1.4 Матеріал деталі його, механічні та технологічні властивості

Як вихідний матеріал для деталі кришки 54-10054 конструктором прийнят сірий чавун СЧ 20 регламентований ГОСТ 1412-85

Йог сплав володє хорошою текучестю та малою схильністю до утворення усадочних дефектів,в зрівнянні є іншими видами чавуну. Має хороші антифрикційні властивості, високу димпірмічну зтатність, добре гасить вібрації,має хорошу в’язкість і пластичність, хрупкість залежить від вмісту углерода. З нього виготовляють відливки складної конфігурації,з товщиною стінок від2 до 500мм. : блоки циліндрів, головки циліндрів, гільзи циліндрів, розподільних валів, маховики, кришки, корпусні деталі.

Таблиця 1.3

Хімічний склад чувун 18

Марка сталі	Зміст елементів, %
	Вуглець	Кремній	Фосфор	Сірка	Ферум
СЧ18	0,33-0,35	1,4-2,4	0,2	0,15	0,93

Таблиця 1.4

Механічні властивості чувун 18

Марка чавуну								HВ
СЧ 18	36	200…255	440..530	800	+_90	200	8	143… 255

де - границя текучості в ;

- межа міцності в ;

- межа сгибу;

- межа сминання;

- усталостна прочність;

-межа прочності при зрізі;

- ударна в'язкість у ;

НВ - твердість вихідного матеріалу .

Таблиця 1.5

Технологічні властивості чавуну СЧ 18

Термообробка-для зняття внутрішніх напруг і забезпечення мінімальних деформацій при експлуатації.

Хрупкість – залежить від змісту вуглецю та кремнію.

Плавка- в електродуговій печі.

Закалка- для отримання мартенівської структури чавуну, забезпечує твердість та ізносостійкість.

Поліпшення- загартування з наступним віджигом.

Нормалізація – для отримання металічної основи та підвищення механічних властивостей.

Високотемпературний віджиг- для поліпшення твердості відбіленого чавуну.

Низькотемпературна теплова обробка- для поліпшення оброблюваності .

Оброблюється- твердим сплавом Т15К6, Т5К10 або ВК6, ВК8.

Р=7,1 г/см³- щільність матеріалу.

2 Вибір типу виробництва та його характеристика

Тип виробництва і відповідні йому форми організації роботи визначають характер технологічного процесу і його побудову. Тому перш ніж приступити до проектування технологічного процесу механічної обробки деталі, необхідно, виходячи з заданої програми випуску і маси деталі, установити тип машинобудівного виробництва.

Оскільки на даному етапі проектування трудомісткість деталі ще не відома, тип виробництва визначаємо по масі деталі та величині річного обсягу запуску, Річну програму запуску N_зап деталей у виробництво визначаємо по формулі:

N_зап=N_вип , (шт.) ( 2.1.)

де N_вип= 14600 деталей по завданню, шт;

процент невідворотних витрат (брак);

процент незавершеного виробництва який залежить від галузі машинобудування, терміну виробничого циклу та інше;

процент запасних частин.

Приймаємо

N_зап = N_вип (шт.)

В залежності від маси деталі та річної програми приймаємо тип виробництва середньосерійний.

Характерної рисою середньосерійного виробництва є виготовлення виробів серіями (партіями), що запускаються у виробництво одночасно. Від величини партії залежать норми штучно-калькуляційного часу на операцію, а також ряд важливих техніко-економічних показників проекту: вид заготовки, ступінь використання спеціалізованого устаткування й оснащення, кваліфікація робітників і т.п.

Визначаємо величину виробничої партії по спрощеній формулі:

, (шт.) ( 2.2.)

де N_зап – річний об’єм запуску деталей у шт.;

t – необхідний запас деталей на складі в днях:

- для великих деталей 2…3 дні;

- для середніх деталей 4…5 днів;

- для дрібних деталей 10…30 днів.

Так як маса деталі 3,604 кг, то вибираємо запас деталей на 5 днів.

F – число робочих днів у році F = 253 днів при двох днях відпочинку і тривалості робочого дня 8 годин.

У нашому випадку (шт.)

У відповідності з ДСТУ 2960-95 серійне виробництво характеризується одночасним виготовленням на підприємстві обмеженої номенклатури однорідної продукції, випуск якої періодично повторюється протягом тривалого періоду. Серійне виробництво має такі організаційно-технологічні характеристики:

• форма організації виробничого процесу предметно-потокова;

• технологічне устаткування універсальне, спеціалізоване, верстати з ЧПУ;

• розміщення технологічного устаткування групове по ходу технологічних процесів;

• види технологічних процесів типові, групові і одиничні;

• ступінь деталізації технологічних процесів маршрутна, маршрутно-операційна і операційна;

• верстатні пристрої універсально-налагоджувані (УНП), спеціалізовані налагоджувані (СНП), збірно-розбірні (СРП), універсально-складані (УСП);

• кваліфікація робітників середня 3…5 розрядів;

• різальний інструмент універсальний і спеціальний;

• вимірювальний інструмент універсальний, калібри, спеціальний вимірювальний інструмент;

• види заготовок прокат, відливки за металевими моделями, штамповки;

• види нормування робіт укрупнене та детальне;

• собівартість продукції середня.