2.2. Фактурність та матеріальність живопису.

Прозора фарбова суміш, яку наносять зверху на ґрунт, називається імпріматурою. За допомогою правильного вибору кольору імпріматури кожен майстер може заздалегідь задумати й підготувати бажану загальну гармонію, так як тонований ґрунт просвітлюється через більш тонкі шари олійної фарби й рівномірно впливає на все кольорове тональне вирішення картини. В епоху Відродження найбільш розповсюджені кольори імпріматури були наближенні до світлого тілесного кольору – охристі з різноманітними зелено-сірими відтінками.

При виконанні промальовок, прописок і лесувань потрібно дотримуватися правила: для письма кожного кольорового тону застосовувати нові чисті пензлі. Особливо потрібно стежити, щоб пензлі, якими прац2ювали з білилами, не застосовувалися для чистих кольорових сумішей без білила.

Фактурність живописного письма служить для передачі матеріальності предметного середовища картини. Багато художників по-різному ставилися до цієї технічної особливості письма. Художникові Ватто часто дорікали за вільну «неохайну» техніку. Та інші художники вважали впевненість мазка – ознакою великих майстрів, посилаючись на Рубенса. Рейнольд вважав: «зализана» ретельно поверхня – одна із найбільших ознак «невисокого генія або скоріше відсутність всякого генія». Він хвалив фактуру Гейнеборо, живопис якого роздивляючись з близька, – одні плями й смуги, дивний і безформений хаос, та «…на належній відстан6і приймає форму, виявляючи ту головну красу, що притаманна правді…».

Сучасні художники застосовують прийом різного звучання кольору при використанні однієї й тієї ж фарби. Фарби накладають так, щоб за допомогою згладження долонею або мастихіном одна частина верхніх шарів мала гладку поверхню, інша була фактурною, широховатою. Також кладку мазків наносять по формі дрібними, майже злитими мазками або великими, чітко вираженими. В останні роки багато художників застосовують аерограф, фактурний набризг щетинним пензлем, видавлювання фарби з туби або розлиття її на полотні; розмазування фарби зубчастим мастихіном

2.3. Особливості техніки живопису та її виконання.

Збереження перше початкового кольору твору, сила і звучання самої фарби, чистота її кольорових відтінків, відсутність загальної забрудненості , а також чорноти всього живопису. Все це залежить від технічних засобів, які використовує живописець, і від самої техніки живопису. Непродумане, безсистемне нагромадження фарбуючої пасти на полотно, перевантаження полотна фарбою, зловживання олією, лаками, розчинниками, не уважне змішування фарби – все це сприяє виникненню забрудненості кольорової гамми твору та чорноти роботи.

Залежно від призначення твору живописець обирає ту чи іншу техніку. Техніка, матеріали, якими створюється зображення, істотно впливають на засоби відтворення здорових образів на площині. Зважаючи на велике значення матеріалів і засобів їх використання, твори живопису класифікують також за їх технікою.

Живописець створює зображення на тій чи іншій основі. У монументальному живопису основою є стіна споруди. У становому – станина (здебільшого полотно), дерев’яна дошка або пластинка з якогось іншого матеріалу (металу, картону тощо). На цій основі безпосередньо чи вкривши її спочатку шаром так званого живописного ґрунту, треба виконати зображення. Здебільшого його створюють рідкими чи густими фарбами, які накладають пензлем. Та склад фарб, спосіб їх нанесення далеко не однакові.

Фарба складається з природного або штучного пігменту, так званого барвника і в’яжучої речовини, яка тримає пігмент на тій чи іншій поверхні. В’яжуча речовина має бути такою, щоб, застигаючи через певний час ставала твердою масою. Таку властивість мають клеї різного складу, олії, смоли, вапно, замішане на воді. Оскільки стіни будівель з давніх давен вкривали тиньком (штукатуркою), що є сумішшю гашеного вапна на піску, в монументальному живопису тиньк можна відразу використати і як ґрунт і як в’яжучу речовину.

Складові елементи тришарового методу олійного живопису.

Принципи оптичної побудови об’єму в олійному живописі в залежності від тону ґрунту або імпріматури.

Термін «багатошаровий олійний живопис» в прямому розумінні цього поняття означає – тришаровий метод олійного живопису. У творчій діяльності художників зустрічається розмаїтість технічних прийомів живопису. Більшість майстрів станкового живопису (Дюрер, Рембрандт та інші) наносили на свої картини п’ять, вісім і більше шарів, але в основі їх створення лежать три принципові шари: підмальовок, прописки, лесування. Неоднаково розташовані й накладені барвисті шари, різні способи виконання підмальовок – ці різноманітності сприяють розвитку цілого ряду живописно-технічних варіантів. Під час роботи в техніці тришарового живопису, фарбовий шар може виконуватися від початку до кінця олійними чи олійно-лаковими фарбами, а також способом, коли перші шари наносять водорозчинними фарбами (темпера, акварель), а закінчують – олійними чи олійно-лаковими.

На підготовлену основу можна наносити фарби двома способами: перший – накладати кожен колір у відповідне місце, а на їхніх кордонах, тобто там, де вони стикаються, стушувати, що допомагає зберігати чистоту кожної фарби; другий – профарбовувати великі частини цілком однією й тією ж фарбою, писати по ній дрібні речі.За допомогою рентгенівських променів, вивчаючи живописні процеси минулих століть, вдалося встановити, що ілюзія, об’єму на картині моделюється нашаруванням фарби:

• темною фарбою по білому (світлому) ґрунті;

• білилами (світлою фарбою) по темному ґрунті;

• сумішами фарб приготованій на палітрі, незалежно від тону ґрунту

1. 3.

2. 4.

Перший варіант – потемнення, гризайль, побудова об’єму зображую чого предмету шляхом затемнення світлого ґрунту в темних місцях об’єму.

Другий – висвітлення темних місць зображувального предмета: на темний ґрунт пастозно накладається шар білила (або світлої фарби), який поступово переходить у тонкий лесувальний або зовсім сходить нанівець у тінях.

Третій – нанесення суміші фарби одним шаром «alla-prima» по ґрунту. Можливий і четвертий варіант, якщо застосувати 1 і 2, але по ґрунтовці середнього тону.

Перевагу цих методів побудови об’єму в живописі видно одразу. Ґрунт ніби показує, як вести моделювання далі.

У сучасному понятті «багатошаровий живопис» означає живопис, як наслідок тривалого й практично безперервного ведення роботи.

Авторський живописний процес – неможливий без якісної підготовки роботи, що складається з таких технологічних процесів: натяжки полотна на підрамник, проклейка й ґрунтовка основи.