполучилося з прагненням до монументальності, чистоти стилю.
Історик Ж. Ле Гофф назвав час Августа "шедевром консерватизму". Імператор сам займався літературою, писав трагедії, складав епіграми. Його товаришом і порадником був Гай Цільний Меценат (між 74 і 64 р. до н.е.- 8 р. н. е.), ім'я якого стало загальним. Літературному кружкові Мецената покровительствував імператор, "направляючи" діяльність римських поетів, підказуючи їм бажані теми й ідеї "для поширення в народі". У цілому цей період розвитку римського мистецтва став класичним зразком для наступної епохи Юлієв, Клавдієв і Флавієв (порів. античний класицизм). Після кончини імператора місяць його смерті був названий августом.
13. Вівтар Миру - вівтар на честь римської богині миру, споруджений римським сенатом на честь тріумфального повернення імператора Августа з Іспанії та Галлії в 13 р. до н.е. Був встановлений на північній околиці Рима (північно-східний кут Марсового поля) і освячений сенатом 30 січня 9 р. до н. е. Освячення вівтаря ознаменувало собою настання епохи «римського миру» (Pax Romana). Після падіння Римської імперії вівтар затопив Тібр. У 1568 р. були виявлені окремі скульптурні рельєфи вівтаря; вони потрапили на Вілла Медічівіллу Медичі, до Ватикану, в Галерея УффіціУффіці і в Лувр. У 1859 р. були проведені більш грунтовні розкопки, які дозволили Беніто МуссолініМуссоліні реконструювати вівтар Августа. У 2006 р. відкрилося нове приміщення-«ковпак», призначений для захисту тендітних залишків вівтаря від примх негоди (архітектор - Річард Мейер).
14/ ЗОЛОТИЙ БУДИНОК Золотий будинок побудований за наказом імператора Нерона в 6О роках 1 ст. н.е. поєднував риси палацу і величезною театральної декорації. Нерон був шанувальником театру. Він навіть виступав в якості трагічного актора в театрі. Нерон вибудував заміський маєток прямо посеред столиці. Незважаючи на виникали в такому проекті труднощі. «Золотий будинок» був оточений садами полянами, лісом, сільце і навіть млином. У самому центрі Риму на пагорбах Палатін і Есквіліі на величезній ділянці землі (попередньо очищеному від інших будівель) стояло маєток Нерона. Включало палац, Парки з альтанками і статуями. Озеро з лебедями, виноградники, лазні, акведуки тощо Усередині палац був оброблений різнобарвним мармуром, прикрашений розписами в четвертому стилі живописцем Фабулл. Розписи були покриті позолотою, що і послужило причиною назви палацу «Золотий будинок».
Після повалення Нерона «Золотий будинок» був частково зруйнований, а в 15-16 століттях в епоху Відродження був розкопаний і продовжував дивувати художників Відродження. Їм милувалися і Мікеланджело, і Рафаель, а художник Франческо Д, Оланда 1538 перемалював розпис зводу кімнати № 60, відрізнялася особливим багатством декору.
15. КОЛІЗЕЙ (Colosseum) – грандіозний амфітеатр, зведений у Древньому Римі в епоху Флавіїв. В античному Римі Колізей називали амфітеатр Флавіїв. Він був закладений у 75 імператором Веспасіаном Флавієм (9–79) і в 80 відкритий його сином Титом (роки правління 79–81).
Колізей розташований у долині між пагорбами Есквіліном, Палатіном, Целієм, на місці штучного озера, створеного в резиденції імператора Нерона (37–68), що було осушено для будівництва амфітеатру. Три століття Колізей служило для пристрою боїв гладіаторів (заборонені в 404–405), для цькування звірів (продовжувалися до 526), для морських боїв, для яких арена заливалася водою. У 11–12 ст. Колізей стає феодальним замком-міцністю. Із середини 14 в. тут поселяються релігійні братерства (на арені споруджується церква).
Колізей — найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біля п'ятдесятьох тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5 м) розділені на чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили для входу і виходу. У плані Колізей представляє еліпс; центр його композиції — нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами для глядачів. Еліпс найбільше повно відповідав вимогам динаміки видовищ, що розгортаються — гладіаторських боїв.
Колізей – будівля у виді еліпса: довжина 188 м, ширина 156 м, висота 48,5 м. Середня частина будинку, арена (від лат. «arena» – «пісок»), покрита піском і, що призначалася для гладіаторських боїв, цькування тварин, за формою являла собою еліпс (довжина 86 м, ширина 54 м). Розміри арени дозволяли боротися на ній одночасно 3000 парам гладіаторів. До неї примикав чотирьохметровий подій, що служив огорожею під час «навмахій», «морських боїв», коли арена заливалася водою. Арену обрамляли поступово підвищуються місця для глядачів, розташовані 4 ярусами. На першому ярусі розташовувалися місця для почесних глядачів, вище знаходилися 20 мармурових рядів для офіційних гостей, вершників. За вузьким проходом випливало ще 20 мармурових рядів, а далі знаходилася колонада, за якої був ярус з дерев'яними лавами для простих людей. Розподіл місць вироблялося строго відповідно до соціальної приналежності громадян (чим нижче положення, тим вище знаходилося місце). Місткість Колізею – 50 000 місць. З зовнішньої сторони Колізей – четирехъярусний будинок. Перші три яруси утворювали аркади по 80 арок, що спиралися на могутні стовпи в 2,4 м шириною. Арки були прикрашені приставними напівколонами з антаблементом. На першому ярусі – тосканський ордер, на другому – іонічний, на третьому – корінфський. Арки другого і третього ярусу були прикрашені статуями, що стояли в них, (не збереглися). Верхній поверх являв собою високу стіну, що була декорована 80 пілястрами, що знаходилися над колонами, корінфського ордера. Між ними розташовувалися квадратні вікна, і містилися по трьох кронштейна, що служили опорами для щогл. На них натягали тент від сонця (веларій), що створював тінь над трибунами й ареною. Останній поверх був прикрашений бронзовими щитами (не збереглися).
Під ареною знаходилися складні інженерні спорудження, водопровід, конструкції для механічних пристроїв (піднімальні механізми, що доставляють гладіаторів і звірів наверх), клітки для тварин, склади для зброї, приміщення для декорацій, кімнати гладіаторів. Арена сучасного Колізею позбавлена покриття, тому зараз можна бачити колись сховані приміщення.