24. Процес соціально-економічного прогнозування та його характеристика.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку - це науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного й соціального розвитку.

У процесі прогнозування виділяють такі три стадії: 1) ретроспекцію - дослідження історії розвитку об'єкта прогнозування з метою отримання його систематизованого опису; 2) діагноз - виявлення тенденцій розвитку об'єкта дослідження і вибір методів та моделей прогнозування; 3) проекція - розробка прогнозу об'єкта дослідження, оцінка його вірогідності, обґрунтованості та точності.

Алгоритм економічного прогнозування є таким:

На першому етапі розробляється так званий "пошуковий" прогноз. Він показує, яким може бути розвиток економіки або окремої її підсистеми за умови, що характер державного впливу на соціально-економічні процеси залишиться незмінним.

Другий етап - це розробка "нормативного " або "цільового " прогнозу, в якому держава визначає мету розвитку економіки країни.

Третій етап - підготовка для уряду конкретних пропозицій і рекомендацій щодо зміни законодавства, щодо організаційних та адміністративних заходів, використання тих чи інших економічних регуляторів для спонукання суб'єктів НЕС вести господарську діяльність адекватно ДЕП.

Четвертий етап - коригування "нормативного" прогнозу з урахуванням дії вибраних регуляторів та окремих заходів (організаційних, адміністративно-правових).

25. Методологія соціально-економічного прогнозування.

Методи економічного прогнозування. Для визначення та обгрунтуваня показників прогнозів, а також планів і програм соціально-економічного розвитку використовують як інтуїтивні, так і формалізовані методи. Дамо коротку характеристику основних методів.

• Метод екстраполяції За його допомогою на майбутнє поширюється тенденція розвитку економіки в минулому. В його основі лежать часові ряди динаміки, так звані трендові моделі.

• Метод статистичних залежностей. На його основі плановий чи прогнозний показник визначається як залежна змінна величина від незалежних факторів, що її формують.

• Метод виробничих функцій. За допомогою виробничих функцій описують статистичну залежність результатів виробництва від витрат ресурсів (трудових, капітальних, матеріальних) з урахуванням впливу на них НТП.

• Експертний метод. За цим методом інформаційний масив даних для прогнозу формується як набір заповнених експертами таблиць і анкет, що відображають відношення експертів до можливостей розвитку, до того чи іншого напряму розвитку чи ситуації в економіці як в цілому, так і в окремих її сферах, секторах, галузях і підсистемах (наприклад, того чи іншого напряму НТП).

• Аналогові та пошукові методи полягають у використанні досвіду інших країн в галузі розвитку найбільш ефективних напрямів науково-технічних розробок, організаційно-економічних структур, структурних перетворень, систем управління тощо.

• Методи оптимального моделювання. За допомогою цих методів вирішуються завдання пошуку максимально можливого рівня прогнозного показника за наявності певних соціально-економічних обмежень для його досягнення у прогнозному періоді.

Особливу роль у прогнозуванні займає економетричне моделювання. На основі економетричних моделей, які є набором рівнянь, що описують поведінку економіки і вплив інструментів економічної політики на соціально-економічний розвиток, оцінених рівнянь на підставі статистичних даних за попередні роки, визначають і обґрунтовують основні макроекономічні показники та обґрунтовують і оцінюють заходи економічної політики.

До часто застосовуваних методів обґрунтування показників прогнозів соціально-економічного розвитку відносять також і традиційні методи: це метод техніко-економічних розрахунків (нормативний метод) та балансовий метод.

Для сучасного перехідного періоду з нестабільною економікою найбільш раціональними є методи аналогових пошуків та техніко-економічних розрахунків. Техніко-економічні розрахунки за допомогою норм і нормативів дозволяють обґрунтувати і встановити взаємозв'язки між суміжними ланками економіки та показниками, що їх ідентифікують. За допомогою норм і нормативів визначають потреби у виробництві продукції, можливості задоволення цих потреб, оцінюють ефективність використання ресурсів тощо.