![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Правила виконання лабораторних робіт із дисципліни
- •Лабораторна робота №1 Тема "Санітарно-топографічна оцінка джерела питної води. Визначення фізичних показників якості води"
- •Відбирання проб води для дослідження
- •Визначення фізичних показників якості води
- •1.Визначення температури води
- •2.Визначення кольору води
- •Порядок проведення роботи
- •3. Визначення запаху води
- •Порядок проведення роботи
- •4. Визначення смаку води
- •Порядок проведення роботи
- •5.Визначення прозорості води
- •6. Визначення мутності води
- •Лабораторна робота №2
- •Основні положення лабораторної роботи
- •Порядок проведення роботи
- •Визначення вільної кислотності m
- •Визначення загальної кислотності р
- •Визначення лужності
- •Лабораторна робота №3
- •Основні положення до лабораторної роботи
- •Порядок проведення роботи
- •Розрахунок окислюваності води
- •Лабораторна робота №4
- •Основні положення лабораторної роботи
- •Порядок проведення роботи
- •Порядок проведення роботи
- •Лабораторна робота №5 Тема "Визначення вмісту со2 у воді"
- •Основні положення лабораторної роботи
- •Порядок проведення роботи
- •Лабораторна робота №6 Тема "Дослідження основних фізичних властивостей грунту"
- •Основні положення лабораторної роботи
- •Відбирання зразків грунту для дослідження
- •Визначення типу грунту та опис зовнішніх властивостей
- •Визначення механічного складу грунту (розмір частинок)
- •Визначення фізичних властивостей грунту
- •Лабораторна робота №7 Тема "Визначення водопроникності, пористості, вологоємності грунту"
- •Основні положення лабораторної роботи
- •Лабораторна робота №8 Тема "Визначення рН середовища, гігроскопічної води, вмісту органічних речовин у грунті"
- •Основні положення лабораторної роботи
- •Порядок проведення роботи
- •1. Визначення pH середовища грунту
- •2. Визначення гігроскопічної води
- •До висушування
- •Після висушування
- •3.Визначення вмісту органічних речовин
- •Визначення втрат при прожарюванні грунту
- •Література
Порядок проведення роботи
Залежно від ступеня забруднення досліджуваної води для аналізу беруть різні об’єми проби: так, якщо умовна окисленість знаходиться в межах 500-4000 мг кисню на 1 л, для аналізу беруть 1 мл проби; якщо окислення вище, ніж 4000 мг кисню на 1 л, пробу розбавляють; якщо окислення знаходиться в межах 50-500 мг кисню на 1 л, об’єм повинен дорівнювати 5 мл. Пробу, відміряну піпеткою, вміщують у конічну колбу ємністю 200-250 мл, додають 2,5 мл розчину біхромату калію з С /1/3 К2Cr2O7/ 0,25 моль/л, 0,2 г сульфату ртуті /П/ або сульфату срібла /1/ і при обережному перемішуванні – 7,5 мл / на 1 мл проби / або 15 мл / на 5 мл проби/ концентрованої сірчаної кислоти. Розчин у колбі при цьому досягає температури вище ніж 100 0С. У цих умовах швидко проходить процес окислення всіх речовин біхроматом калію.
Через 2-3 хв. колбу охолоджують до кімнатної температури, приливають 100 мл дистильованої води, 4 краплі 1%-го розчину дифеніламіну, 5 мл концентрованої 85 %-ої фосфорної кислоти та надлишок біхромату калію відтитровують розчином солі Мора з С / ½ FeSO4 / = 0,25 моль/л до зникнення синього забарвлення розчину.
В окремій пробі проводять холостий дослід титруванням 20 мл дистильованої води , до якої добавляють ті ж реагенти і в тій же кількості, що й у досліджуваній пробі.
Розрахунок біхроматного окислення виконують за формулою, мг/л :
,
де V1– об'єм солі Мора , який пішов на титрування холостої проби, мл ;
V2– об'єм розчину солі Мора, який пішов на титрування проби, мл;
К – поправковий коефіцієнт для приведення концентрації солі Мора;
0,25 – концентрація солі Мора, моль/л;
V– об’єм проби, взятої для визначення;
8 – молярна маса еквівалента кисню, г/моль.
Біохімічне споживання кисню (БСК) – це кількість кисню, необхідна для окислення органічних речовин, що містяться у воді, до вуглекислого газу й води; сюди ж входить кількість кисню, необхідна іншим бактеріям-редуцентам для перетворення аміаку й нітритів на нітрати. Якщо у воді з якихось причин різко зростає кількість органічних речовин (наприклад, за рахунок неочищених промислових стоків), то це викликає зростання кількості аеробних бактерій, що споживають ці речовини. Вони поглинають багато розчиненого кисню й можуть знизити його вміст до нуля, що викликає ріст анаеробних бактерій і перехід водойми в застійний режим.
Порядок проведення роботи
Наповніть ущерть колбу водою, що аналізується. Слідкуйте, щоб у воді не було бульбашок повітря. Додайте 1 мл розчину метиленового блакитного. Кінчик піпетки при цьому занурюють у воду так, щоб метиленовий блакитний не міг абсорбувати кисень з повітря. Закрийте колбу пробкою й помістіть її в тепле темне місце. Спостерігайте за колбою кожні 12 годин, доки не помітите, що блакитний колір води зник. При цьому БСК визначається за такими даними:
К-ть днів із початку аналізу до зникнення блакитного кольору води |
Відносна стабільність, % БСК |
К-ть днів із початку аналізу до зникнення блакитного кольору води |
Відносна стабільність, % БСК |
0,5 |
11 |
7,0 |
80 |
1,0 |
21 |
8,0 |
84 |
2,0 |
37 |
9,0 |
87 |
3,0 |
50 |
10,0 |
90 |
4,0 |
60 |
11,0 |
93 |
5,0 |
67 |
12,0 |
95 |
6,0 |
75 |
|
|
Точніше кажучи, цей метод дає змогу визначити не БСК, а так звану відносну стабільність води, тобто БСК, який забезпечується наявним у воді киснем. Метод грунтується на властивостях барвника метиленового блакитного: він залишається блакитним, поки у воді є кисень.
Контрольні питання
1. Поясніть, чому при визначенні БСК проба води повинна знаходитися в темному місці?
2. Як водна екосистема реагуватиме на раптову загибель більшості її продуцентів?