6. Управління запасами.

Запаси – це резерви матеріальних ресурсів підприємства.

Управління запасами має два основних аспекти:

1. Забезпечення виробництва потрібного товару в потрібний час у достатній кількості.

2. Зниження витрат на підтримку запасів.

Основна мета управління запасами – досягти задовільного рівня обслуговування споживачів, одночасно зберігаючи витрати на підтримку запасів у розумних межах.

Запаси призначені для:

• забезпечення безперебійної роботи виробництва;

• захисту виробництва від недостачі матеріальних ресурсів;

• захисту від збільшення постачальниками цін на матеріали;

• використання переваги знижок при великих обсягах замовлення.

Основні риси ефективного управління запасами.

1. Облік наявних запасів у стадії виконання замовлення.

2. Прогнозування попиту на промислову продукцію.

3. Наявність інформації про матеріали і терміни їхнього постачання.

4. Оцінка вартості підтримки (збереження) запасів.

5. Використання системи класифікації запасів.

Основна задача менеджера: виконати замовлення в той момент, коли обсяг наявних запасів достатній для задоволення попиту протягом часу, необхідного для виконання замовлення.

Цей час визначається точкою відновлення замовлення: поновлення замовлення в той момент, коли наявний запас знижується до визначеного рівня.

Види виробничих запасів.

Запаси, як правило класифікуються по двох критеріях:

• параметрам руху матеріальних потоків: простору і часу;

• функції запасу.

Усі наявні на підприємстві запаси визначаються як сукупні. Сукупні підрозділяються на виробничі і товарні.

Рис. 9.1. Сукупні товари виробництва.

Виробничі запаси формуються в організаціях-споживачах і призначені для забезпечення безперебійного виробничого процесу. До них відносяться: предмети праці, що ще не піддавалися обробці.

Товарні запаси знаходяться в організацій-виготовлювачів на складах готової продукції. Вони необхідні для безперебійного забезпечення споживачів матеріальними ресурсами.

Виробничі і товарні запаси підрозділяються на наступні види:

• поточні запаси: забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома постачаннями;

• підготовчі (буферні) запаси: вони виділяються з виробничих запасів і мають потребу в додатковій підготовці перед використанням (сушіння, пресування і т.д.). Вони формуються при відпустці матеріалів споживачу партіями;

• гарантійні (страхові) запаси: призначені для безупинного постачання споживача в непередбачених обставинах (наприклад затримка постачань при доставці). На відміну від поточних, гарантійні запаси постійні, при нормальних умовах роботи вони недоторкані.

• перехідні запаси: залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Призначені для забезпечення безперервності роботи до чергового постачання.

За часом запаси розбиваються на кількісні рівні:

• максимальний бажаний запас: визначає економічно доцільний рівень запасу і застосовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення

• торговий рівень запасу: використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення

• поточний запас: відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може збігатися з максимальним бажаним, граничним чи гарантійним запасом.

Основні системи управління запасами.

Управління запасами – це визначений вид виробничої діяльності, об'єктом якого є створення і збереження запасів.

Основна мета управління запасами на підприємстві – знизити загальні щорічні витрати на утримання запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування споживачів. На практиці розроблено багато методів, прийомів і стратегій керування запасами. Розглянемо деякі з них:

1. Система з фіксованим обсягом замовлення. Тут обсяг замовлення суворо зафіксований і не змінюється ні при яких умовах. Для оптимізації розмірів замовлення застосовуються спеціальні методики і розрахункові формули. Функціонування такої системи наведено на рисунку 9.3.

У цій системі замовлення здійснюються в суворо визначені моменти часу через рівні інтервали, наприклад раз на місяць, тиждень і т.д.

Порівняння систем управління Таблиця 9.1.

Система	Переваги	Недоліки
З фіксованим обсягом замовлення	Менший рівень максимального бажаного замовлення. Економія витрат на зміст запасів на складі за рахунок скорочення площ під запаси.	Постійний контроль за наявністю запасів на складі.
З фіксованим інтервалом часу між замовленнями.	Відсутність постійного контролю за наявністю запасів на складі.	Високий рівень максимального бажаного запасу. Підвищення витрат на зміст запасів на складі за рахунок збільшення площ під запаси.