4. Визначення смаку води

Розрізняють чотири види смаку води: солоний, гіркий, кислий, солодкий. Останні смакові відчуття називають присмаками /наприклад: лужний, металевий, рибний і т. п./.

Смак води зумовлений наявністю речовин природного походження або речовин, які потрапляють до неї зі стічними водами. Так, солоний смак води майже завжди викликається наявністю хлориду натрію, гіркий – сульфату магнію. Кислим смаком підземна вода найчастіше зобов’язана наявності розчиненого вуглекислого газу.

Оксиди заліза /II/ і марганцю /II/ надають воді чорнильний або залізистий присмаки, сульфат кальцію – в’яжучий і т. д.

Якісну характеристику смаку або присмаку виражають описово, а інтенсивність смаку, як і запаху, встановлюють за п’ятибальною шкалою /табл.2/.

За ДЕСТ 2874-82 “Вода питна” смак води не повинен бути більше від 2 балів.

Порядок проведення роботи

Смак води визначають органолептично, 10 –15 мл води декілька секунд тримають у роті не ковтаючи, даючи якісну характеристику смаку й оцінку його інтенсивності.

5.Визначення прозорості води

Наявність у природній воді грубодисперсних домішок зумовлює її мутність. Часто в якості посереднього показника використовують характеристику зворотної мутності – прозорість. Існує два методи визначення прозорості води: 1/ за хрестом; 2/ за шрифтом.

Прозорість за хрестом визначають у водоймі або при контролі якості очищення води на очисних спорудах. Визначають допустиму висоту стовпа води, через який можна бачити малюнок чорного хреста на білому фоні з товщиною лінії один мм і чотирьох чорних кружалець діаметром 1 мм. Визначення проводять у прозорому циліндрі висотою 350 см, на дні якого знаходиться фарфорова пластинка з малюнком хреста. Нижня частина циліндра освітлюється лампою 300 Вт. Питна вода має прозорість за хрестом не менше ніж 300 см.

Визначення прозорості за шрифтом основане на знаходженні максимальної висоти стовпа води, через який можна прочитати стандартний шрифт . Визначають у прозорих циліндрах діаметром 3, 0 – 3,5 см та висотою 60 см із градуюванням через кожен сантиметр. Стандартний шрифт підкладають під циліндр на відстані 4 см від дна. Досліджувану воду наливають у циліндр і, змінюючи кількість води, визначають граничну висоту стовпа /см/, при якій можна прочитати шрифт. Згідно із ДЕСТ 2874-82 "Вода питна" прозорість питної води за шрифтом повинна бути не менше ніж 30 см.

6. Визначення мутності води

Згідно із ДЕСТ 2874-82 для питної води допускається мутність не більше ніж 1,5 мг/л. Визначити мутність можна ваговим методом, візуальним мутноміром, фотоелектронним тиндалеміром і фотоелектричним колориметром.

Ваговий метод. Пробу води 500 – 1000 мл фільтрують через щільний фільтр / синя стрічка / діаметром 9 – 11 см. Попередньо фільтр доводять до постійної ваги в сушильній шафі при температурі 105^оС, зважуючи у закритому бюксі на аналітичних вагах. Фільтри з осадом висушують у бюксі при температурі 105 ^оС протягом 2 годин, охолоджують в ексикаторі, зважують у бюксі із закритою кришкою, потім розраховують кількість зважених речовин, мг/л,

де q₁ – вага бюкса з фільтром і осадом на ньому / після просушування/;

q₂ – вага бюкса з фільтром / після просушування/;

V – об’єм профільтрованої води, мл.

Контрольні питання

1. Забруднення води – переважно біологічне явище. Чи погоджуєтеся ви з таким твердженням?

2.Поняття евтрофікації водоймищ.

3.Назвати основні фізичні показники якості питної води.