- •1.Державотворча роль укр. Мови.
- •2.Функції мови
- •3.Стилі мовлення
- •4. Офіційно-діловий стиль мовлення
- •6. Вимоги до усного професійного мовлення
- •7. Мовленєвий етикет
- •8. Культура мовлення під час дискусії
- •9. Основні правила ведення дискусії
- •10. Мова і професія
- •11. Виступ. Композиція мовлення.
- •12. Види розумової діяльності людини.
- •13.Форми розумової д-сті людини
- •14.Поняття про риторику
- •15.Правила риторики
- •16.Техніка підготовки ораторського монологу
- •19. Культура ділового спілкування
- •20. Професійна культура та мораль
- •25. Рівні ділового спілкування
- •26. Стилі спілкування
- •27. Культура спілкування
- •28.Службова бесіда
- •37.Однозначність і багатозначність слів.
- •39.Синоніми в діловому мовлені.
- •38.Омоніми в діловому мовлені.
- •40.Пароніми в діловому мовлені.
- •41.Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів.
- •42.Роль словників у підвищенні мовної культури
- •43. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок)
- •44.Прикметник у професійному мовленні
- •48.Особливості синтаксису ділового мовлення
- •57. Кличний відмінок іменника. Форми та особливості звертань у діловому мовленні.
- •58. Особливості українського наголосу. Акцентуаційні норми.
- •60. Роль синонімів у текстах ділового мвлення.
- •49. Порядок слів у реченні
- •50. Однорідні члени речення
- •51. Координація присудка з підметом
- •52. Складні випадки керування
- •53. Документ його функції
- •54. Класифікація документів
- •55. Основні реквізити документа, їхня характеристика
- •56. Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів
- •29 Службова нарада
- •30 Суть та функції переговорів.
- •32 Культура телефонного діалогу
- •35/Терміни і професіоналізми
- •36 Джерела формування фразеологізмів
- •34 Шляхи творення термінів
- •35 Поняття термін
12. Види розумової діяльності людини.
Мислення - процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.
Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.
Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання.
Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами. Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.
Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):
• аналіз (мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів)
• синтез (мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять)
• абстрагування (виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ, або понять)
• узагальнення (виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта)
• конкретизація (перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду)
Асоціаціями називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне з'явлене уявлення або поняття викликає інші.
Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак.
Умовиводи - це утворення з декількох суджень нового судження.
Розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби.
Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.
Дедуктивними умовиводами (або дедукцією) називається процес переходу від судження, що висловлює якесь загальне положення, до судження, що висловлює вужчі положення або частковий випадок.
У складній структурі людської психіки є така якість, як уява, або фантазія.
Уява - це психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин через приведення наявних у людини знань у нову комбінацію.
Розрізняють два види уяви - відтворювальну і творчу.
Відтворення залежить від:
• вихідної інформації;
• суми та якості знань людини;
• наявності психологічної установки.
13.Форми розумової д-сті людини
Розумова діяльність людини безпосередньо випливає з мислення. Мислення — це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.
Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від найпростіших, елементарних, до складних, що їх ставить саме життя. Вся розумова діяльність (судження, розуміння, формування понять) складається з таких розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація.
Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами. Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.
Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):
• аналіз;
• синтез;
• абстрагування;
• узагальнення;
• класифікацію.
+ Аналіз — це мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.
+ Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.
+ Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.
+ Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ, або понять.
+ Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.
Без асоціацій мислення не буває.
Асоціаціями називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне з'явлене уявлення або поняття викликає інші.
Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак.
Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа розуміння.
Умовиводи - це утворення з декількох суджень нового судження.Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання, усвідомлюється як розуміння.
Розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби.
Індуктивними умовиводами (індукцією) називається процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.
Дедуктивними умовиводами (дедукцією) називається процес переходу від судження, що висловлює якесь загальне положення, до судження, що висловлює вужчі положення або частковий випадок.
Уява як вища форма розумової діяльності.У складній структурі людської психіки є така якість, як уява, або фантазія.
Уява - це психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин через приведення наявних у людини знань у нову комбінацію.
Розрізняють два види уяви - відтворювальну і творчу.
Відтворення залежить від:
• вихідної інформації;
• суми та якості знань людини;
• наявності психологічної установки.