3.Стилі мовлення

Стиль — це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів.

Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.

Виділяють 7 функціональних стилів:

1) науковий-використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності.;

2) офіційно-діловий функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.;

3) публіцистичний-використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.;

4) художній це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості.;

5) розмовний це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві.

6)епістолярний- це стильовий різновид української мови, який втілюється в таких проявах як листи та епістолярна творчість.

7)конфеційний стильовий різновид української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства.

4. Офіційно-діловий стиль мовлення

Офіційно-діловий стиль — це мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, розписок тощо. Основна функція офіційно-ділового стилю — інформативна (повідомлення). Більшість жанрів ділового мовлення відображає соціальне спілкування.

Функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характер документа.

Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовуються в різних галузях,вони є

об'єктом дослідження різних наукових дисциплін,тому зміст поняття "документ" багатозначний і залежить від того, в

якій галузі і для чого він використовується.

Трактується як:письмовий акт, здатний служити доказом юридичних відносин або юридичних фактів, що спричиняють правові наслідки;офіційне посвідчення особи.

Отже, документ — це результат відображення конкретної інформації на спеціальному матеріалі за визначеним стандартом чи формою.

5.Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил, які діють умовній системі. Головна ознака мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Літературна мова- унормована форма загальнонародної мови (усна , письмова).

Розрiзняють такі структурно-мовні типи норм:

орфоепічні норми (вимова);

Наприклад: (молод'ба)

акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);

Наприклад: вихо!дити- ви!ходити

лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);

словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

орфографічні норми (написання слів);

пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).