Глава 4 присвячується питанням виділення складових інформаційного суспіль-

ства серед яких: інформаційні мережі (такі як телефонна, супутникова та кабельна

мережі, системи ISDN, всесвітня комп’ютерна мережа Інтернет), що передають ін-

формацію; електронні послуги (електронна пошта, інтерактивне телебачення), що

надають можливість людям використовувати мережі для швидкого передання ін-

формації, навчання та праці на відстані.

У главі 5

мова іде про фінансування інформаційного суспільства. Це завдання покладаєть-

ся на приватний сектор. Приватний капітал зможе вільно перетікати по телекомуні-

каційній інфраструктурі. Доповідачі вважають що встановлення інформаційного

суспільства має бути покладено на приватний сектор та ринкові сили. Але керуючу

роль має займати уряд на загальноєвропейському рівні.

В частині 6

висловлюються побажання щодо найскорішого встановлення інформаційного

суспільства в Європі і приділення більшої уваги до цієї нагальної проблеми.

Наслідки реалізації принципів доповіді Бангемана.

Європейське Співтовариство з 1994 року встановило завдання побудови інфор-

маційного суспільства, як однієї з пріоритетних галузей. Вже досягнуто значних

результатів в впровадженні в дію стратегії просування Європи до інформаційного

суспільства:

•лібералізація телекомунікаційного сектора розпочата з успіхом;

•були вжиті заходи для забезпечення соціальної орієнтації інформаційного сус-

пільства, підтримки регіональних ініціатив для досягнення узгодженого розвитку;

•було надано підтримку європейській промисловості в сфері масової комуніка-

ції яка, як очікують надасть додатково приблизно 1 млн. робочих місць протягом

наступних 10 років;

•з успіхом втілені в життя програми наукових розробок;

•Європейська Комісія стала важливим інструментом розробки спільних правил

які необхідні для переходу до глобального інформаційного суспільства.

Порівняння документів: “ЮНЕСКО-1996”, “Economic

Change” та “Окінавська Хартія”.

У цих документах чітко видно ідею використання інформаційних техноло-

гій на благо людства. І у документі 1996 року говориться, що треба зрозуміти та

вплинути на ті фундаментальні зміни, які несе за собою інформаційна революція. міЖнародна інформація

82

Зазначається, які технологічні досягнення лежать в основі цих змін ( цифрова об-

робка інформації, створення мультимедіа, техніка цифрового “уплотнення”, швид-

кий розвиток комп’ютерів тощо). Для досягнення мети, за документом, треба ви-

робити нові підходи і методи мислення, а також треба сприяти розвитку досягнень

інформаційної революції.

В Окінавській Хартії зазначено, що треба не лише сприяти переходу до інфор-

маційного суспільства, але й досягти повної реалізації його переваг. Для цього пот-

рібне проведення економічних та структурних реформ з ціллю досягнення ідеальної

ситуації для використання інформаційних технологій, раціональне керування еко-

номікою, розробка інформаційних мереж, розвиток людських ресурсів та активне

використання інформаційних технологій в державному секторі. Також в Хартії, на

відміну від документу 1996 року, наведені основні принципи якими слід керуватись

для досягнення найбільшої вигоди для інформаційного суспільства.

У 4 розділі Всесвітньої доповіді з інформації та комунікацій “Економічні змі-

ни” прикладом все зростаючого використання інформаційних технологій є те, що

вже в 1992 р. виробництво програмного забезпечення перевищило виробництво

комп’ютерного обладнання (53% ринку), а в 2000 р., за прогнозом документу, обсяг

продажу програмного забезпечення дорівнюватиме 660 млрд. дол. з 1 трлн. дол.

загального обсягу ринку (66%). Також наводиться приклад процвітаючої корпорації

Microsoft, доход якої в 3 чверті 1995-1996 рр. склав 1,6 млрд. дол.

Аналізуючи положення у секторі інформаційних технологій, автори “Economic

Change”, відмітили в ньому 2 тенденції:

Все більш швидкий розвиток виробництва електронного обладнання

Швидкі темпи зростання мультимедійної індустрії.

У “ЮНЕСКО - 1996” зазначено багато проблем, найголовнішою з яких є пробле-

ма, пов’язана з концепцією універсальної служби і з тим, як буде еволюціонувати

право на комунікацію в цифровому світі. Також проблемами є проблема доступу до

інформації, проблема оплати послуг та електронної безграмотності, ризик ізоляції

населення, проблема збереження культурної самобутності тощо.

В “Окінавській Хартії” головною проблемою названо електронно-цифровий

розрив як між країнами, так і всередині них. Лідери ведучих країн світу погодились,

що ключовою складовою їхньої стратегії має бути рух у напрямку забезпечення

загального доступу для всіх. Зокрема, для вирішення цієї проблеми вони погоди-

лись удосконалювати мережевий доступ, звертати особливу увагу на можливості

доступу малозабезпечених верств населення, сприяти розвитку «зручних для ко-

ристування технологій».

В 3 розглянутих документах проаналізовано розвиток інформаційних техноло-

гій та його переваги для розвитку людства, сказано які зусилля будуть для цього

прийняті лідерами держав ( в «Окінавській Харті»). Було згадано і проблеми, що

постають в зв’язку з цим, та можливі шляхи їх вирішення.

•

•Курс лекцій

83

«Інформація — глобальна проблема сучасності».

1) Міжнародна комунікація і проблема глобального

міжнародного розвитку.

1.Глобалізація комунікацій. Критерії глобалізації. Вплив комунікаційних про-

цесів на глобальну економіку.

2.Концепція глобального інформаційного суспільства. Програми ЮНЕСКО

«Інформаційне суспільство для всіх» (1996р.), «На шляху до комунікаційного та

інформаційного суспільства 2000-2001 р.р.»

Література:

1. Виноградов В.А. «Информация как глобальна проблема современности»,

М., 1989г.

2. Денисов Ю.К. «Информация, мировое развитие и ООН», М.,1994

3. Ермищена Е.В. «Международный обмен информации», М., 1989

4. ЮНЕСКО «Информационное общество для всех», концептуальный доку-

мент 1996.

5. Предварительный доклад ген. Дир. ЮНЕСКО о правовом регулировании ки-

берпространства, Париж, 1997

6. Дві доповіді з комунікації: 1). «Всесвітня доповідь з комунікації 1997-1998»,

розділ 4

2) «Всесвітня доповідь з інформації 1997-1998»,

розділ Центральна та Східна Європа.

Шон Макбрайт був першим, хто написав доповідь з комунікації.

Аспекти аналізу глобальних проблем.

За останні десятиріччя ХХ ст. людство вступило у нову фазу свого розвитку: пе-

ріод формування інформаційного суспільства, що обумовлен розвитком комунікацій-

них технологій, створення глобальної інформаційної мережі, впровадженням новіт-

них досягнень в усі сфери функціонування суспільства. Перед усією цивілізацією

постав ряд глобальних проблем, від яких залежить прогресивний розвиток людства,

розвиток НТП, політичних, економічних та соціальних процесів. Вирішення гло-

бальних проблем вимагає високого рівня міжнародних взаємин, координації зусиль

всіх учасників міжнародного співтовариства для досягнення спільної мети. Тобто

на всіх рівнях і в усіх сферах міжнародних відносин потрібен високий рівень інфор-

мованості, тобто високий рівень обміну інформації.

Два моменти:

1.Інформація має міжнародний глобальний характер

2.Інформація є складовою інших глобальних проблем міжнародного співтова-

риства.

Аргументація першого моменту:

Інформація адекватно відтворює явища та закони зовнішнього світу, духовної

діяльності людства, створює можливості передбачення і передтворення дійсності міЖнародна інформація

84

в інтересах міжнародної спільноти. Говорячи про зовнішню політику, то можно

сказати, що здатність держави до вирішення глобальних проблем великою мірою

залежить від інформованості учасників міжнародного співтовариства і від впливу

інформаційних процесів на політичні та економічні процеси. Коли суспільство про-

інформовано, то бистріше міжнародне співтовариство приходить на допомогу для

вирішення проблеми (епідемія, війна та інші).

Сьогодні кожна країна може миттєво запросити допомоги через, наприклад,

Internet.

Обсяг фундаментальної інформації за останні 10 років підвищився вдвічі, а по-

ток інформації як такої збільшився у 30 разів. Інформаційний фактор здійснив у

житті цивілізації за останні десятиріччя найбільш глибокі зміни: об”єднав світ у

єдину систему, що функціонує у режимі реального часу.

Важливим аспектом глобалізації інформації є різке зростання суспільної цін-

ності інформації. Сьогодні інформація перетворюється на стратегічний ресурс

людства, і пекучою проблемою постає його розподіл. Відмінність інформаційних

ресурсів від інших ресурсів в тому, що при споживанні інформація не вичерпується,

а навпаки збільшується. Невичерпність інформаційних ресурсів створює уникальні

можливості в використанні інформаційних ресурсів в інтересах людства.

В Конституції записано, що інформація є стратегічним ресурсом країни, за рів-

нем інформації країна відокремлюється від інших країн у системі ієрархічного роз-

поділу інформації.

Критерії глобалізації проблем визначаються:

3) Ці проблеми стосуються всього людства в цілому, кожної соціальної групи і

кожного індивідууму, тобто мають цивілізаційний характер.

4) Глобальні проблеми виступають як об”єктивний фактор, що обумовлює пев-

ною мірою розвиток усього світу.

5) Глобальні проблеми вимагають для свого вирішення координації зусиль усьо-

го співтовариства, оскільки невирішенність цих проблем створює загрозу для існу-

вання цивілізації.

Сучасний стан:

інформація вдноситься до глобальних проблем.

І. Інформаційна ситуація у світі глобалізувала можливості передачі інформації

за короткий час і в будь-яких обсягах.

ІІ. Інформаційні процеси стимулюють розвиток економіки, політики, техноло-

гій, екології, культури, соціальної сфери.

ІІІ. Новітні засоби зв”язку (мультемедійні системи) здійснюють миттєву пере-

дачу інформаціії на будь-яку відстань і виступають каталізатором суспільних про-

цесів.

ІV. В сучасному світі відбувається глобальний за масштабами зіткнення, взає-

мовплив ті взаємодія транснаціональних, націонільних, регіональних інтересів,

принципів діяльності держав. У сфері міжнародної інформації: гостра конкуренція

держав і транснаціональних корпорацій. Розподіл інформаційеих ресурсів між різ-Курс лекцій

85

ними державами також складає глобальну проблему. Від володіння ціми ресурсами

залежить місце тієї чи іншої держави в міжнародному співтоваристві.

Інформаційні процеси мають ознаки глобальності і в інших життєвоважливих

проблемах людства. Приклад: інформація є складовим компонентом проблем:

1). Безпеки миру

2). Захисту навколишнього середовища

3). Використання енергетичних та сировинних ресурсів

4). Військове співробітництво

5). Демографічні проблеми (проблеми народження населення та інші).

Безпека миру.

США пропонують доктрину “Доктрина інформаційної паросольки ”.

Впроваджувати або надавати чи не надавати інформацію країнам. США удоскона-

лює зброю для проведення операції на різних рівнях. Теорія інф. Війн пов”язана в

основному з психотронною зброєю, яка розвивається як в інших країнах, так і на

Україні та в Росії. Інформаційний вплива на на свідомість людини --- дуже могутній,

використовуються спеціальні методики, які впливають на підсвідомість. Це в малих

масштабах --- психотронна зброя, але в більших розмірах --- страшна проблема.

Захист та охорона навколишнього середовища.

1). Чернобиль: поряд з відкритою є інша інформація, яка не є відкритою і

становить дійсний аспект цієї проблеми. Через тиждень після катастрофи публі-

кується інтерв”ю академика Лєгасова про загрозу ЧАЕС, через три дні після цього

інтерв”ю --- самогубство академика. Через тиждень --- стаття “И соловьи поют над

Украиною”, де все заперечцвалося и вважалося все “самовнушением”. Після цього

не було жодної інформації про стан країни після катастрофи.

2). Техногенні катастрофи, інформація про які не доходили до населення.

Використання ресурсів.

В центрі Києва є геологічний запас золоту в найбільших розмірах в Європі, але

про це не знає ніхто із населення, ця інформація є закритою.

Освоення космосу.

Ідеї, входять до разряду інформації особливого значення, наукові ідеї розроб-

ки дають можливість побачити розвиток країни, розвиток військової сфери з точки

зору наукового розвитку.

Вирішення глобальних проблем змушує міжнародне співтовариство приймати

адекватні рішення, але без достовірної інформації прицмати будь-які рішення не

можливо.

Глобальні проблеми можуть розглядатися як глобально диференційовані через

призму політичних поглядів, національних інтересів та індивідуальності лідерів

тих чи інших держав. Якщо процеси побудови інформаційного суспільства є ак-

туальними для Японії, Канади, Європи, Америки, то говорити про актуальність та

глобальність ціх проблем в країнах Африки --- безглуздно, бо нема відповідності

інтересів. Тому ми говоримо поро диференційність підходу.

Інформація має комплексний, або системний, характер, що відповідає бага-міЖнародна інформація

86

торівневому характеру глобальних проблем. Це: 1).універсальність інформації;

2).здатність переміщення інформації через кордони держав;

3).багатовимірність форм;

4).споживання інформації різними категоріями користувачів.

Глобальність інформаційної проблеми виявляється в тому, шо на межі тися-

чоліть багато хто з дослідниківговорити про інформаційну кризу, або вибух.

Інформаційні кризи виявляється в таких аспектах:

1). Протиріччя між обмеженними можливостями людини по переробці інформа-

ції і міжнародніми інформаційними потоками;

2). Виробництво значної кількості надлишкової інформації і обмеження доступу

до корисної інформації.

3). Порушення цілісності інформаційної системи в наслідок регіональних, при-

ватних та відомчих інтересів.

Інформаційна криза виявляється у супроводженні інформаційного голоду: пот-

рібної інформації не вистачає для взаємодії певних систем та т.п.

Ідеї інформаційного суспільства виникли у 70-х роках ХХ століття, вони буди

висловлені філософами, економістами, політиками, соціологами, інформатиками і

зводилися до побудови нового суспільства на основі новітніх технологій.

Массуда, Тоффлер, Маклювин, Понятовський, Бджезинський розглядають ін-

формаційне суспільство як новий рівень в історії людства і виробляють нову кон-

цепцію розвитку цівілізації.

Основні концепції висловив японський філософ та соціолог Массуда у праці

«План інформаційного сіспільства --- національна мета Японії до 2000 року», де він

висловив основні ознаки нового суспільства:

--- глобалізм інформаційного простору

--- розвиток комунікаційної мережі

--- вільний потік інформації через кордони

--- створення єдиної комп»ютерізованої нації.

Близько 10 млрд $ асигновано на допомогу плану створення інформаційного

суспільства:

1). Для соц. Управління;

2). Комп”ютерізація усіх сфер економіки, науки та культури --- телебачення, тор-

гівля, освіта, регіональне управління та інші;

3). Комп”ютерізація медичного контролю, захист навколишнього середовища;

4). Впровадження інформаційних технологій у побут кожного споживача.

На сьогодні ідея інформаційного суспільства розповсюджується на всі розви-

нені країни. Якщо країна хоче бути подібною, вона повинна виконувати певні вимо-

ги та відповідати певним нормам.

Економічний аспект: використання інформаційних ресурсів для ліквідації

економічної відсталості країни та регіонів світу за рахунок приєднання їх до між-

народного співтовариства як рівноправних партнерів в економічному плані. З цією

метою міжнародне співтовариство втілює проекти розвитку інформаційної мережі

у систему, розвиток інформаційних інфраструктури або забезпечити розвиток еко-Курс лекцій

87

номіки у відсталих районах та залучити до міжнародної співпраці країни третього

світу. З цією метою міжнародні організації впроваджують доктрину побудови ін-

формаційного суспільства у всіх регіонах світу, враховуючи специфіку, рівень роз-

витку та умови, в яких знаходиться та чи інша країна, держава, народ.

Проблема: кожна держава адаптує себе до міжнародного співтовариства. Існує

спеціальна програма задля забезпечення народів ісламських держав від інформації,

що суперечить догмам корану.

Проблема міжнародного співтовариства відображена в різних доктринах.

Проблему комунікації та інформації розробляє ЮНЕСКО. Перша програма

ЮНЕСКО в цій галузі:

1.“Новий міжнародний інформаційний порядок”, прийнятий у 1980 році, де роз-

глядалися проблеми диспропорції міжнародних інформаційних потоків, справедли-

вого розподілу прибутків транснаціональних інформаційних корпорацій.

2.“Комунікації на службі людству” (1984): правовй проблеми розповсюдження

інформації, а також створення інституційної основи взаємодії у міжнародній інфор-

маційній сфері.

3.“Міжнародна програма розвитку комунікації” (1989) продовжується до цього

часу у трьох строках (коротко-, середньо- та довгострокові)

4.“Комунікація на службі людству, або Нова комунікативна стратегія ЮНЕСКО”,

частина якої здійснювалася 1995-1999 роки.

5.“Информационное общество для всех” (1996), яка стала осноположним доку-

ментом для діяльності організації в ХХІ столітті.

За програмою ЮНЕСКО до 2015 року передбачено створити інформаційну ін-

фраструктуру для побудови у всіх розвинених країнах світу, створити так званий

всесвітній інформаційний банк (інформаційну спадщину людства), відновити ін-

формаційні ресурси Александрійської бібліотеки, починаючи з найстарійших ви-

дань і до останніх новин. За цією програмою перед багатьма країнами постає пи-

тання про здійснення реформ освіти в усіх регіонах світу, забезбечення розвитку

віртуальних університетів (дистанційне навчання), підготування досвідчених спе-

ціалістів в усіх галузях суспільства, а також про впдив на молоде покоління з ідеями

культури та миру.

Розвіток цієї доктрини знайшов своє втілення у програмі ЮНЕСКО «На шляху

до комунікаційного та інформаційного суспільства 2000-2001 рр». В цій програмі

передбачені перехідні положення для розвинених країн з метою ліквідації розриву

між розвиненими і нерозвиненими країнами у підготовці до інформаційного сус-

пільства.

Глобальні комунікації розширюють можливості міжнародного співробітницітва

і забезпечує інші життєвоважливі глобальні проблеми людства.

Як вказує у грунтовному дисертаційному дослідженні Ю. Нестеряк, виник-

нення перших попередників сучасних засобів масової інформації тісно пов’язано зі

змінами у суспільно-політичному та економічному житті суспільства. Враховуючи

ці фактори, історію зародження й існування світових інформаційних агентств мож-

на поділити на чотири фази. міЖнародна інформація

88

До першої відноситься період, відомий під назвою першої промислової револю-

ції, наслідком якої стало формування основ індустріального суспільства, зміцнення

класу буржуазії, розповсюдження міжнародної торгівлі, розвиток техніки, зокрема,

поширення нових засобів комунікації – телефону й телеграфу.

Саме завдяки останнім виникли телеграфні агентства як новий спосіб передачі

інформації. Першим таким агентством, як відомо, було французьке агентство Гавас,

за ним – великобританське агентство Рейтер та німецьке агентство Вольфа.

Друга фаза припадає на період між двома світовими війнами, коли серед най-

більш яскраво виражених національних та ідеологічних характеристик структури

суспільства визначається й така як зміцнення технічних і редакційних структур та

розвиток і кількісне зростання засобів передачі інформації у всесвітньому масш-

табі. Цей період не відзначався виникненням нових інформаційних агентств. Його

характерною особливістю було зміцнення інформаційних агентств, вдосконалення

способів передачі інформації і як наслідок – боротьба за провідні місця у світовому

інформаційному просторі.

Як зазначає Серджо Лепрі у книзі “Інформаційні машини”, у п’ятдесяті роки

двадцятого століття ми вступили у третю фазу існування прес-агентств [44,161].

Цей етап супроводжується поняттям “інформаційного вибуху” – у країнах світу,

який прийнято називати “західним”, множаться центри виробництва новин, що є

результатом розвитку демократії і плюралізму, дедалі активнішої участі громадян

у житті суспільства.

Протягом цього періоду кількість інформаційних агентств суттєво збільшилася

за рахунок численних національних інформаційних агентств країн так званого “тре-

тього світу”. Однак лідерами на світовому інформаційному ринку залишалися ті ж

самі агентства: Рейтер, Ассошіейтед Прес, Франс Прес, Юнайтед Прес, ТАРС.

Роки другої світової війни були одним із кількох періодів, коли існування інфор-

маційних агентств опинилося під загрозою внаслідок виникнення інформаційних

бар’єрів, які спричинили падіння прибутків європейських агентств та посилили по-

зиції американського Ассошіейтед Пресс.

Четверта фаза, на думку автора, датується початком 90-х років ХХ століття і

пов’язана з такими визначальними факторами: трансформаційними процесами

у суспільно-політичному житті багатьох європейських країн, розпадом радянсь-

кої імперії та крахом соціалістичної імперії. Разом з цим була зруйнована система

комуністичної пропаганди, ключовими ланками якої були інформаційні агентства

країн соціалістичного табору.

П’ятірка лідерів серед світових інформаційних агентств зазнала втрат – мас-

штаби діяльності Телеграфного Агентства Радянського Союзу істотно звузилися

і перестали бути світовими. Для цього періоду доцільно застосувати поняття “де-

мократичного вибуху”. Світовий інформаційний простір поповнювався засобами

масової інформації новоутворених країн, наприклад, Македонії, Сербії, Чорногорії,

Прибалтійських країн та інших. Інформаційні агентства стають не просто засобом

передачі й розповсюдження інформації, а й дієвим інструментом формування імід-

жу молодих демократичних країн.Курс лекцій

89

До передумов виникнення інформаційних агентств відноситься потреба друко-

ваних періодичних видань в отриманні якнайбільшої кількості інформаційного ма-

теріалу з усього світу. Оскільки забезпечити себе інформацією власними силами не

в змозі зробити навіть найпотужніша редакція, то від сорокових років ХІХ століття

робилися спроби організувати спеціальні пресові служби, завданням яких було б як-

найшвидше масове розповсюдження інформації з усього світу для великої кількості

газет і журналів, які хочуть користуватися пропонованими джерелами інформації.

Цікаво, що початок таких інформаційних агентств іде не від органів преси, а

від комерційних підприємств, передусім від бірж та торговельних товариств, за-

цікавлених в оперативному надходженні інформації фінансового й торговельного

характеру.

Спочатку інформаційні агентства для зв’язку зі споживачами інформації користу-

валися кур’єрською службою на конях або використовували голубів. Подальший

розвиток та вдосконалення інформаційних агентств став можливим після винаходу

таких засобів зв’язку як залізниці й телеграф.

За твердженням Ольгерда-Іпполіта Бочковського, найстарішим пресовим агент-

ством є французьке Гавас (“Agence Havas”). Його основоположником був Шарль-

Луї Гавас, який у тридцятих роках ХІХ століття заснував у Франції Інформаційне

Бюро, спочатку торговельного типу. Воно мало збирати і поширювати звістки для

потреб промисловців, комерсантів, бірж.

Досить довго діяльність Гаваса не була особливо успішною, переважно через те,

що засоби зв’язку, якими користувався Гавас, не дозволяли йому надавати газетам

достатньо свіжу й оперативну інформацію.

Щоб отримувати інформацію швидше, Ш. Гавас організував спеціальну

кур’єрську пошту й використовував поштових голубів там, де не було залізниць і

телеграфу. Використовуючи голубів, від зумів добитися того, що інформація, яка

надходила в Париж із Брюсселя через дві, а той через три доби, почала надходити

через 4 години, а інформація з Англії, що раніше залежала від розкладу приходу й

відходу кораблів, стала потрапляти в Париж через 6-7 годин.

Досвід використання інформаційними агентствами поштових голубів знадобив-

ся їм у часи Другої світової війни, коли кореспонденти Гаваса й Рейтера значну

частину військової інформації відправляли саме за допомогою птахів.

На початку своєї інформаційної діяльності агентство Гавас цікавилося в основ-

ному новинами торговельно-промислового характеру, й тому його повідомлення

мали, передусім, біржовий характер. У період зародження капіталізму таке підпри-

ємство мало стати дуже рентабельним. Тож його власник дбав про те, щоб для при-

скорення передачі інформації використовувалися такі технічні винаходи, як залізни-

ці, іскровий, а потім електричний телеграф, телефон.

Згодом Гавас переросло в інформаційне агентство, яке постачало інформацію

для преси не лише у Франції, а й у південній Європі та Південній Америці. Згадане

інформаційне агентство стало попередником відомого нині постачальника новин

для світових мас-медіа – агентства Франс Пресс.

Водночас спроби створення інформаційних агентств робилися і в інших країнах. міЖнародна інформація

90

Через деякий час після утворення агентства “Гавас”, один з його співробітників,

Поль Юліус Рейтер, переїхав у Лондон, став англійським громадянином і розпочав

діяльність, що нагадувала роботу Шарля Гаваса у Франції. Наслідком цієї діяль-

ності стало створення інформаційного агентства “Рейтер” (Reuters). Агентства, яке

впродовж понад півтора століття утримує світове лідерство у галузі інформації.

Якось Поль Юліус Рейтер познайомився з Карлом Гауссом, знаменитим матема-

тиком, який показав Рейтеру новий прилад, над розробкою якого працював. Цей ви-

нахід повинен був миттєво доставляти повідомлення на великі відстані. Гаусс також

розповів, що роботи над подібним винаходом, який назвали телеграфом, ведуться

вченими різних країн, а найбільш успішним є англієць Вільям Кук. 16 травня 1843

року Кук в Англії відправив першу телеграму. Оскільки в Англії роботи для еміг-

ранта на телеграфі не знайшлося, Рейтер влаштувався продавцем у книжковій лавці.

В пошуках прибутку, він одночасно писав кореспонденції із Англії для німецьких

газет. Згодом Рейтер переїхав у Париж й влаштувався перекладачем в агентство

Шарля Гаваса. Рейтер вніс в роботу агентства новаторський дух, запропонувавши

передавати повідомлення за допомогою телеграфу і створити спеціальний відділ

для обслуговування ділових людей, яких цікавлять зовсім інші новини на відміну

від інтересів пересічних громадян.

Гавас скористався цими порадами, але не захотів ділитися прибутками від їх

упровадження. Тоді Рейтер звільнився і створив власну Службу комерційних новин.

Поєднавши два свої захоплення – телеграф і журналістику, - він з енергією взявся до

справи. В 1850 році із Берліна в Париж назустріч одна одній потягнулися телеграфні

лінії, але до їх з’єднання іще було досить далеко. Рейтер вирішив використовувати

поштових голубів: він запускав птахів у містечку Есе, а його дружина ловила їх в

Аахені. Завдяки цьому новини із Берліну в Париж передавалися протягом доби. На

той час, коли телеграф був добудований, агентство Рейтера вже було досить відо-

мим у світі.

Шарль Гавас вирішив позбутися такого успішного конкурента, й за його подан-

ням французькі чиновники заборонили іноземцеві працювати в галузі інформації. В