Тема 3. Характеристика окремих видів психологічної експертизи.

Питання:

1. Особливості гуманітарної експертизи.

2. Психологічна експертиза сімейних проблем. 3. Трудова (психологічна) експертиза.

4. Характеристика ергономічної експертизи та інженерно-психологічної експертизи систем «людина-машина».

Особливості гуманітарної експертизи.

Поле застосування гуманітарної експертизи дуже широке. Наприклад, у сфері освіти, де гостро стають питання введення кредитно-модульної системи навчання, назріла необхідність гуманітарної експертизи. В умовах наполегливого прагнення сучасного керівництва країни вступити до НАТО, особливу актуальність набуває гуманітарна експертиза перетворювань в збройних силах. Широке поле для гуманітарної експертизи надає діяльність засобів масової інформації: характер подачі новин, оправдання еротичних сцен, об'єм і агресивність реклами, особливо політичних шоу в умовах бездіяльності політиків.

Сучасні наукові матеріали містять різні підходи до визначення гуманітарної експертизи та її змісту. Гуманітарна експертиза розглядається як застоування «людських мірок» до соціальних, економічних, політичних, екологічних та інших явищ, що сприяють розвитку особистості. У межах

гуманітарної експертизи всі структури оцінюються лише з точки зору того, наскільки вони відповідають ідеалу всебічного, гармонічного розвитку людини.

Гуманітарна експертиза визначається як форма ндивідуальної або колективної професійної діяльності спеціально підготовлених висококваліфікованих фахівців, що є різновидом наукового аналізу, який здійснюється на методологічних засадах гуманітарної експертизи.

Абсолютним критерієм гуманітарної експертизи являється забезпечення можливості самовизначення - вільного відповідального вибору.

Головний аспект гуманітарної експертизи - це співвідношення соціально-культурного (нормативно-ціннісного) і особистісного рівнів.

Гуманітарна експертиза оцінює будь-яку діяльність с точки зору її наслідків для людини. Іншими словами, специфіка гуманітарної експертизи пов'язана з виявленням впливу психологічних особливостей людей на соціальні події та впливу соціальних подій на психологічні особливості людей. Можливість такого порівняння забезпечується певними особливостями гуманітарної експертизи.

До головних особливостей гуманітарної експертизи можна віднести: нормативно-ціннісний зміст; персонологічний характер; орієнтація на забезпечення балансу інтересів і консолідації суспільства; орієнтація на забезпечення можливості соціально-відповідального особистісного вибору (самовизначення); комплексність; забезпечення аргументованості вірогідними інтерпретаційними засобами.

До основних функцій гуманітарної експертизи належать: діагностика; оцінка; ідентифікація (атрибуція, кваліфікація); консультування; визначення засад; обгрунтування реальності здійснення; виявлення можливих наслідків; надання допомоги; соціальний захист.

Завдання експертної діяльності полягають у тому, щоб сприяти замовнику (особі чи організації), який призначив експертизу, в становленні певних обставин шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань.

Предметом гуманітарної експертизи є оцінка або прогноз впливу об'єктивних природних і соціальних подій на психологічні стани, особливості поведінки людей, а також впливу психологічних станів, поведінки людей на природні та соціальні події, в тому числі, на дії та стани інших людей.

Залежно від характеру призначення експертизи вона може бути одноособова (проводиться одним експертом) чи комісійна (проводиться групою експертів). Комісійна експертиза, яка проводиться експертами одного фаху, називається однорідною, а експертиза, яка проводиться експертами різних спеціальностей, називається комплексною. Комплексна експертиза може бути полісуб'єктною, коли різні галузі спеціальних знань представляють різні експерти, а також моносуб'єктною, коли один експерт володіє знаннями з різних галузей.

Методика проведення гуманітарної експертизи передбачає реалізацію алгоритму, який складається з наступних кроків:

1) діагностика (ідентифікація, атрибуція, кваліфікація) базового ( обраного в якості «стандартного») нормативно-ціннісного комплексу;

2) діагностика нормативно-ціннісного комплексу явища, проекту, програми, що оцінюється;

3. співвідношення результатів першого та другого кроків;

4. оцінка (інтерпретація) результатів третього кроку;

5) виявлення (прогноз) наслідків реалізації нормативно-ціннісного комплексу, виявленого на другому кроці для базового нормативно-ціннісного комплексу.

Методи та процедура експертного дослідження займають центральне місце серед методологічних проблем гуманітарної експертизи.

гуманітарна експертиза здійснюється у будь-якій галузі та спирається на засоби наукових дисциплін за умов гуманітарного їх використання.

Психологічна експертиза сімейних проблем.

Значна кількість судових суперечностей виникає з проблем подружньо-сімейних стосунків, у зв'язку з чим зростає потреба у психологічному дослідженні.

До таких суперечностей відносяться наступні категорії справ: -про виховання дітей після розлучення батьків; -про місце проживання дітей при роздільному проживанні батьків;

-про участь одного з батьків, який живе окремо, коли самі батьки не дійшли згоди з цього питання;

-про повернення дитини за вимогою батьків від будь-яких осіб, що утримували дитину не на основі закону або судового рішення;

-про позбавлення батьківських прав;

-про поновлення батьківських прав;

-про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; -про всиновлення дитини; -про відміну всиновлення;

-про усунення заборон з боку батьків на спілкування з дитиною бабусь, дідусів, братів, сестер та інших родичів, якщо батьки не підкорюються рішенням органів опіки і піклування.

Найчастіше експертиза може бути призначена відносно батьків (одного з них) або фактичних вихователів, а також з приводу психологічного

аналізу ситуації (сімейного конфлікту).

Можуть бути значущі: індивідуально-особистісні особливості батьків (у пізнавальних, емоційних, вольовий сферах); установки й домінанти поведінки (особливо діючі в конфліктних ситуаціях, типові способи вирішення конфліктів); основні мотиваційні лінії поведінки в родині;

структура потреб і соціальних цінностей; виявлення дійсних і уявних причин сімейного конфлікту. Тільки за допомогою експертизи можна виявити, наприклад, дійсне відношення дитини до кожного з батьків, відношення кожного з батьків до дитини, вплив конфліктної ситуації на дитину (її психічний розвиток і стан). Спеціальне дослідження дає можливість врахувати характер і структуру міжособистісних стосунків у родині в цілому.

Методи та методики дослідження сімейних проблем:

1. Для дослідження соціально-економічних та демографічних характеристик (житлові умови, сімейний бюджет, термін шлюбу, вік подружжя та різниця у віці, освіта та вид діяльності подружжя, кількість та вік дітей) достатньо бесіди, опитування, аналізу наявних документів.

2. Врахування дошлюбних стосунків. Характеристики дошлюбного періоду виявляються в бесіді або спеціальному інтерв'ю.

3. Мікрооточення сім'ї. Для дослідження контактів сім'ї з оточенням, необхідно враховувати склад мікрооточення (родичі, сусіди, друзі, колеги), частоту контактів з різними представниками мікрооточення, вид допомоги, яка надходить від них (економічна, побутові послуги, моральна та емоційна підтримка, обмін досвідом, організація та проведення дозвілля). Порівняння отриманих даних допомагає виявити проблеми у стосунках з мікрооточенням.

4. Для діагностичних цілей корисна інтегральна оцінка рівня благополуччя шлюбу, яка дозволяє робити висновки про тяжкість порушення стосунків. Для цих цілей використовують методики: ДОС (диференціальна оцінка стосунків), визначення рівня пристосованості у шлюбі Берджеса, визначення рівня задоволеності шлюбом та ін.

5. Для оцінки окремих феноменів подружніх стосунків використовують наступні методики: опитувальники ПЕА А. Н. Волкової, РОП (рольові очікування та домагання у шлюбі), опитувальник «Конфлікти» Г. Пера, проективна методика сімейних стосунків (FBT), тест Т. Лірі та ін.

6. Дослідження індивідуальності подружжя. При диференційно-психологічному дослідженні використовують опитувальники Кетелла, Айзенка, тести Розенцвейга, Зонді, Люшера, проективні малюнкові тести.

7. Для дослідження сімейного дозвілля, інтересів та цінностей, використовують такі інструменти як методика «Ціннісні орієнтації» (адаптований варіант методики М. Рокича), опитувальники «Інтереси - дозвілля», «Умови сімейного благополуччя» Т. М. Трапезнікова та ін.

8. Для дослідження стосунків між батьками та дітьми використовують методики PARI Е. Шеффер та Р. Белла, діагностики батьківського ставлення (А. Я. Варга, В. В. Столін), для дітей проективна методика «Малюнок сім'ї» методика Рене Жиля та ін.

Психологічна трудова експертиза є розділом психології праці. Вона проводиться разом з лікарсько-трудовою та воєнно-лікарською трудовою еспертизою.

Трудова експертиза -це визначення придатності людини до праці. Цілі та форми її різноманітні і нею займаються різні спеціалісти та організації: лікарі, психологи, педагоги, інженери та інші спеціалісти, прийомні комісії, відділи кадрів, воєнкомати, лікарсько-трудові експертні комісії (ЛТЕК), воєнно-лікарські комісії (ВЛК), комісії за відбором машиністів локомотивів, шоферів, шахтарів та ін.

Трудова експертиза незалежно від її організаційних форм вирішує наступні загальні питання: 1) чи може дана людина починати виконання певної роботи; 2) чи може вона продовжувати працювати на посаді, яку займає; 3) на якій роботі дану людину краще використовувати; 4) якщо трапився нещасний випадок, то в якій мірі він залежав від особливостей працівника і чи не була зроблена помилка при допущенні його на роботу.

Основні завдання трудової експертизи у всіх видах трудової діяльності:

1. Попередити вступ людини на роботу, до якої вона не здатна за віком, станом здоров'я, освітою, психологічною нездатністю або за якимись іншими причинами.

2. Зробити відбір для роботи за даною професією найбільш працездатних людей, здатних успішно виконувати трудові обов'язки за спеціальністю без шкоди для свого здоров'я та з належною продуктивністю праці.

3. Своєчасно відсувати від роботи осіб, які за якихось причин опинились нездатними до виконуваного ними виду праці, для відпочинку, лікування або переведення на іншу, більш посильну їм роботу.

4. Визначати, до якого виду праці та чи інша людина найбільш здатна, з тим щоб рекомендувати їй той чи інший вид трудової діяльності в порядку професійної консультації. Кожна з цих основних завдань трудової експертизи вирішується відповідним їй методом. В одних випадках вивчаються тільки документальні дані, в інших-проводяться бесіди з тими, хто вступає на навчання або роботу або ж з тими, хто працює на виробництві, в третіх - здійснюються лікарські та психологічні дослідження фахівцями та експертними комісіями.

Найбільш чітко організаційно оформлена система лікарсько-трудової експертизи, яка вирішує свої завдання за допомогою оцінки стану здоров'я. Лікарсько-трудова експертиза з перших днів її існування в тій чи іншій формі завжди була пов'язана з психологічною експертизою, тому що будь-яка праця вимагає від людини не тільки фізичних, але і психічних здібностей, вимоги до яких в умовах механізації і автоматизації виробничих процесів усе більше зростають.

Об'єкт трудової експертизи - взаємовідношення людини (для психологічної трудової експертизи - особистості) та праці.

Трудова експертиза, у тому числі і психологічна, може бути як прогностичною, так і ретроспективною.

успішністю);

- байдужість до уроків, перевага домашнього комфорту (зустрічаються частіше у неуспішних учнів).

III. Антисоціальна поведінка: брехливість, прогули школи, крадіжки

та ін.

Діагноз ставиться при неодноразовому повторенні епізодів протягом шести місяців.

IV. Алкоголізм, наркоманія токсикоманія.

Дефект виховання. Як правило, це діти з низькою самооцінкою, відчуттям неповноцінності, високим рівнем агресивності. Стадії вживання алкоголю і наркотиків: експериментальна; для розваги; стадія, за якої виникають зміни особистості; розвиток звикання.

Під час проведення медико-педагогічної експертизи психологічний висновок сприяє патогенетичній та диференціальній діагностиці затримок розумового розвитку і емоційно-поведінкових розладів, а також визначенню направлення до лікувально-реабілітаційних заходів, їхнього співвідношення з педагогічними заходами. Загальним завданням експертизи є не тільки відновлення або поліпшення окремих психічних функцій, а також корекція порушеного розвитку дитини або підлітка в цілому.

Характеристика ергономічної експертизи.

Ергономіка (від грецького ergon - робота та nomos - закон) - наукова дисципліна, що вивчає людину в умовах її діяльності, що пов'язана з використанням машин. Мета ергономіки - оптимізація умов праці у системі «людина-машина». Ергономіка визначає вимоги людини до техніки та умови її функціонування. Ергономічність техніки є найбільш узагальненим показником властивостей та інших показників техніки.

Задачами ергономіки є:

• проектування системи «людина-машина», тобто розподіл функцій між людиною та машиною;

• проектування робочої зони так, щоб фізичне оточення відповідало характеристикам людини;

• проектування навколишнього середовища у відповідності до вимог оператора;

• проектування робочих ситуацій (тривалість робочого дня, перерви на відпочинок тощо).

Ергономічна експертиза - комплекс науково-технічних та організаційно-методичних заходів з оцінки виконання в проектних, передпроектних та робочих документах і в зразках СЛМ ергономічних вимог технічного завдання, нормативно-технічних документів, а також з розробки рекомендацій для усунення відхилень від цих вимог.

Вказана експертиза проводиться при обгрунтуванні виконання кожного етапу дослідно-конструкторської розробки: технічної пропозиції, ескізного проекту, технічного проекту, робочого проекту. Матеріали її -акт або протокол - включаються до документів, що подаються на захист

проєкту.

Мета ергономічної експертизи - підвищення ефективності функціонування СЛМ і зручності роботи в ній оператора шляхом контролю за виконанням в проектних, конструкторських та експлуатаційних документах або досвідчених зразках СЛМ вимог, заснованих на обліку характеристик технічної частини системи, людини-оператора та їх взаємодії.

Вихідними матеріалами для ергономічної експертизи слугують технічне завдання на розробку системи, конструкторські документи, зразки системи «людина - машина - середовище» та їх складові частини.

Нa всіх етапах проектування оцінюється ступінь відповідності системи ергономічним вимогам, і за необхідністю розробляються рекомендації щодо коректування конструкторської документації досвідченого зразку. Ергономічні вимоги до СЛМ:

техніко-економічні - підвищення технічної озброєності праці; найбільш повне використання обладнання і організація робочого місця; вибір оптимальної технології, усунення зайвих витрат робочого часу; сувора регламентація темпу і ритму роботи;

-психофізіологічні- встановлення швидкісних, енергетичних, зорових та інших фізіологічних можливостей людини в даному технологічному процесі; введення раціональних режимів праці та відпочинку, скорочення обсягу інформації, зниження нервово-емоційної напруги і фізичних навантажень, професійний відбір;

психологічні - встановлення відповідності закріплених навичків та тих, що формуються, і можливостей сприйняття, пам'яті та мислення;

антропометричні і біомеханічні — встановлення відповідності знарядь праці розмірам і масі тіла людини, силі та напрямку рухів;

гігієнічні - створення оптимальних метеорологічних умов, оптимального фізико-хімічного складу повітряного середовища, освітленості, рівнів шуму і вібрацій;

естетичні - визначення відповідності естетичних потреб людини і реалізованих в художньо-конструкторських рішеннях робочих місць (знарядь праці) та виробничого середовища;

соціальні - підвищення професійної підготовки, змістовності праці, підвищення творчої активності працюючих, удосконалення кооперації праці, підвищення ефективності управління виробничими процесами та ін.

Ергономічна експертиза проводиться при обґрунтуванні виконання кожного етапу дослідно-конструкторської розробки, при цьому вона ніби дає оцінку ергономічній стороні розробки.

Для здійснення ергономічної експертизи складається програма, у розділах якої зазначаються її об'єкт, мета, загальні положення, обсяг, умови і порядок проведення, звітність.

Об'єктом експертизи можуть бути СЛМ, її складові частини, організація діяльності оператора (за описом в пояснювальній записці до

проекту, або в інструкції з експлуатації).

Загальні положення описують критерії прийняття рішення і обраний спосіб експертизи, вказують нормативно-технічну документацію, що використовують.

Умови та порядок проведення експертизи встановлюють місце і час її проведення, склад групи експертів, вимоги до допоміжного обладнання.

Методи проведення ергономічної експертизи. Для оцінки ступеню відповідності характеристик конкретної СЛМ ергономічним вимогам можуть застосовуватися експериментальний, розрахунковий та експертний методи.

Експериментальний метод заснований на використанні спеціальної апаратури і методик, що дозволяють об'єктивно оцінити ступінь відповідності СЛМ ергономічним вимогам (наприклад, щодо зміни показників функціонального стану людини-оператора, за кількістю допущених помилок та ін. ). Даний метод дає надійні результати, але його реалізація пов'язана з труднощами, тому що вимагає значних витрат часу і коштів.

Розрахунковий метод дозволяє визначити значення ергономічних показників якості СЛМ в залежності від її параметрів на основі використання теоретичних або емпіричних залежностей. На сьогодні теоретико-емпіричні залежності між параметрами СЛМ і ергономічними показниками якості практично не розроблені, що надзвичайно ускладнює застосування даного методу.

Експертний метод на даний час є найбільш поширеним. Його суть полягає у проведенні експертами інтуїтивно-логічного аналізу з кількісною оцінкою суджень і обробкою результатів. При цьому достовірність експертизи залежить від кількості експертів та їх кваліфікації.

Результати ергономічної експертизи представляються у формі експертного висновку (акта або протоколу). Розділ «звітність» містить документи, складені за результатами експертизи: акт, протокол, висновок. В акті ергономічної експертизи вказуються: назва системи «людина - техніка - середовище», стадія розробки, об'єкт експертизи, вихідні матеріали, мета експертизи; обов'язково повинні бути наведені перелік відступів від ергономічних вимог та рекомендації щодо їх усунення. Закінчується акт загальною оцінкою ергономічності об'єкта (у кількісній або в якісній формі). Акт ергономічної експертизи затверджується керівником підприємства і включається до складу технічної документації до системи «людина -техніка - середовище».

Інженерна психологія-наукова дисципліна, що вивчає закономірності інформаційної взаємодії людини і техніки для проектування, створення та експлуатації СЛМ. Інженерна психологія досліджує процеси прийому, збереження, переробки та реалізації інформації людиною. На основі закономірностей психічних, психофізіологічних процесів та властивостей людини вона визначає вимоги до технічних пристроїв і побудови СЛМ, а

ЗО

також вимоги до властивостей людини-оператора. Задачі інженерної психології:

-розподіл функцій між людиною та машиною;

-аналіз функцій, що виконує людина у СЛМ;

-проектування системи інформації, вибору чуттєвого каналу;

-конструювання засобів управління;

-проектування робочих місць;

-забезпечення комфортності технічного обслуговування машин; -підбір кадрів та їх професійна підготовка. Інженерно-психологічна експертиза дорожньо-транспортних пригод.

Кожна дорожньо-транспортна пригода містить в собі психологічні складові: особливості сприйняття і розуміння, уваги, мотивації, необхідні знання та вміння, а також резерв і витрати часу на рухи і дії.

Інженерний психолог як експерт по ДТП повинен володіти деякими прпродничо-науковими і технічними знаннями, а також вміти виконувати певні розрахунки швидкостей і відстаней, інших параметрів, важливих для ДТП,

З позиції інженерної психології й ергономіки дорожньо-транспортні пригоди - особливі динамічні стани однієї з людино-технічних систем, а саме системи «людина - транспортний засіб - середовище руху». Цей стан характеризується раптовістю виникнення, швидкістю розвитку, матеріальними втратами, нерідко трагічними наслідками для учасників і судовим переслідуванням для винуватців.

Активною дійовою особою, тобто суб'єктом, який звичайно ініціює дорожньо-транспортну пригоду, є водій транспортного засобу. Він, з точки зору іженерної психології, повинен роздивлятися за аналогією з людиною-оператором, з тією лише різницею, що водій має можливість безпосередньо спостерігати і сприймати навколишнє середовище - перш за все дорогу, околиці та інших учасників дорожнього руху (пішоходів, транспорт, що ручається і стоїть, а головне - знаки дорожнього руху, які нормують його дії під час керування транспортом).

Основні завдання, які стоять перед експертом-психологом в ході Інженерно-психологічної експертизи:

1. Попередньо ознайомитися з подією за розповіддю слідчого, або адвоката, який звернувся за порадою.

2. Отримавши офіційну постанову на проведення експертизи та матеріали кримінальної справи, необхідно відтворити в динаміці просторово-часову картину події в тих конкретних умовах. Наприклад, хто і де перебував з учасників ДТП за кілька секунд до події, з якою швидкістю рухалися учасники, де були і що могли бачити і учасники, і свідки.

3. Необхідна психологічна оцінка достовірності показань свідків. Треба пам'ятати при цьому, що зазвичай перші свідчення на місці події або відразу ж після неї є найточнішими, тому що ще свіжі і не коригуються

31 пам'яттю та сторонніми міркуваннями.

4. Виявити за матеріалами кримінальної справи об'єктивні умови і суб'єктивні (психологічні) фактори, що сприяли виникненню ДТП. До сприятливих факторів відносяться: необхідність темнової переадаптації¹ зору водія після роз'їзду із зустрічною автомашиною, спроба сигналами керувати поведінкою іншої людини.

5. Психологічна оцінка особистісних властивостей і дій головних учасників ДТП, психологічне пояснення цих дій.

6. Необхідний пошук наукових даних за результатами психологічних досліджень в довідковій та монографічній літературі.

7. Виявити час реакції водія в ситуації ДТП та чи міг він чи не міг вчасно об'єктивно відреагувати на небезпеку і уникнути ДТП? Щоб відповісти на таке питання треба знати, що час реакції людини є складним; і складається з багатьох компонентів. Перш за все, виділяються сенсорний і моторний компоненти повного часу реакції. Сенсорний, або латентний компонент - це чуттєва частина реакції на будь-який значущий сигнал, що не спостерігається ззовні. Моторний компонент - це рухи, артикуляція при мовних реакціях, переміщення та натискні рухи рук і ніг, як у воді) при подачі звукового сигналу, поворотах керма, натискання педалей газу і гальма.