44. Функції податків.

У системі ДРЕ податки виконують такі функції:

• фіскальну - полягає у забезпеченні фінансування суспільних видатків (державних витрат);

• соціальну - полягає у підтримуванні соціальної рівноваги через зменшення надто великої різниці реальних доходів окремих верств населення;

• розподільчу - полягає у перерозподілі доходів та багатства з метою забезпечення певного стандарту добробуту в суспільстві та у коригуванні ринкового розподілу ресурсів з метою приведення структури суспільного продукту у відповідність до струкгури суспільних потреб;

• інформативну - полягає в інформуванні суб'єктів НЕС як суб'єктів оподаткування про пріоритети ДЕП, що знаходить своє втілення у запровадженні відповідних податкових пільг, диференціації податкових платежів тощо;

• регуляторну - полягає у встановленні і зміні системи оподаткування, визначенні податкових ставок, їх диференціації, наданні податкових пільг (звільнення від податків частини прибутків і капіталу з умовою їх цільового використання відповідно до завдань ДЕП), що дає можливість активно впливати (регулювати) економічну кон'юнктур), структурні зрушення, інвестиційну активність, інноваційний процес та науково- дослідні роботи, охорону HC тощо.

45. Класифікація податків.

1) Залежно від методів визиску:

- прямі (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, плата за землю, податок із власників транспортних засобів тощо); - непрямі (ПДВ, мито, акцизний збір);

- умовно-прямі (відрахування у ПФ, у фонди соціального страхування).

2) Залежно від бюджетного устрою та спрямування податків:

- податки, які сплачуються у місцеві бюджети за місцем розташування (реєстрації) платника податку (єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва та фіксований податок, плата за землю; податок на транспортні засоби; місцеві податки і збори,тощо);

- централізовані податки, які сплачують у Державний бюджет (ПДВ, акцизний збір, мито, державне мито, ресурсні платежі, платежі у цільові державні фонди та інші).

3) За рівнем бюджетної системи (за рівнем стягнення, масштабом дії):

- загальнодержавні податки і збори (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, ПДВ, акцизний збір, митні платежі, плата за землю);

- місцеві податки (комунальний збір, готельний збір, податок з реклами, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір тощо).

4) За суб'єктом оподаткування:

- податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, податок на промисел,тощо);

-податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств, ПДВ, акцизний збір, тощо).

5) За формою оподаткування (залежно від розміру ставки податку):

-пропорційні; -прогресивні; -регресивні;

- змішані

46. Грошово-кредитна політика держави.

Грошово-кредитна політика - це комплекс заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення економіки стабільною національною грошовою одиницею (валютою), на контролювання (стримування) інфляції, стимулювання економічного зростання, забезпечення високого рівня зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Суб'єктами проведення грошово-кредитної політики з боку держави виступають центральний (Національний) банк країни, міністерств фінансів, державна скарбниця, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, установи зі страхування депозитів тощо. Центральний (національний) банк є основним (центральним) суб'єктом здійснення державної грошово-кредитної політики в НЕС.

Грошово-кредитне регулювання використовується державою для:

стимулювання ділової активності;

1. створення умов мотивації інвестицій та виробництва;

2. здійснення заходів щодо недопущення розвитку інфляційних процесів:

3. реалізації платіжного і торгового балансів;

4. формування валютних курсів;

5. регулювання переливання коштів (капіталу);

6. зміцнення фінансово-кредитної та грошової систем;

7. стимулювання підприємництва тощо.

Стратегічною метою грошово-кредитної політики є забезпечення умов для економічного зростання та подальшої стабілізації суспільного виробництва, зайнятості і цін. Стратегічна мета досягається шляхом дотримання певної тактики у здійсненні грошово-кредитної політики, яка є монетарною реакцією держави на економічну кон'юнктуру в НЕС.

Існують два типи грошово-кредитної політики:

1. "політика дорогих грошей ";

2. "політика дешевих грошей ".

Політика "дорогих грошей" реалізується шляхом зменшення грошової пропозиції для того, щоб стримувати сукупний суспільний попиту випадку загрози інфляційного зростання економіки.

Політика "дешевих грошей" здійснюється шляхом збільшення грошової пропозиції для того, щоб стимулювати сукупний суспільний попит, а отже, і виробництво у випадку економічної стагнації та спаду виробництва, тобто за умов неповної зайнятості.

Принципи грошово- кредитної політики:

• застосуваня грошово - кредитних інструментів справляє на економіку опосередкований та загальний вплив;

• для грошово - кредитних інструментів характерним є часовий розрив між їх використанням і досягненням ефекту;

• неприпустимим є застосування різких змін параметрів грошово-кредитних агрегатів у ході регуляторних заходів;

• необхідно узгоджувати грошово-кредитну та валютну політику;