38. Цінності. Їх природа, типологія та роль в житті людини і сусп-ва.

Цінності – специфічні соціальні визначення об’єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення для людини і суспільства (благо, добро, зло, чудове і потворне, що втілюються в явищах суспільного життя або природи). Природу, походження, розвиток і рол цінностей в житті людини і суспільства вивчає аксіологія – вчення про цінності. Як філософське поняття цінність характеризує соціально-історичне значення певних явищ дійсності для суспільства, індивідів. Цінності виконують роль споконвічної, вхідної основи вибору потреб, інтересів, переживання, мети, засобів їх реалізації, результатів діяльності і тих умов, в яких здійснюється вибір. Суттєвість цінностей визначає індивідуальну і суспільну діяльність і свідомість. Так, можна говорити про цінності особи, сім’ї, політичної партії, нації, культури, людства ті ін.

Ціннісні орієнтації можуть формуватися в будь-якій сфері життєдіяльності людини і суспільства. Вищі цінності відображають фундаментальні відносини і потреби людей, становлять фундамент індивідуального світогляду. Вищими цінностями виступають – здоров’я, сім’я, любов, свобода, війна, держава, праця, істина, честь, свідомість, пізнання, творчість тощо. У порівнянні зі звичайними цінностями вищі цінності мають швидше орієнтаційний, аніж регулятивний характер. Вищі цінності визначають зміст існування індивіда, з чого виплаває вся його мотивація, без такого внутрішнього ідейного змісту людина не відчуває своєї цінності, не спроможна керувати творінням самої себе.

В житті суспільства цінності виступають одним з факторів розгортання політичної історії, соціально значущими орієнтирами діяльності суб’єктів. Вибором певних видів поведінки і досвіду людей в суспільстві поступово формуються, складаються суспільні цінності, спочатку виникаючи як сукупність звичок, способів побуту людей, специфічних форм поведінки, що переходять з покоління в покоління як ознаки власне людського способу життя, відмінні від тваринних інстинктів. Згодом засоби побуту закріплюються, схематизуються в нормативних утвореннях: в традиціях, обрядах, звичаях, ритуалах, що кодують еталони суспільно схваленої поведінки людей. Але після через соц інститути: установи освіти, виховання, масової інформації, релігії, політики, права тощо – ціннісні зразки транслюються, зберігаються, передаються в суспільстві. А в підсумку цінності сприяють формуванню психології людей, ментальності, способу життя членів в потрібному, характерному для певного типу суспільства напрямку. Спосіб буття людини, рівень виділення людини з природи характеризується саме існуванням культурних цінностей.

Ціннісні орієнтації створюють зміст життя, зумовлюються традиціями, що склалися, соц умовами і власним вибором. Типи ціннісних орієнтацій:

1. Орієнтація людини на саму себе, захоплення особистим життям і розчарування в усьому, що виходить за її межі – супроводжує епохи занепаду, доти якийсь черговий захід світового масштабу не виправдав надій (скептицизм, епікурейство, гедонізм).

2. Орієнтація на суспільство виникає у особи, людини в тих випадках, коли віра в авторитет світового духу слабшає, а нестримний гедонізм – сенс життя, добро перетворюється в насолоду – демонструє всі принадності розкладу. В античну епоху вибір ціннісних орієнтацій – це стоїцизм – людина мужньо сприймає свою долю, якою б вона не була.

3. Орієнтація людей на потойбічний світ виникає в умовах, коли люди почувають себе слабкими і беззахисними перед таємничими силами світобудови, незадоволені своєю реальністю, поцейбічним життям, а з іншого боку – зазнають шанобливості перед величчю вічності, що відкривається, і нескінченності.