XIX партійна конференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на гласність.

Проведення реформи політичної системи сприяло демократизації суспільства, політика гласності прискорила процеси десталінізації, реабілітацію жертв репресій. Ліквідація ст.6 Конституції свідчила про відмову від керівної ролі КПРС. Підривалися основи тоталітар­ного режиму.

Перебудовчі процеси сприяли зростанню політичної активності, відродженню національної свідомості українського народу.

Аварія на Чорнобильській АЕС

Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобиль­ській АЕС у ніч з 25 на 26 квітня 1986 р., яка призвела до небачено­го забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч

Пробудження та активізація суспільних сил

З 1985 по 1988 рр. суспільно-політичний рух проявлявся, в основному, в критиці існуючого ладу, у відродженні української історії та культури. Із забуття почали повертатися твори М.Грушевського, М.Костома­рова, В.Винниченката інших, робилися спроби заповнити "білі пля­ми історії" (голодомор 1933 р., сталінські репресії, ОУН-УПА, Цен­тральна Рада...). Відбувалася реабілітація жертв сталінських репресій. Неформальні організації, шо почали виникати в Україні (Това­риство Лева, Український культурологічний клуб та інші), вимага­ли оновлення соціалізму, гарантування прав людини, суверенітету України на основі нового союзного договору.

У 1988 р. населення України переходить від критики до активних політичних дій, суспільно-політичний рух радикалізується. Поява масових рухів та організацій

Упродовж 1988-1989 рр. масово виникають неформальні орга­нізації, які очолюють демократичний, національно-визвольний рух: Українська Гельсинська Спілка (сформувалася на базі відомої Вам Української Гельсинської Групи), Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, екологічна організація "Зелений світ", антисталін-ське товариство "Меморіал", студентське об'єднання "Громада" та інші. Радикалізація політичних сил

У вересні 1989 р. з ініціативи Спілки письменників України та інституту літератури АН УРСР була створена масова суспільно-по­літична організація "Народний рух України за перебудову"(Рух) на чолі з І.Драчем

Виникнення багатопартійності

У 1990 р. після ліквідації ст.6 Конституції СРСР та прийняття Верховною Радою України Постанови "Про порядок реєстрації гро­мадських об'єднань" починається формування багатопартійної сис­теми. Першою була створена Українська республіканська партія — УРП (на базі Української Гельсинської Спілки). Усього ж у 1990-1991 рр. виникло майже 20 опозиційних партій. Серед них - Демо­кратична партія України, "Партія Зелених" України, партія Демо­кратичного Відродження України (виникла на базі Демократичної платформи КПУ), Ліберально-Демократична партія та інші. Пере­важна більшість новостворених партій виступала за суверенітет і незалежність України.

Зрозуміло, що нові партії були слабкі організаційно та матеріаль­но, не мали чітко визначеної ідеології та соціальної бази. Та, все ж таки, їхня поява і діяльність, безумовно, прискорювали політизацію суспільної свідомості, створювали передумови для здобуття сувере­нітету і незалежності України

Проголошення державного суверенітету

Та саме при такій розстановці політичних сил 16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Декларація проголосила невід'ємне право українського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території.

Історичне значення Декларації полягало в тому, що вона покла­ла початок мирному процесу відродження незалежності України.

Проголошення незалежності України

Спроби кремлівської верхівки зберегти радянську імперію

Демократизація суспільного життя, наміри реформувати Радянсь­кий Союз (йшла робота над розробкою нового союзного договору) викликали опір консервативних сил владних структур, які 19-21 серп­ня 1991 р. здійснили спробу державного перевороту. Було утворено Державний комітет з надзвичайного стану на чолі з віце-президен­том Г.Янаєвим. Своєю головною метою заколотники проголосили "врятування єдиної держави".

З усіх політичних сил України лише керівництво КПУ стало на бік заколотників. Уже 19 серпня ЦК КПУ розіслав на місця дирек­тиву про необхідність активної підтримки заколоту.

Провал перевороту обернувся поразкою сил реакції, які прагну­ли зберегти імперський характер СРСР і тоталітарний політичний режим у ньому.