2.7.10 Техніко-економічні розрахунки

Метою цього підрозділу є техніко-економічне обґрунтування доцільності запропонованих під час виконання дипломного проекту техніко-технологічних рішень. Обсяг підрозділу 2-3 стор.

Для виконання поставлених завдань студенту необхідно користуватися базовими підручниками з дисципліни „Економіка і організація хімічного виробництва”, галузевими нормами і нормативами, довідниковою інформацією, прайс-листами і іншою ринковою інформацією.

Для розрахунків цього підрозділу необхідні дані:

• Матеріальний баланс

• Вартість 1 т продукції, якщо вона призначена для продажу

• Вартість основних виробничих фондів по групах

• Чисельність основних виробничих робочих (операторів, апаратчиків)

• Чисельність всього персоналу установки або цеху

• Заробітна плата кожної категорії робітників

На підставі отриманої інформації студент виконує розрахунок собівартості продукції підприємства на весь випуск та одиницю продукції.

Результати розрахунків зводяться в таблицю. Розрахунки здійснюються відповідно до «Методичні рекомендації до виконання і захисту курсової роботи для студентів денної і заочно-дистанційної форм навчання всіх технологічних спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр / О.Б Яворська, Г.Є Доценко. О.В. Паніотова. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2011. – 28 с.» ( № 707 – бібліотека УДХТУ)

2.8 Охорона навколишнього середовища і раціональне

використання природних ресурсів

У зв'язку з бурхливим розвитком промисловості виникла проблема охорони навколишнього середовища від забруднення промисловими викидами, що становлять істотну небезпеку для здоров'я людей.

Для попередження забруднення атмосферного повітря, водойм, а також ґрунту твердими відходами треба насамперед використовувати технологічні ресурсозберігаючі методи, які є сукупністю технологічних і конструктивних заходів, що передбачають істотне скорочення кількості й токсичності викидів у навколишнє середовище без зниження якості й кількості цільового продукту.

У цьому розділі, залежно від характеру викидів (гази, рідкі стоки, тверді відходи), студент повинен відобразити (запропонувати) варіанти або заходи щодо екологізації виробництва. Обсяг підрозділу 3-5 стор. Виклад розділу проводять у такій послідовності.

2.8.1 Характеристика промислових викидів проектованого виробництва

Стічні води: кількість, характеристика, ГДК, вплив на організм людини, навколишнє середовище.

Газові викиди: кількість, характеристика, ГДК, вплив на організм людини, навколишнє середовище.

Тверді відходи: питання ті ж.

2.8.2 Заходи щодо захисту навколишнього середовища від забруднення промисловими викидами

Методи очищення газових викидів вибирають залежно від характеру викидів - абсорбційний, адсорбційний, каталітичний. Підбирають поглинач і схему (циклічну, нециклічну). Рекомендується пропонувати схеми очищення, що пройшли перевірку в промисловому масштабі й задовольняють санітарним нормам по викидах.

Метод очищення промислових стічних вод підбирають на підставі наявних даних: механічне очищення, хімічне, біологічне, фізико-хімічне або комплексне. Залежно від поставленого завдання підбирають схему очищення та роблять оцінку з погляду охорони водних ресурсів.

При необхідності утилізації твердих відходів вносять пропозиції по використанню коштовних компонентів, що містяться у відходах, вказують шляхи їх витягу. У випадку відсутності пропозицій по їхній утилізації пропонують способи їхнього знищення (спалювання, поховання й т.д.). Дають екологічну оцінку запропонованим заходам.

При розробці природоохоронних заходів щодо проектованого виробництва студент повинен звернути увагу:

• на розробку принципово нових енерготехнологічних процесів і відповідного обладнання для виробництва продукції на основі комплексної переробки сировини й раціонального використання енергії;

• на створення замкнутої структури матеріальних потоків, що дозволить найбільше технічно реально й економічно доцільно мінімізувати відходи;

• на розробку систем послідовного використання й рециркуляції матеріальних потоків окремих процесів і виробництв, зокрема систем оборотного водо- і газовикористання;

• на розробку способів переробки вторинних ресурсів, які повинні бути складовою частиною систем рекуперації й послідовного використання матеріалів;

• на вивчення механізму утворення токсичних речовин і вдосконалювання з урахуванням його технологічних процесів;

• на удосконалення конструкції обладнання;

• на заміну токсичних матеріалів на менш або взагалі нетоксичні;

• на розробку безводних і технологічних процесів, що не порошать.

Рекомендації із цих напрямків при проектуванні виробництв переробки горючих копалин студент може знайти в літературі або використовувати новітні розробки базового підприємства.

2.9 Висновки

У кінці пояснювальної записки необхідно коротко викласти підсумки виконаної роботи за кожним розділом пояснювальної записки і навести основні техніко-економічні показники запроектованого виробництва, доказово представити його переваги в порівнянні з діючими передовими вітчизняними і закордонними підприємствами.

2.10 Список літератури

Список літератури, на яку є посилання у тексті пояснювальної записки, оформлюється у відповідності до стандарту ДВНЗ УДХТУ „Загальні вимоги до текстових навчальних документів. Оформлення пояснювальної записки навчальної роботи” (розділ 13).

3 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Пояснювальна записка дипломного проекту виконується державною мовою.

Оформлення тексту пояснювальної записки регламентується вимогами стандарту ДВНЗ УДХТУ „Загальні вимоги до текстових навчальних документів. Оформлення пояснювальної записки навчальної роботи”.

4 ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ

4.1 Виконання технологічних схем

При виконанні схеми варто керуватися ГОСТ 2.701-84 і іншими нормативно-технічними документами (додаток З).

На схемі повинні бути показані основні апарати і машини, що входять в установку, основні технологічні зв'язки між апаратами (трубопроводи), а також елементи, що мають самостійне функціональне призначення - насоси, арматура і т.д.

Схема повинна містити в собі:

а) графічне спрощене зображення апаратів і інших елементів, що входять у хіміко-технологічну систему чи виробництва його частини, у взаємному технологічному зв'язку між ними;

б) таблиці умовних графічних позначень, крапок виміру і контролю параметрів процесу (по необхідності).

Поле листа технологічної схеми заповнюють у такий спосіб: з лівої сторони на більшій частині полю чи листа викреслюють схему; перелік основних складових частин і елементів схеми розташовують над основним написом у виді таблиці, заповнюваної зверху вниз за формою ГОСТ 2.704-76 (див додаток К).

У графі "Поз. позначення" приводять літерне позначення чи номер позиції складеного елемента схеми. При наявності в схемі декількох елементів однієї назви використовують числові індекси, розташовані праворуч від позначення, (наприклад, А1, З5₂).

У графі "Найменування" проставляють найменування елемента з указівкою марки апарата, насоса, при необхідності найменування стандарту, каталогу і т.д.

У графі "Примітка" при необхідності записують основні технічні дані (габаритні, розміри, продуктивність, обсяг і т.п.).

Апаратам, машинам і арматурі, показаним на схемі, як правило, привласнюється літерне позначення, що відповідає початковій букві їхніх найменувань: апарат - А; компресор - К; вентилятор - В, насос - Н, редуктор - Рд, манометр - М; теплообмінник - Т; холодильник - Х; холодильник-конденсатор - ХК; апарат повітряного охолодження - АПО; пекти - П; вентиль регулюючий - ВР; вентиль запірний - ВЗ; запобіжний клапан - ЗК; ємність - Е. Крім зазначених, можуть бути прийняті й інші літерні позначення елементів схеми з розшифровкою їхній у переліку основних частин і елементів.

Літерні позначення елементів схеми варто проставляти для апаратів, машин і механізмів - безпосередньо на їхньому зображенні, а в малому масштабі - у безпосередній близькості від зображення; для арматури - поруч з її зображенням праворуч.

Після позначення апаратів нумеруються технологічні потоки (трубопроводи) арабськими цифрами починаючи з одиниці. Нумерацію потоку розташовують у розриві потоку перпендикулярно напрямку потоку. Кількість позицій на одному потоці повинне бути достатнім для швидкого і легкого читання креслення.

Усі позначення устаткування (машини, апарати, насоси й ін.) на схемі вичерчують суцільними лініями товщиною 0,6.-1,0 мм. Лінії зв'язку (трубопроводи, шини, електричні кабелі) виконують тієї ж товщини, що і позначення устаткування (ГОСТ 2.701-84).

При виконанні схем необхідно користуватися умовними графічними позначеннями апаратів, машин відповідно до вимог стандартів (додаток З).

При відсутності стандарту на позначення апарата його зображують схематично по зовнішньому контурі, випливаючи принципам, по яких складені стандартні позначення.

Основний напис виконують за ГОСТ 2.108-68 (рис. 1.1). В основному написі вказується код схеми: ТС - технологічна схема, ФС - функціональна схема.