33. Система “стримувань та противаг”: поняття, основні цілі, втілення в Україні відповідно до положень її Основного Закону.

Действующая Конституция Украины закрепила осуществление государственной власти в Украины на основе ее деления на власть законодательную, исполнительную и судебную.

Распределение власти между органами государства:

• проявляется в том, что вся государственная власть в полном объеме не принадлежит ни одному из органов государства;

• призвано обеспечить реализацию государственной власти в интересах народа, являющегося единственным источником этой власти;

• препятствует возникновению какой-либо неограниченной государственной власти, сосредоточению всей полноты государственной власти в чьих-либо одних руках, ее узурпации одним лицом, органом, социальной группой;

• выражается в разграничении компетенции между органами государства;

• связано с наличием взаимного контроля у органов государства по отношению друг к другу;

• является "несущей конструкцией" всей системы сдержек и противовесов, направленной на обеспечение служения государства общему благу.

К элементам системы сдержек и противовесов, предусмотренной Конституцией Украины, в частности, относятся:

• право Президента Украины принятый закон не подписать, вернуть его со своими мотивированными и сформулированными предложениями в Верховную Раду Украины для повторного рассмотрения;

• возможность смещения Президента Украины с поста в порядке импичмента;

• возможность принятия Верховной Радой Украины резолюции недоверия Кабинету Министров Украины, влекущей его отставку;

• деятельность Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека;

• формирование состава Конституционного Суда Украины Президентом Украины, Верховной Радой Украины, съездом судей Украины.

34. Соціальні норми у первісному ладі. Ознаки, які відрізняють норми права від норм поведінки у первісному ладі.

Економічне і соціальне життя будь-якого суспільства потребує певної упорядкованості діяльності людей, які беруть участь у виробництві, шлюбно-сімейних, трудових та інших відносинах, в управлінні суспільством. Підпорядкування маси одиничних відносин людей загальному порядку досягається за допомогою правил, що регулюють їх поведінку, і мають назву соціальних норм (правових, моральних, релігійних і т. ін.).

Двом основним способам господарювання первісно-суспільного ладу — добувній та виробничій економіці — характерні і дві принципово різні системи регулювання, пов'язані з економічними, екологічними умовами існування первісного суспільства, з комплексом матеріальних, соціальних і духовних відносин. Якщо при добувній економіці переважали стихійні самоорганізаційні процеси взаємодії між людиною і природою, то приблизно в ІV — ІІІ тисячолітті до н. е. при переході до виробничого господарювання вони вже змінюються свідомим регулюванням організації сільськогосподарського виробництва, ремесла, скотарства, іригаційних робіт.

Соціальні норми первісно-суспільного ладу складалися як мононорми на базі міфів, традицій, ритуалів, звичаїв тощо. Поступово основним засобом регулювання поведінки людей в умовах родового ладу стали звичаї.

Звичаї — це правила поведінки, які склалися на основі постійного їх повторення і стали звичкою. Для них було характерним те, що вони:

випливали з природної необхідності;

мали універсальний характер, регламентували всі сторони життєдіяльності суспільства (господарські, сімейні, побутові та інші відносини);

не знали поділу на права і обов'язки;

були неписаними правилами поведінки, виконувалися свідомо або навіть автоматично.

Вирішальними гарантіями від порушення цих норм і забезпечення їх реалізації була сила звички, їх підтримка старішими членами роду та примус, який інколи походив від роду чи племені в цілому (вигнання з общини, тілесні пошкодження).

Особливе значення мали табу — обов'язкові і незаперечні заборони, які захистили рід від біологічного виродження (заборона кровозмішування) і природної стихії, дозволили забезпечити відтворення життєвих благ, певні умови існування людей у колективі.

При первісно-суспільному ладі права ще не існувало, його регулятивна система була спрямована на підтримку добувної економіки, гармонійного існування людей у природному середовищі, їх відтворювання як біологічного виду. Основною формою цієї системи були звичаї, які тісно перепліталися з релігією і зачатками моральних устоїв цього суспільства.