Форми природного добору

У будь-якому біогеоценозі суперечності між особинами одного і різних видів розв'язуються в боротьбі за існування. Закономірним її результатом є загибель одних особин популяції і виживання та розмноження інших, тобто природний добір.

Природний добір — це процес, у результаті якого виживають і залишають переважно особини з корисними в певних умовах середовища спадковими змінами. Всі зміни контролюються природним добором. Роль відбираючого чинни­ка відіграють умови навколишнього середовища: висока або низька температура, надлишок або нестача вологи, наявність їжі. Добір у природі здійснюється таким чином:

1.В особин з'являються спадкові зміни: корисні, шкідливі, нейтральні.

В результаті боротьби за існування і природного добору зберігаються пере-жно особини з корисними в даних умовах середовища спадковими змінами.

Особини з корисними змінами розмножуються, їх чисельність в популяції збільшується.

Серед потомства в результаті природного добору знов виживають переважно особини зі змінами, відповідними середовищу життя, які розмножуються, передають корисні ознаки частині нащадків.

Корисна в певних умовах середовища спадкова зміна розповсюджується в популяції.

Розрізняють декілька форм природного добору, які залежать від умов навко-ішнього середовища:

-стабілізуючий,

-рушійний,

-розриваючий

Стабілізуючий добір спрямований на підтримку в популяціях середньої раніше сформованої ознаки. Вчення про стабілізуючий відбір розробив український вчений І. Шмальгаузен. Стабілізуючий добір відбувається в тих випадках, коли фенотипів і ознаки оптимально відповідають умовам середовища і конкуренція відносно велика. Він діє в усіх популяціях, знищуючи особин з крайніми відхиленнями ознак в тому випадку, якщо умови середовища довго не змінюються. Наприклад, квітки рослини ротиків запилюються джмелями. Розміри квіток відповідають розмірам джмелів. Всі рослини, що мають дуже великі або дрібні квітки, не запилюються і не утворюють насіння, тобто усуваються стабілізуючим добором. У будь-якій популяції через її генетичну різноякісність з'являються особини, що мають різний ступінь прояву тієї або іншої ознаки, тобто певну норму реакції. Така різноманіт­ність особин за будь-якою ознакою забезпечується генетико-екологічними факторами.

Стабілізуючим добором усуваються лише мутації, які проявляються феноти-во. У гетерозиготних особин зберігаються рецесивні мутації, які служать основою генетичної різноманітності популяції. Тому у відносно незмінних умовах у популяціях«під прикриттям» стабілізуючого добору накопичуються мутації, які можуть бути використані при зміні умов довкілля.

Рушійний добір призводить до усунення особин зі старою нормою реакції і фор­муванню популяції особин з новими ознаками, відбувається в умовах середовища, дії рушійного відбору є зміна забарвлення крил у метелика бере-ізового п'ядуна. Метелики, що мешкають на стовбурах беріз, мають світле забарвлення. Серед них час від часу з'являлися темнозабарвлені форми, яких знищували) птахи. У зв'язку з розвитком промисловості і забрудненням повітря стовбури беріз набули сіруватого відтінку. Птахи знищували світлозабарвлеиих метеликів, помітних на темному фоні, а темнозабарвлені особини зберігалися добором. Через, деякий час всі метелики популяції стали темнозабарвленими. У генотипі березового п'ядуна є гени, що визначають темне і світле забарвлення. Тому в популяції з'яв­ляються і світлі, і темні особини. Переважання тих або інших фенотипів залежить від умов середовища. Механізм рушійного добору полягає у збереженні особин з корисними відхиленнями від колишньої норми і усуненні особин з колишньою нормою реакції.

Рушійний добір, таким чином, спричинює еволюційні зміни, справляючи на популяцію такий тиск, який сприяє збільшенню в ній частоти нових алелей. Після того, як нова середня норма прояву ознаки (середній фенотип) прийде в опти­мальну, відповідну до нових умов середовища, починає діяти стабілізуючий добір

Розриваючий (дизруптивний) добір проявляється у знищенні особин з середньою нормою реакції та збереженні крайніх відхилень від неї. Він спрямований проти середніх і проміжних форм в разі дуже різких змін місця існування. Наприклад унаслідок масового застосування отрутохімікатів збереглися стійкі до них груш особин комах. Кожна така група стала самостійним селективним центром, в межа: якого вже стабілізуючий добір зберігає стійкість до пестицидів. Іншим прикладом і нелітаючі комахи, або комахи з добре розвиненими крилами — мешканці океанічних островів, де дмуть сильні вітри. Тобто в результаті розриваючого добору однієї форми виникає відразу декілька. Це відбувається тоді, коли дві або більш генетично різні форми набувають переваги в різних умовах існування. Результатом розриваючого добору може бути поліморфізм виду — виникнення кількох різни фенотипів в одній популяції.

Творча роль природного добору полягає у формуванні нових форм, які краще пристосовані до змін умов довкілля. Це відбувається в ході рушійного та розри­ваючого добору.