2.1.2. Прописки.

Основний шар живопису, в якому фарбова поверхня картинки матеріалізується й усе зображення набуває тональної й кольорової відповідності натурі або задумові художника. Прописка виконується поверх підмальовка, який перед початком роботи протирають рідкою олією або сумішшю олії з лаком.

Головною закономірністю етапу прописок є те, що корпусні мазки кладуть тільки на випуклі, освітлені частини предметів. У тінях зберігається підмальовок – його облишають при виконанні прописки. Корпусна фарба певного кольору накладається на світлі місця, ліпить форму, створює оптичний ефект виступаючого предмета, а тонко вимальований підмальовок у контрасті з живописними корпусними нашаруваннями оптично віддаляє предмет. Чим ближче предмет, тим частіше у світлих місцях його пишуть пастозним різким мазком із використанням білил і чим далі предмет, тим тоншою стає товщина фарбового шару – така техніка створює враження простору в картині.

Щоб передати матеріальність предметів у процесі виконання прописок, рихлі поверхні пишуть пастозними, переривистими мазками, а гладінь – широкими мазками по формі предмета.

Прописки продовжують декілька сеансів, ведуться багатошарово.

Перший шар прописок ведуть м’яко в контурі предметів: для цього по силуету зображення розтирають фарбу, справляють її з підмальовком торцем пензля або пальцем. Для досягнення ілюзорного об’єму передачі матеріальності предметів такі майстри як Рембрандт, Рубенс, Ван Дейк, Ель Греко та інші чергували прописки з лесуванням.

У техніці багатошарового живопису можна виділити чотири види прописок:

• чисто білильний;

• білильно-кольорові;

• кольорово-пробілені;

• цілком живописні, наближені до закінченого живопису за насиченістю кольором.

Перші три види прописок виконуються світліше й холодніше, ніж закінчений живопис із розрахунком на наступні тональні, здебільшого теплі, лесування.

Ель Греко використовував чисто білильні прописки, Тіціан – повно живописні (у зрілому періоді творчості), Франс Гальс – також повно живописні, Рубенс – кольорово-пробілені прописки на оголених ділянках тіла, а поверх них лесував, досягаючи чистоти колірних співвідношень.

У процесі прописок уточнюється малюнок відповідно до задуманих обрисів.

Тіціан писав по охристому підмальовку пропискою охрою з білилами, відтак лесував знову різними охрами. Приступаючи до чергового сеансу-прописок, майстер протирав пожухлі місця тонким шаром олії або лаку. Олійна фарба насичується нанесеною олією й відновлює свій колір і еластичність.

Прописки ведуться по затемненому підмальовку й по повно живописному на освітленнях, а в півтонах фарбою не записуються. Використання прописки методом «alla-prima» дає свіжість живопису. Якщо підмальовок виконано в умовних тонах, то для полегшення праці корисно починати прописку в локальних тонах натури лесуванням або напівлесуванням, поверх яких уже йде корпусний живопис.

2.1.3. Лесування.

Лесування – завершальний етап у живописі тришаровим методом.

Лесувальний прозорий фарбовий шар накладається як на сухий, так і на напівсухий живопис поверх підмальовок й прописок, на раніше накладені лесування. Лесування можна використовувати прозорим фарбовим шаром на лаковому зв’язуючому, а також напівкорпусними покривними фарбами з домішкою білил, що втираються тонким шаром у прописки. Слово лесування «lessern» у перекладі означає «наношу зверху, підсилюю», тому зміст лесування зводиться не тільки до нанесення прозорою фарбою шару на лаковому в’яжучому, але й виконання лесування напівкорпусними фарбами.

Наявні сучасні фарби, що застосовуються для лесування:

• жовті (стронціонова лимонна, кадмій, охра);

• червоні (охра, англійська, кадмій, віроіндіго, краплак);

• сині (кобальт, ультрамарин, блакитна, ФЦ, берлінська лазур);

• коричневі (марси, улетри, сієни та інші землі);

• зелені (кобальт, смарагдова, вірідонова, зелена, ФЦ, хром кобальт та ін.);

• білі (цинкові білила, свинцеві, титанові);

• чорні (тіоіндіго, персикова, виноградна, сажа газова та ін.).

Підтверджуючи таке застосування вказаних вище фарб як лесувальні, Е.Бергер пише «Коли підмальовок наноситься на білу дошку, то фарба підмальовка, якщо тільки вона накладена досить тонким шаром, буде вже частково діяти як лесування».

Головна особливість прозорого лесування – принцип холодного підмальовка для теплого лесування й навпаки, теплого підмальовка – для холодного лесування.

Прозорі лесування змінюють тільки тон нижньої підготовки на густіший чи прозоріший і не змінюють деталей моделювання та головної світлотіні.

Напівпрозорі лесування, значною мірою можуть змінюватизорості.

Нанесення лесувальної фарби на підмальовок і прописки не завжди пов’язано із закінченістю живопису, навпаки, лесувальний шар часто був тільки засобом для накладання ще м’якших тонів, засобом приведення їх у гармонію з попередніми, та підсиленням ефекту форми й кольору.

Е Бергер пише «…старі майстри починали остаточну живописну роботу користуючись винятково лесуючими фарбами й остерігались вводити покривні тони, як це по своїй сваволі, звичайно, роблять деякі художники…». Цікавий прийом нанесення лесувальної фарби описаний Е.Бергером: «Після підмальовок, готують фарбу… з невеликою кількістю звичайного лаку і прокривають написане великим волосяним пензлем… розподіляючи фарбу, або долонею, або загорненим у полотно шматочком вати так, щоб не було видно слідів пензля, і, якщо потрібно, покривають ще другий раз після того, як перший шар просохнув». І далі: «Лесують двома способами, а саме: чистим пензлем або тонкою ганчіркою з загорненою в неї ватою. Потім лесуванням можна робити світлотінь. Лесувати можна мідянкою, білилами, кіновар’ю, лаком та іншими кольорами». З наведеної цитати випливає, що у старих майстрів були розповсюдженим лесування фарбами, що криють з допомогою білил.

Виконуючи лесування, важливо дотримуватись таких рекомендацій:

• перед початком підмальовок протерти олією або лаком;

• за розчинник фарб можуть слугувати жирні олії у згущеному вигляді, олійні лаки для живопису або скипидар;

• лесування проводити цільними фарбами з туб і їхніми сумішами;

• лесувати можна як для досягнення яскравого й сильнішого тону, так і для і для погашення яскравих фарб; чим ніжніші лесування за тоном, і чим вони світліші, тим світліша підготовка. На темній підготовці можна отримати й глибокі лесування;

• лесування можна наносити одне на одне багато разів;

• рівне накладення негустої лесувальної фарби можна виконати пензлем, шовковою ганчіркою або ватним тампоном, загорнутим у ганчірку, пальцями;

• лесування також необхідно просушувати, як і олійний живопис узагалі;

• при великій кількості лесувань, якщо було введено багато олії, живопис темнішає;

• невдалі лесування треба усувати з живопису м’якушем хліба й ватою;

• тонуючі лесування добре лягають на підмальовок із гладенькою поверхнею, а моделюючі – і на фактурний підмальовок.