Макроеволюція. Біологічний прогрес та регрес

Макроеволюція органічного світу. Це сукупність еволюційних процесів, які яють утворенню надвидових систематичних категорій (родів, рядів, класів, з, відділів). Макроеволюцією можна вважати розвиток життя на Землі в ціло-зключаючи його походження. Процеси макроеволюції відбуваються протягом чезних проміжків часу, тому безпосередньо вивчати їх неможливо. Проте в макроеволюції лежать ті ж рушійні сили, що й мікроеволюції: спадкова мін­ливість, природний добір і репродуктивне відокремлення. Відсутність принципових відмінностей у перебігу мікро- і макроеволюційного процесів дозволяє розглядати ' дві складові єдиного еволюційного процесу.

Біологічний прогрес та регрес. Це основні напрями еволюції, виявлені і- Северцевим та І. І. Шмальгаузеном.

Роцес еволюції безперервно відбувається у напрямі максимального пристосу-я живих організмів до умов навколишнього середовища (тобто збільшується Тосованість нащадків порівняно з предками). Таке удосконалювання присто-ності організмів до навколишнього середовища О. М. Северцев назвав біоло­гічним прогресом. Він забезпечує збільшення чисельності, ширше розповсюдження певного виду (або групи видів) в просторі і розпад його на підлеглі групи. Таким чином, критеріями біологічного прогресу є:

збільшення чисельності;

розширення ареалу;

прогресивна диференціація — збільшення числа систематичних груп, які утво­рюють даний таксон.

Еволюційне значення виділених критеріїв полягає в тому, що виникнення нових пристосувань знижує елімінацію особин, в результаті середній рівень чисельності виду зростає. Стійке підвищення чисельності нащадків порівняно з предками збільшує щільність населення, що через загострення внутрішньови­дової конкуренції призводить до розширення ареалу. Цьому ж сприяє і більша пристосованість. Внаслідок розширення ареалу вид при розселенні зазнає впливу нових факторів середовища, до яких необхідно пристосовуватися. Так відбува­ється диференціація виду, посилюється дивергенція і, врешті-решт, збільшується кількість дочірніх таксонів. Таким чином, біологічний прогрес — це найзагальніший шлях біологічної еволюції.

Біологічний регрес — явище, протилежне біологічному прогресу. Характеризу­ється зворотними ознаками: зниженням чисельності особин, звуженням ареалу, поступовим або швидким зменшенням видової різноманітності групи. Може при­зводити до вимирання виду. Загальна причина біологічного регресу — відставання темпів еволюції групи від швидкості змін навколишнього середовища. Еволюційні фактори діють безперервно, внаслідок чого відбувається вдосконалення пристосу­вань до умов середовища. Проте коли умови змінюються раптово (дуже часто вна­слідок непродуманої діяльності людини), види не встигають сформувати відповідні пристосування. Це призводить до скорочення їх чисельності, звуження ареалів, загрози вимирання. Біологічний регрес не слід плутати з регресом морфофізіоло-гічним — спрощенням в будові організмів того або іншого виду в результаті мута­цій. Пристосування, що формуються на базі таких мутацій, можуть за відповідних умов вивести групу на шлях біологічного прогресу, якщо вона потрапить у відповідне середовище існування (наприклад, паразитичні організми).