5.7. Редагування діаграм

Використовуючи інструментальні засоби табличного процесора, можна поліпшити зовнішній вигляд діаграми, зробити її більш наочною та ефективнішою.

Форматування ділянок діаграм. У кожній діаграмі роз­різняють ділянку діаграми й ділянку побудови діаграми. Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діа­грами, друга – простір між осями координат Х та Y.

Модифікація об'єктів указаних ділянок виконується окремо. Будь-яку з ділянок активізують подвійним клацанням лівою кнопкою миші у будь-якій її точці.

Рис. 5.49. Ділянка діаграми Рис. 5.50. Вкладка „Вид”

Під час активізації ділянки діаграми на екрані з'являється вікно форматування „Формат области диаграммы” з вкладками – „Вид”, „Шрифт” „Число” і „Свойства” (рис. 5.50).

Примітка. Вікно на рис. 5.50 можна активізувати також командою „Фор­мат области диаграммы” з контекстного меню.

Вкладка „Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки ділянки діаграми, а також колір і спосіб її заливки. Останній вибирає користувач у спеціально­му вікні „Заливка”, яке активізується параметром „Способы заливки”. Вікно „Заливка” надає корис­тувачеві можливість вибрати варіант градієнтності та тип штрихування цієї ділянки (рис. 5.51), її текстуру (рис. 5.52) та візерунок (рис. 5.53) , а та­кож розмістити певний малюнок (рис. 5.54) із певного файлу магнітного диска.

Заливка ділянки діаграми додає їй більш привабливого зов­нішнього вигляду. У разі використання об'ємних діаграм можна заливати й стінки та основи стовпців. Останні виділяють так само, як і ділянку діаграми - подвійним клацанням мишею.

В кладка „Шрифт” (рис. 5.55) забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення тощо.

Рис. 5.51. Вкладка „Градієнтна» Рис. 5.52. Вкладка „Текстура» Рис. 5.53. Вкладка „Візерунок»

Рис. 5.54. Вкладка „Рисунок” Рис. 5.55. Вкладка „Шрифт”

Вкладка „Свойства” (рис. 5.56) дає змогу прив'язати об'єкт до фону ділянки діаграми і захистити її комірки.

Рис. 5.56. Вкладка „Свойства” Рис. 5.57. Вкладка „Вид”

Під час активізації ділянки побудови діаграми на ек­ран викликається вікно „Формат области построения”, ана­логічне вікну показаному на рис. 5.57 але тільки з одні­єю вкладкою „Вид”. Тому можливості форматування цієї ділянки обмежені. Втім, при редагуванні обох ділянок можна скористатися контекстним меню та інструменталь­ною панеллю „Диаграмма”.

Контекстне меню редагування діаграм. Це меню акти­візують клацанням правою клавішею миші, коли ділянку діаграми або ділянку її побудови виділено (рис. 5.58).

Рис. 5.58. Контекстне меню редагування діаграм

До меню ділянки діа­грами входять команда „Формат области диаграммы” і чотири коман­ди, які практично реалі­зують функції (кроки) „Майстра діаграм”. Напри­клад, командою „Тип диаграммы” на екран виклика­ють однойменне вікно, аналогічне вікну „Мастер диаграмм: шаг 1 из 4”. Змінюючи тип діаграми, можна досягти найефек­тивнішого відображення даних на екрані.

Наступна комбінація та­кож добре відомих команд („Вырезать”, „Копировать”, „Вставить”, „Очистить”) поши­рюється на виділені об'єк­ти ділянок діаграми. Пара­метри „На передний план” і „На задний план” забезпечують висування ділянки щодо таблиці даних.

Контекстне меню ділянки побудови діаграми має неве­лику кількість команд, однак його можливості щодо редагування приблизно такі самі, як і меню ділянки діаграми.

Інструментальна панель „Диаграммы” (рис. 5.59). Ця панель активізується командою „Вид”  „Панели инструментов”  „Диаграммы”. Її використання істотно прискорює про­цес формування та перетворення діаграм.

Рис. 5.59. Панель „Діаграми”

За допомогою відповідних піктограм панелі можна:

• вибрати зі списку будь-який елемент (легенду, ді­лянку, вісь Х або Y, основи, стіни, таблицю даних, ку­ти, лінії сітки тощо);

• форматувати вибраний об'єкт діаграми;

• вибрати тип або вигляд діаграми;

• приховати, відобразити та змінити легенду;

• додати (вилучити) таблицю даних;

• увімкнути режим «за рядками» або «за стовпцями»;

• змінити положення об'єктів осі категорій та осі зна­чень на 45° за годинниковою стрілкою або у проти­лежному напрямку.

Отже, панель „Диаграммы” дає змогу форматувати всі об'єкти діаграми, у тому числі стінки (основи) об'ємних діаграм, лінії сітки, осі тощо.

Вибір і форматування об'єктів діаграми. Будь-який об'єкт діаграми, який підлягає форматуванню, потрібно за­здалегідь виділити. Це потребує акуратності й точності, тому що багато об'єктів мають порівняно невеликі розмі­ри і встановити точно покажчик миші на їх маркери не завжди вдається. Тоді доводиться виділення об'єкта по­вторювати.

Розрізняють об'єкти, що мають вигляд окремих (точ­кових) елементів даних, та об'єкти, яким відповідають по­слідовності (низки) даних. Форматування перших можна здійснювати окремо, других – одночасно.

Для виділення об'єкта точкового характеру, напри­клад заголовка, легенди або написів, потрібно клацнути мишею й активізувати його маркери, які мають вигляд невеликих чорних квадратиків. Потім необхідно клац­нути мишею на будь-якому з цих маркерів, після чого клацанням правою клавішею миші викликати на екран контекстне меню.

Примітка. Інший варіант активізації контекстного меню – подвійне клацання мишею на будь-якому маркері вибраного елемента даних.

Д ля виділення об'єкта типу послідовності (низки) даних досить клацнути мишею на будь-якому його міс­ці, наприклад будь-де на стовпці, лінії графіка, секторі кругової діаграми тощо. На екрані з'яв­ляться маркери-квадратики цього об'єкта. Тепер кла­цанням правою кнопкою миші активізують контекст­не меню але вже командою „Формат рядов данных” (рис. 5.30). Послідовність форматування об'єктів зали­шається такою ж самою.

Рис. 5.60. Контекстне меню форматування послідовностей даних

Форматування осей ді­аграм. В MS Excel масштаб значень по осях X та Y, а також координати точки перетину осей (0,0) встано­влюються автоматично.

У випадках, коли діаг­рама будується за даними, які мало різняться між собою або за даними, які містять нульові значен­ня, параметри форматуван­ня осей, що призначаються системою за умовчання, стають неприйнятними, і тоді їх потрібно скорегувати. Для цього подвійним клацанням мишею на осі Y активізують контекстне меню формату­вання (рис. 5.61).

Рис. 5.61. Контекстне меню форматування

Далі командою „Формат оси” виклика­ють однойменне вікно з п'ятьма вкладками „Вид” (рис. 5.62), „Шкала” (рис. 5.63), „Шрифт” (рис 5.64), „Число” (рис. 5.65), „Выравнивание” (рис. 5.66)

Вкладка „Шкала” (рис. 5.63) дає змогу встановити діапазон зміни значень даних і ціну поділу за віссю Y. При цьому мак­симальне (мінімальне) значен­ня має бути трохи більшим (меншим), ніж відповідне зна­чення у вибраному діапазоні даних. В іншому випадку, побудувати діаграму з нормаль­ним відображенням даних неможливо.

Перетин осей X та Y у точці (0,0) є неприйнятним у випадку, коли значення змінної, що відображується, до­рівнює нулю. Однак нуль на діаграмі передається пропус­ком, що може означати: значень немає взагалі. Щоб ви­правити таку ситуацію, необхідно встановити у вікні нове значення координат перетину осей Х та Y, наприклад (0,10). Як наслідок, вісь Х зміститься вздовж осі Y на задане значен­ня, надавши нульовому значенню певну вагу. Змінивши зображення осі Х (товщину, колір і тип лінії), можна під­креслити факт її зміщення.

Рис. 5.62. Вкладка „Вид” Рис. 5.63. Вкладка „Шкала” Рис. 5.64. Вкладка „Шрифт”

Діалогове вікно „Формат оси” містить також інші вкладки, які дають змогу змінити товщину, колір і тип лінії, параметри шрифту, формати чисел й орієнтацію під­писів вибраної осі. Способи форматування осі Y можуть застосовуватися також до осі X.

Рис. 5.65. Вкладка „Число» Рис. 5.66. Вкладка „Вирівнювання”

Додання даних до діаграми. Включення в раніше ство­рену діаграму додаткових даних, здійснюється в MS Excel їх перетягуванням. Діапазон додаткових даних який потрібно додати до діаграми, наприклад платежів за кредитами за квітень (див. рис. 5.37), виділяється, покажчик миші суміщається з нижнім краєм цього діапа­зону, після чого «буксирується» на діаграму. Доповнена но­вими даними діаграма потребує невеликого доопрацюван­ня, яке пов'язане з ідентифікацією нових змінних. Коли MS Excel не може однозначно визначити, як розмістити додаткові дані, слід активізувати діалогове вікно „Специальная вста­вка”, де й виконати необхідні уточнення.

Включення додаткових даних можливе також за допомогою контекст­ного меню форматування.

Використовуючи команду „Исходные данные”, виділені додатково дані вклю­чають до діаграми, яка будується на окремому аркуші.

Д одання підписів даних. З метою підвищення інфор­мативності та наочності діаграм, значення змінних допов­нюють підписами. Для цього подвійним клацанням лівою кнопкою миші на стовпці діаграми, активізують діалогове вікно „Фор­мат ряда данных”, у якому й задають потрібні підписи (рис. 5.67).

Рис. 5.67 Діалогове вікно „Фор­мат рядка даних”

Форматувати текст підписів значень, можна у вікні „Формат подписей данных” з чотирма відомими опція­ми-вкладками. Це вікно активізується подвійним клацан­ням лівою кнопкою миші на будь-якому з написів.

Зміна орієнтації об'ємних діаграм. В об'ємних гістограмах стовпці переднього ряду даних завжди затуляють стовпці заднього ряду. За наявності трьох та більше рядів даних, інформативність подібних гістограм різко знижується, і користувач змушений буде вибирати інший тип або ви­гляд діаграми.

Разом із тим, в MS Excel є можливість розвернути об'ємну діаграму таким чином, щоб приховані стовпці стали види­мими. Для цього необхідно виділити ділянку побудови гі­стограми, сумістити покажчик миші з одним із маркерів-квадратиків і клацнути лівою кнопкою миші. При цьому на ек­рані відобразиться тільки каркас діаграми, який можна розвернути у будь-якому напрямку. Після звільнення кла­віші миші, на екрані з'являється початкова гістограма, але вже повернута на певний кут. Процес повторюється, доки гісто­грама не набуде потрібного вигляду. Якщо це не вдасться зробити, то залишається вибрати інший тип або вигляд діаграми.

Р озвернути об'ємну діаграму можна також за допомогою діалогового вікна „Формат трехмерной проекции” (рис. 5.68). У ньому задають кут і напрямок повороту діаграми, її висоту, піднесення, перспективу тощо. Вікно активізують командою „Объемный вид” зі спеціального контекстного ме­ню, яке можна викликати на екран, коли ділянки побудо­ви діаграми виділено.

Рис. 5.68. Діалогове вікно „Формат трьохмірної проекції”

Виділення сегментів кругової діаграми. Кругові діаграми відображають значення тільки однієї змінної і демонструють співвідношення між цими значеннями у відсотках. Для поліпшення інформативності та наочно­сті кругових діаграм їхні сегменти можуть висуватися. З цією метою досить виділити відповідний сегмент і по­тім «відбуксирувати» його на потрібне місце діаграми.

Для відновлення первинного вигляду діаграми необ­хідно виділити сегмент, повернути його на колишнє місце і вилучити маркери-чотирикутники натисненням на кла­вішу <Esc>.

Друк діаграм. Щоб надрукувати діаграму, по­трібно підігнати її розміри під розмір друкованої сторін­ки. Для цього треба перейти до режиму попереднього пе­регляду, активізувати команду „Страница”  „Диаграмма”  „Использовать всю страницу”, а потім команду „Печать”. Ще один варіант: розмір діаграми регулюється «буксируван­ням» її граничних маркерів або встановленням відповід­ного масштабу.