2

Міністерство освіти та науки України

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Кафедра економічної теорії

Лекційний матеріал

для самостійної підготовки студентів

з курсу

"ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ"

до теми

"Економічне районування як науковий метод

регіональної організації господарства"

для студентів спеціальності "туризм"

денної форми навчання

Затверджено на

засіданні кафедри економічної теорії

Протокол № 8

від 30.08.2010р.

Чернігів 2010

Лекційний матеріал для самостійної підготовки студентів з курсу "Проблеми регіональної економіки" до теми "Економічне районування як науковий метод регіональної організації господарства" для студентів спеціальності "туризм" денної форми навчання.

Укладач: Чемісов Б.Г.,

доцент, к.г.н.

Рецензент: Кирилюк Ю.В.,

доцент, к.е.н.

Економічне районування як науковий метод регіональної організації господарства

План:

1. Види районування

2. Еволюція вітчизняної концепції економічного районування

3. Сучасне економічне районування

4. Основні районоутворюючі фактори

5. Практичне значення та завдання економічного районування

1. Види районування

Районування – це поділ території за сукупністю взаємопов'язаних ознак на достатньо цілісні частини – райони.

У загальному розумінні район визначається як поняття, яке широко використовується в різних галузях знання і означає територію, що відрізняється своїми специфічними особливостями – природними, історичними, соціально-економічними та іншими. В цьому сенсі любий район можна назвати регіоном, але не любий регіон є районом.

Існує багато різновидів районування. В залежності від характеру ознак, на основі яких виділяють ті чи інші територіальні таксони, районування поділяють на три основні види: природне, адміністративне і економічне.

До природного районування відносять фізико-географічне та інші варіанти.

Результатом адміністративного районування є сітка супідрядних адміністративно-територіальних одиниць. В Україні систему адміністративно-територіального устрою складають: АР Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища та села. У відповідності з адміністративно-територіальними одиницями утворюються органи державної влади та управління.

Економічне районування – це встановлення системи економічних районів. Це науковий метод поділу господарства країни на територіально-господарські частини. Таким чином районування – це особлива систематизація вже сформованих районів, або тих які можуть бути сформовані завдяки новому територіальному поділу праці. Економічне районування часто називають інтегральним (загальним), відрізняючи його тим самим від галузевого (спеціального) районування.

Під галузевим районуванням розуміють встановлення системи галузевих районів (райони окремих галузей промисловості, зони і райони сільського господарства та його галузей, транспортні райони тощо). Сітки галузевих районів використовують для практичних питань діяльності та розвитку галузей виробництва. Так, наприклад, у сільському господарстві виокремлюються райони виробництва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості – райони вугільної, металургійної, хімічної, легкої та інших галузей індустрії. Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову обґрунтованість у визначені території інтегральних економічних районів.

Необхідно розрізняти поняття «районоутворення» і власне районування. Районоутворення – це об'єктивний процес формування і розвитку районів як інтегральних територіальних економічних або суспільно-територіальних систем. Цей процес проходить незалежно від його пізнання. Його вивчення є предметом районології.