10.7. Державна фінансова підтримка санації підприємств

Згідно з «Господарським кодексом України» " в разі збиткової діяльності суб'єктів господарювання держава, якщо вона визнає їх продукцію суспільно необхідною, може надавати їм дотації чи інші пільги. Державна підтримка може здійснюватись як за рахунок державного бюджету, так і за рахунок місцевих. До основних критеріїв відбору підприємства для надання їм цільової державної підтримки слід віднести такі:

• потенційна прибутковість;

• високий рівень менеджменту на підприємстві;

• збереження науково-технічного потенціалу;

• наявність ринків збуту в країні та за її межами;

• заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняною.

Централізована санаційна підтримка може здійснюватись:

• прямим фінансуванням - бюджетні позики, субсидії, придбання державних корпоративних прав тощо;

• непрямим фінансуванням - податкові пільги, реструктуризація податкової заборгованості, надання державних гарантій.

1. Система раннього попередження та реагування. Моделі прогнозування банкрутства

Система раннього попередження та реагування - це особлива інформаційна система, яка інформує керівництво про потенційні ризики, що можуть загрожувати підприємству як із зовнішнього, так і із внутрішнього середовища. Ця система виявляє та аналізує інформацію про приховані обставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів. Розрізняють дні підсистеми системи раннього попередження та реагування:

1) внутрішньозорієнтована підсистема, що спрямована на ідентифікацію

ризиків та шансів, які зосереджені всередині підприємства;

2) зовнішньозорієнтована підсистема, що спрямована на завчасне прогнозування загроз з боку держави, конкурентів, контрагентів тощо.

Одним із головних завдань системи раннього попередження та реагування є виявлення загрози банкрутства, тобто його прогнозування. Одним із найважливіших інструментів є дискримінантний аналіз, який полягає в тому, що за допомогою математичних статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою імовірністю передбачити банкрутство суб'єкта господарювання. Дискримінантний аналіз базується на емпіричному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутіли, а інші успішно працюють.

Відомі такі моделі прогнозування банкрутства:

1) Модель Альтмана - розраховується інтегральний показник рівня загрози банкрутства.

Z=1,2A + 1,4B + 3,3C + 0,6D + 1,0E, (10.1)

де A - відношення робочого капіталу до загальної вартості активів; B - відношення чистого прибутку до загальної вартості активів; С - відношення чистого доходу до загальної вартості активів; D - відношення вартості акцій до суми заборгованостей; E - відношення обсягу продажу до загальної вартості активів;

Значення показника Z пов'язують з імовірністю банкрутства так:

Z < 1,8 - дуже висока ймовірність;

1,81 < Z < 2,7 - висока ймовірність; 2,71 < Z < 2,99 - можлива ймовірність;

2,991 <Z - низька ймовірність;

За такою моделлю точність прогнозування банкрутства становить 95 %.

2) Модель Спрінгейта

Z = 1,03А+ 3,07В +0,66С+ 0,4D, (10.2)

де А - відношення робочого капіталу до загальної вартості активів; В - відношення прибутку до сплати податків та процентів до загальної вартості активів; С - відношення прибутку до сплати податків до короткострокової заборгованості; D - відношення обсягу продажу до загальної вартості активів.

Якщо Z < 0,862 то підприємство є потенційним банкрутом.

Точність прогнозування становить 92 %.

З використанням різних методик прогнозування побудовано універсальну дискримінантну функцію:

Z = 1,5X₁ +0,8X₂ + 1,0Х₃ +5Х₄ +0,3Х₅ +0,1Х₆, (10.3)

де X₁- відношення готівки до зобов'язань; Х₂ - відношення валюти балансу до зобов'язань; Х₃ - відношення прибутку до валюти балансу; Х₄ - відношення прибутку до виручки від реалізації; Х₅ - відношення виробничих запасів до виручки від реалізації; Х₆- відношення виручки від реалізації до валюти балансу.

Якщо Z > 2, то підприємству не загрожує банкрутство.

Якщо 1 < Z < 2, то фінансова рівновага підприємства порушена, але при переході на антикризове управління підприємству не загрожує банкрутство.

Якщо 0 < Z < 1, то підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів.

Якщо Z < 0, то підприємство є напівбанкрутом.

У вітчизняній практиці зазначені моделі застосовуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу.