16. Гіпотетико-дедуктивний метод, наведіть приклад;

Гіпотетико-дедуктивний метод - метод отримання нового знання і метод розгортання теорії, сутність якого полягає в створенні дедуктивно-пов'язаних між собою гіпотез, з яких виводяться (дедуціруется) в кінцевому підсумку твердження про емпіричні факти. В основі методу лежить постулат про те, що розвинуте теоретичне знання будується не за рахунок процедур індуктивного узагальнення даних і фактів, тобто «Знизу», а розгортається як би «зверху» по відношенню до останніх. Можна виділити три етапи в реалізації цього методу: 1) побудови зв'язного, цілісної, дедуктивно-супідрядні системи гіпотез, 2) процедури верифікації чи фальсифікації цієї системи; 3) уточнення і конкретизація вихідної конструкції. У будь-дедуктивно-розгорнутої системі виділяють два яруси гіпотез - верхній і нижній. Гіпотези останнього виступають як наслідку до гіпотези (-ам) верхнього ярусу і саме вони підлягають емпіричному обгрунтуванням (в свою чергу, гіпотези нижнього ярусу можуть бути іерархізірова-ни), але при цьому перевірку проходить вся гіпотетико-дедук-тивна система як цілісність, що робить процес переформулювання гіпотез досить складною дослідницької процедурою. Неузгодженість конструкції з досвідом ще не означає, що в ній невірні все гіпотетичні положення. Однак досвід свідчить проти всієї системи гіпотез одночасно, не дозволяючи, як правило, виявити, який саме її елемент ставиться під сумнів. Як правило, «тиск» фактів не поширюється на гіпотези верхнього ярусу (»ядро системи»), а відносяться до періфіріі системи-проміжної між даними і ядром шару гіпотез. Поява нових фактів призводить, частіше за все, до формулювання додаткових гіпотез ad hoc з тим, щоб асимілювати те, що незрозуміло з початкової системи гіпотез. Однак надмірне зростання гіпотез ad hoc свідчить про серйозні вади в ядрі теорії. В кінцевому підсумку це виливається в необхідність формулювання нової гіпо-тетіко-дедуктивної «конструкції», здатної пояснити досліджувані факти без введення додаткових гіпотез і, крім того, передбачити нові факти (як правило, висувається відразу декілька конкуруючих теорій). У сучасній методології науки конкуренція гіпотетико-дедуктивних систем розглядається як боротьба різних дослідницьких програм. Перемогла система отримує статус «більш евристично сильною». Г.-Д. м. може виступати в двох різновидах: 1) він може бути способом побудови системи змістовних гіпотез з наступним (можливим) їх вираженням у мові математики (спочатку вводиться система змістовних понять), 2) він може бути способом створення формальної системи з подальшою її змістовної інтерпретацією (спочатку вводиться математичний апарат). Останній шлях розгортання гіпотетико-дедуктивної системи отримав назву методу математичної гіпотези (або математичної екстраполяції).

17. Поняття методу, методики, методології;

Одним із засобів розв'язання складних завдань педагогіки є методологічне обгрунтування її досліджень, бо від якості, вмотивованості та достовірності рекомендацій значною мірою залежить зміст, організація і результат педагогічного процесу.

Актуальність методологічної проблематики педагогічних; досліджень, з одного боку, визначається особливостями етапу пізнання, на якому перебуває сучасна вітчизняна педагогічна теорія, а з іншого – особливостями педагогічної практики сьогодення на етапі формування національної системи освіти й виховання. Нові педагогічні знання вийшли далеко за межі традиційної системи понять – наприклад, це проблеми діалектичного поєднання національного виховання громадян України із загальнолюдськими цінностями виховання, впровадження в педагогічну практику гуманістичних, особистісно орієнтованих педагогічних технологій тощо. Це зумовлює необхідність перегляду, уточнення й унесення нових понять і категорій до системи педагогічної науки.

Розкриємо значення термінів «методологія», «метод», «методика», «дослідження».

Термін «методологія» грецького походження і означає «вчення про метод» або «теорія методу». Методологія – система принципів і засобів організації та побудови теоретичної й практичної діяльності, а також вчення про цю систему.

Науковий термін «методологія» несе широке й вузьке смислове навантаження. В широкому значенні – це філософська вихідна позиція наукового пізнання, загальна для всіх наукових дисциплін. Універсальною науковою методологією є філософія, що вивчає закони розвитку природи, суспільства та мислення. «Методологія» у вузькому значенні – це теорія наукового пізнання в конкретних наукових дисциплінах. Методологія дослідження педагогічних проблем вирішує насамперед стратегічні проблеми і включає в себе принципи й методи пізнання в педагогічній теорії та практиці.

Предметом методології дослідження проблем педагогіки є процес цього дослідження, а результатом – система правил, рекомендацій щодо його проведення. Під час вивчення процесу пізнання педагогічної дійсності акцентується увага на методах дослідження педагогічних проблем, їхніх особливостях та взаємозв'язках, співвідношеннях якісних та кількісних характеристик, змістових і формалізованих методів, наукових фактів і гіпотез, на типах і рівнях досліджень, методологічних проблемах прогнозування розвитку теорії та практики виховання й навчання тощо. Йдеться, таким чином, про самопізнання педагогічної теорії та практики як галузі педагогічної науки.

Термін «метод» походить від грецького metodos, що означає «шлях дослідження, теорія, вчення». Метод – це засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності. В педагогіці під поняттям «науковий метод» розуміють систему основних підходів і засобів дослідження, що відповідають предмету і завданням цієї науки.

Відповідно, терміном «методика» необхідно позначити конкретні принципи, форми та засоби використання методів, за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання різноманітних педагогічних проблем та їх розв'язання.

В порівнянні з методологією методика вирішує тактичні проблеми – розробляє певні алгоритми дослідницької Діяльності в конкретних умовах, з конкретним педагогічним об'єктом, використовуючи певну систему засобів, тощо.

Вона містить опис сукупності методів, системи прийомів і засобів, що застосовуються для дослідження різних виховних явищ. Методика відповідає на запитання: «Як, яким способом організувати та провести дослідження?» її основна функція – організація самої дослідницької діяльності.

Тому вона повинна мати такі характеристики: правильність, обгрунтованість, економічність, оптимальність, контроль за дослідницькою маніпуляцією та за дотриманням умов і правил проведення наукових пошуків, ведення документації, таблиць тощо