21. Сутність ринку і його типи. Субєкти і обєкти ринкових відносин.

Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Суб'єктів ринкового господарства досить багато. Це виробники і споживачі, підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів Але основноми субєктами ринкової економіки є :

- домогосподарства, які є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві.

- підприємства - це основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

- держава.

Основними об’єктами ринкових відносин є:    1) товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва;    2) робоча сила, або праця;    3) земля та інші природні ресурси;    4) нерухомість: будівлі, споруди, житло.

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізно­манітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.

З точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок за­собів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т. д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національ­ним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (респу­бліки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевос­ті, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.

Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.

22. Ф-ції і структура ринку.

Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання

різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

До функцій ринку належать:

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи

соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл і споживання.

Функція санації. Ринок очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні,

Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле.

Структура ринку за різними критеріями:

в) за територіальною ознакою:

— місцевий;

— регіональний;

— національний;

— світовий;

д) стосовно способу формування:

— стихійний;

— організований.

а) за об'єктами обміну:

=> товарний ринок, який набуває форм:

— ринку послуг;

— ринку споживчих товарів;

— ринку науково-технічних розробок та інформації;

=> ринок ресурсів, який набуває форм:

— ринку землі та нерухомості;

— ринку капіталу;

— ринку праці;

=> фінансовий ринок, що набуває форм:

— грошового ринку;

— ринку цінних паперів;

— валютного ринку;

б) залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання:

— регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та

захищаючи конкурентне середовище);

— вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців,багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна);

— монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

— монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);

г) стосовно відповідності чинному законодавству:

— легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);

— тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);