13

28. Україна в умовах десталінізації

Лібералізація суспільно-політичного життя урср в середині 1950-1960-х рр.: припинення масових репресій, реабілітація.

5 березня 1953 р. помер Й. Сталін

(у натовпі під час похорон загинуло багато людей)

За ініціативи Л. Берії 1-м секретарем ЦК КПУ замість Л. Мельникова став українець О. Кириченко.

(При цьому Л. Мельникова звинувачували в русифікації вишів УРСР й дискримінації місцевих кадрів у Західній Україні. У липні 1953 р. за доносом І. Строкача Л. Берію було розстріляно).

За підтримки КПУ першим секретарем КПРС СРСР став М. Хрущов. Невдовзі в КПРС збільшилася кількість українців.

У боротьбі зі сталіністами, одним з яких був Л. Берія, М. Хрущов та його прибічники висунули гасла про боротьбу з культом особи та про розвиток соціалістичної демократії (десталінізація). Почалося пом’якшення політичного режиму (лібералізація).

Під цими гаслами почалася реабілітація репресованих у 1930-ті рр. партійних діячів. Були припинені репресивні акції «Справа лікарів» і «Боротьба з космополітизмом».

У 1953 р. були ліквідовані воєнні трибунали й особлива нарада МВС.

(1953 – відкрито доступ до тіл вождів у мавзолеї – «Народ і партія єдині!»)

У 1955 р. в УРСР запроваджено прокурорський нагляд за дотриманням законності. ГУЛАГом пройшли повстання політв’язнів.

(1955 р. – критика М. Хрущовим предрадміна Маленкова за зміщення акцентів від важкої на легку промисловість (звинуватив в опортунізмі). Невдовзі його заступив Н. А. Булганін. Опальний Г. Жуков став міністром оборони СРСР (до 1957 р.). 25 січня 1955 р. – указ ЦК КПРС «Про припинення війни з Німеччиною»)

У лютому 1956 р. на закритому засіданні ХХ з’їзді КПРС М. Хрущов зачитав доповідь «про культ особи Й. Сталіни та його наслідки». Проявом культу особи була названі репресії. Проте до 1989 р. доповідь Хрущова була засекреченою. У 1956 р. ж була опублікована неповна версія – постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків».

2 березня 1956 р. – розстріл демонстрації в Тбілісі. Демонстранти виступали на захист Й. Сталіна («Геть Хрущова», «Молотова – на чолі КПРС»). 9 березня – демонстрації по всій Грузії – ввід танків у Тбілісі. Невдовзі Молотова усунуто з поста міністра закордонних справ СРСР.

Незабаром у своїх промовах М. Хрущов почав називати Й. Сталіна «великим революціонером» та «великим марксистом-ленінцем». Була реабілітована незначна частина репресованих, амністовано злочинців (убивць, злодіїв, розбійників).

У 1954-55 рр. було проведено другий етап реабілітації (щодо осіб засуджених терміном до 5 років; амністовано засуджених за посадові, господарські та військові злочини; амністовано колаборантів і воїнів УПА, проте не реабілітовано – вони залишилися «ворогами народу», ліквідовано ГУЛАГ),

(1954 р. – видання не найкращого роману Й. Еренбурга «Відлига». Незабаром так стали називати період влади М. Хрущова)

у 1956–1959 рр. – третій етап (масова реабілітація діячів КПУ, драматурга М. Куліша, режисера Леся Курбаса та ін..). 90 особливих комісій переглядали справи ув’язнених у таборах. Багатьох реабілітували посмертно. Реабілітації не підлягали репресовані за буржуазний націоналізм.

Депортація кримських татар, греків та інших була визнана незаконною. Однак повертатися в Крим їм заборонялося.

(1957 р. – відновлено національну автономію чеченського, інгушського, калмицького та карачаївського народів)

Засуджені за інакодумство реабілітації не підлягали.

У 1957-1961 рр. 1-м секретарем ЦК КПУ був М. Підгорний. У 1959 р. помітно відхід від десталінізації. У 1961 р. XXII зїзд КПРС оголосив курс на розгорнуте будівництво комунізму. Втім, у 1961 р. тіло Й. Сталіна було тайно винесене з Мавзолею й поховане біля кремлівської стіни. В СРСР почали знищувати сталінські бюсти й пам’ятники, перейменовувати міста, вулиці та географічні об’єкти названі на честь Сталіна.

У 1957 р. так звана «антипартійна група» (Молотов, Маленков, Каганович, Шепілов) намагалася усунути М. Хрущова з поста 1-го секретаря. Змовники були виключені зі складу ЦК.