Порядок проведення роботи

Залежно від ступеня забруднення досліджуваної води для аналізу беруть різні об^’єми проби: так, якщо умовна окисленість знаходиться в межах 500-4000 мг кисню на 1 л, для аналізу беруть 1 мл проби; якщо окислення вище, ніж 4000 мг кисню на 1 л, пробу розбавляють; якщо окислення знаходиться в межах 50-500 мг кисню на 1 л, об^’єм повинен дорівнювати 5 мл. Пробу, відміряну піпеткою, вміщують у конічну колбу ємністю 200-250 мл, додають 2,5 мл розчину біхромату калію з С /1/3 К₂Cr₂O₇/ 0,25 моль/л, 0,2 г сульфату ртуті /П/ або сульфату срібла /1/ і при обережному перемішуванні – 7,5 мл / на 1 мл проби / або 15 мл / на 5 мл проби/ концентрованої сірчаної кислоти. Розчин у колбі при цьому досягає температури вище ніж 100 ⁰С. У цих умовах швидко проходить процес окислення всіх речовин біхроматом калію.

Через 2-3 хв. колбу охолоджують до кімнатної температури, приливають 100 мл дистильованої води, 4 краплі 1%-го розчину дифеніламіну, 5 мл концентрованої 85 %-ої фосфорної кислоти та надлишок біхромату калію відтитровують розчином солі Мора з С / ½ FeSO₄ / = 0,25 моль/л до зникнення синього забарвлення розчину.

В окремій пробі проводять холостий дослід титруванням 20 мл дистильованої води , до якої добавляють ті ж реагенти і в тій же кількості, що й у досліджуваній пробі.

Розрахунок біхроматного окислення виконують за формулою, мг/л :

,

де V₁– об'єм солі Мора , який пішов на титрування холостої проби, мл ;

V₂– об'єм розчину солі Мора, який пішов на титрування проби, мл;

К – поправковий коефіцієнт для приведення концентрації солі Мора;

0,25 – концентрація солі Мора, моль/л;

V– об^’єм проби, взятої для визначення;

8 – молярна маса еквівалента кисню, г/моль.

Біохімічне споживання кисню (БСК) – це кількість кисню, необхідна для окислення органічних речовин, що містяться у воді, до вуглекислого газу й води; сюди ж входить кількість кисню, необхідна іншим бактеріям-редуцентам для перетворення аміаку й нітритів на нітрати. Якщо у воді з якихось причин різко зростає кількість органічних речовин (наприклад, за рахунок неочищених промислових стоків), то це викликає зростання кількості аеробних бактерій, що споживають ці речовини. Вони поглинають багато розчиненого кисню й можуть знизити його вміст до нуля, що викликає ріст анаеробних бактерій і перехід водойми в застійний режим.

Порядок проведення роботи

Наповніть ущерть колбу водою, що аналізується. Слідкуйте, щоб у воді не було бульбашок повітря. Додайте 1 мл розчину метиленового блакитного. Кінчик піпетки при цьому занурюють у воду так, щоб метиленовий блакитний не міг абсорбувати кисень з повітря. Закрийте колбу пробкою й помістіть її в тепле темне місце. Спостерігайте за колбою кожні 12 годин, доки не помітите, що блакитний колір води зник. При цьому БСК визначається за такими даними:

К-ть днів із початку аналізу до зникнення блакитного кольору води	Відносна стабільність, % БСК	К-ть днів із початку аналізу до зникнення блакитного кольору води	Відносна стабільність, % БСК
0,5	11	7,0	80
1,0	21	8,0	84
2,0	37	9,0	87
3,0	50	10,0	90
4,0	60	11,0	93
5,0	67	12,0	95
6,0	75

Точніше кажучи, цей метод дає змогу визначити не БСК, а так звану відносну стабільність води, тобто БСК, який забезпечується наявним у воді киснем. Метод грунтується на властивостях барвника метиленового блакитного: він залишається блакитним, поки у воді є кисень.

Контрольні питання

1. Поясніть, чому при визначенні БСК проба води повинна знаходитися в темному місці?

2. Як водна екосистема реагуватиме на раптову загибель більшості її продуцентів?