16. Проблема субстанції

Пошуки основи світу результувалися у Ф у такій категорії, як субстанція. Під субстанцією розуміли якусь загальну пер­винну основу всіх: речей, яка е їх останньою сутністю. Якщо різні предмети і явища можуть виникати і зникати, то субстанція нестворювана і незнищувана, вона тільки змінює форму свого буття, переходить з одного стану в інший. Вона - причина самої себе й основа всіх змін, найбільш фундаментальний і найбільш стійкий шар реальності.

В історії філософії категорія субстанції набула три базових категоріальних розуміння: по-перше, її ототожнювали з субстра­том, з конкретною речовиною, з якої утворюються предмети; по-друге, її сприймають як діяльну духовну першооснову; по-третє, під субстанцією розуміють незмінну основу, з якої розгортаєть­ся все різноманіття предметів та явищ.

Філософи намагалися розв'язати і питання, щодо кількості субстанцій. Так виникли монізм, дуалізм і плюралізм.

Плюралізм - філософська концепція, за якою все існуюче складається з множини само­стійних рівнозначних духовних субстанцій, що не зводиться до єдиного першопочатку. На позиціях плюралізму стояв Г. В. Ляйбніц (учення про незалежні духовні сутності - мона­ди), ці позиції поділяють деякі представники прагматизму, персоналізму, неореалізму.

Дуалізм - принцип філософського пояснення сутності світу, який виходить з визнання наявності в ньому двох першооснов (субстанцій) - духу і матерії, ідеального і матеріального. Дуалізм був започаткований Спінозою у вченні про відношення атрибутів мислення і протяжності. Одним з видатних представників дуалізму був Рене Декарт, який вважав, що в ос­нові світу лежать дві субстанції: духовна (мисляча) і тілесна (про­тяжна). Дуалізм був властивий і філософії І. Канта, який поділяв дійсність на світ явищ, єдинодоступний пізнанню, та світ надчут­тєвих непізнаних «речей у собі».

Монізм - філософський принцип пояснення різноманітності світу як прояву єдиної пер­шооснови - матерії (матеріалістичний монізм) або духу (ідеал­істичний монізм). Як предметний аналог поняття матерії в ан­тичності розглядались першоречовини (вода, вогонь, повітря). Різномаїття було зведене до єдиного. Якщо ідеалісти оцінюють матерію як субстрат, який не здатний до самоформування, а сам формується ідеєю, то матеріалісти характеризують матерію як здатну до самоформування субстанцію.

Матеріальна єдність світу виявляється в тому, що всі предмети і процеси існують об'єктивно, що всі вони мають одне джерело - матерію; відбувається взаємоперетворення одних форм матерії і руху у інші; немає абсолютно ізольова­них речей і явищ; існують загальні фундаментальні закони природи і суспільства.

Ідея про матеріальну єдність світу підтверджується усім розвитком філософії і природничих наук. Сучасна наука глибоко і всебічно обґрунтовує ідею єдності ! світу. Біологічні науки, наприклад, розкривають глибоку єдність живої і неживої матерії, зв'язки фізико-хімічних і біологічних форм руху. Розшифровування єдиного для всього живого ге­нетичного коду, до чого відкриває шлях кібернетика, розкриває фундаментальну єдність природи біологічних явищ. У космо­логії, астрономії вирішується завдання створення єдиної теорії розвитку зірок і галактик, розробляються різні космологічні «мо­делі Всесвіту», у яких виявляється намір винайти єдині закони структурної організації і розвитку космічної матерії. Ідея єдності матерії глибоко проникла в сучасну фізику (спроба побудувати єдину теорію елементарних частинок). Об'єктивна єдність світу виявляється у пізнанні, інтеграції наук, їх математизації. Таким чином, принцип єдності виявляє єдине у різноманітності. Єдність світу і його якісна нескінченість і невичерпність - це дві діалектичне пов'язані сторони матеріального світу.

На відміну від матеріалістичного, релігійно-ідеалістичне ро­зуміння світу визнає в ролі субстанції Божу волю, абсолютний рух, людську свідомість, яка відривається від мозку, абсолюти­зується, обожнюється.