Тлумачення міжнародних договорів

Віденська конвенція 69 р. – текстуальне тлумачення. Доктрина МП розрізняє багато різновидів тлумачення (історичне, логічне, телеологічне, граматичне). Конвенція відтворює єдине правило тлумачення – текстуальне або (граматичне). Ми говоримо про автентичне тлумачення а не казуальне. Автентичне – тлумачення учасниками договору або тими, хто творив договір. І казуальне або судове дається на прохання судовими або арбітражними установами. Ст. 31, 32 ВК – правило тлумачення і додаткові засоби тлумачення. Виходячи з змісту ст. 31 мається на увазі автентичне тлумачення. В Україні – казуальне тлумачення – Конституційний суд. Тлумачення здійснюється на рівні граматичного тлумачення, виходячи зі звичайного значення термінів в їх контексті.

Виходячи із значення термінів в їх контексті і зі змісту ст. 31 випливає необхідність з’ясування таких понять як текст і контекст. До додаткових засобів тлумачення (ст. 32) відносяться переписка та ті матеріали, які стосуються безпосередньо укладення договору. ст. 32 застосовується лише в тих випадках, коли застосування ст. 31 неможливо, тобто коли застосування правила ст. 31 призводить до абсурдних результатів. (+ст. 33 – різні мови)

Недійсність міжнародних договорів

В МП ми розглядаємо два типи недійсності. Абсолютна недійсність та відносна. Абсолютна не залежить від волі держав учасниць і не залежить від того оголосили вони його недійсним чи ні. Такий договір з самого початку (ad initio) є недійсним. Дві підстави абсолютної недійсності: укладення договору стало результатом загрози сили або її застосування; в момент укладення договір суперечить основним принципам МП або нормам jus cogens.

Підстави відносної недійсності: підстави, на які держава може посилатись доводячи недійсність міжнародного договору. Ст. 49 передбачає облудні дії (обманные действия): якщо договір укладений під впливом облудних дій іншої держави. Підкуп представника ст. 50 або обман контрагента або помилка; ст. 51 – примус представника; ст. 48 – якщо під час укладення договору була допущена помилка, що стосується факту чи ситуації які є суттєвими для укладання договору; ст. 46 якщо було допущено порушення положення внутрішнього права, яке стосується компетенції укладати договори і таке порушення було явним, очевидним для будь-якої держави. Ст. 46 містить підстави недійсності як підстави для доказування недійсності але важливим є очевидність. Перегляд міжнародного договору (ревізія) на відміну від недійсності можливий лише за згодою усіх його учасників.

Припинення міжнародних договорів (+ тимчасове припинення) (ст. 53-64 ВК)

Передбачаються наступні можливості. Загальне правило – договір припиняється виконанням а також договір може бути припинений в три способи: 1. Денонсація, 2. Анулювання, 3. Скасування. Міжнародно-правовий спосіб є денонсація – повідомлення про розірвання договору (на умовах передбачених у самому договорі – правомірна денонсація). Треба підкреслити що денонсація може бути оскаржена і багато таких випадків. З практики характерними ознаками денонсації є наступні: порядок закріплюється в договорі; своєчасне встановлене договором попередження; терміни передбачені в самому договорів і про денонсацію сторона заявляє в ці терміни; вказівка на термін попередження тобто вказівка на той термін, коли договір припинить дію.

Під скасуванням розуміється припинення договору за угодою між учасниками. Анулювання означає односторонню відмову держави від договору в разі істотного порушення договору іншим учасником. На відміну від денонсації анулювання забороняється міжнародним правом. Анулювання вважається неправомірною дією. Єдина можливість анулювання – це систематичне і грубе порушення договору контрагентом. В такому випадку при належному вмотивуванні і обгрунтуванні анулювання не буде розглядатися як протиправне. Але і анулювання і скасування передбачає вихід з договору через денонсацію. Тобто денонсація – врегульований Мправом спосіб припинення. Всі інші не передбачені і можуть здійснюватися процедурно лише через денонсацію.

Докорінна зміна обставин. (Ст. 62 ВК 69) Клаузула rebus sic stantibus. Передбачена Віденською конвенцію 69, 86 р. і передбчає докорінну зміну обставин як підставу для припинення договору, на яку можна посилатися в тому випадку, коли ці обставини складали істотну угоду учасників і коли зміна обставин докорінним чином змінює сферу дії зобов’язань. Клаузула не застосовується у договорі про кордони (Даманський піво-в). На клаузулу учасник не може посилатися як на основу припинення договору, коли така докорінна зміна обставин виникла внаслідок порушення самим учасником своїх зобов’язань. В тому випадку, якщо безповоротньо зник або знищено об’єкт необхідний для виконання договору учасники можуть посилатися на цю клаузулу як на основу для припинення МД.

Ст. 64 ВК 69: договір припиняє дію в тому випадку, якщо на момент дії договору виникла нова норма jus cogens.

Ст. 63 ВК 69: pозрив дипломатичних і консульських стосунків не впливає на правові відносини між державами, встановлені міжнародним договором, але якщо дипломатичні стосунки є необхідними для виконання договору, то такий договір припиняє свою дію.

Тимчасове припинення (ст. 58 ВК 69). (Слова “призупинення” в укр. мові немає.) ВК передбачає, що договір припиняє свою дію на певний термін. Тимчасове зупинення не впливає на правові стосунки, встановлені самим договором. Тимчасове зупинення можливе відповідно до положень самого договору а учасники багатостороннього договору можуть укласти угоду між собою щодо тимчасового припинення дії договору щодо відносин між ними. Таке укладення сепаратної угоди про тимчасове зупинення договору між учасниками не повинно впливати на користування іншими учасниками своїми правами. Під час тимчасового припинення сторони повинні стримуватися від дій які можуть сприяти поновленню дії договору.