Застосування гербіцидів в системі основного обробітку грунту

Гербицид	Знищення бур`яна	Доза, кг/га, д.в.	Срок и спосіб застосування
2,4 Д амидна сіль, 50%в.к.	Однорічні двудольні	1,5-2,0	Перед оранкою

Передпосівна обробка грунту

Мета передпосівної обробки грунту - запобігання втрат вологи, створення добре розпушеного мелкокомковато шару грунту на глибину загортання насіння і вирівнювання поля.

У Нечорноземної та Центрально-Чорноземної зонах передпосівна обробка включає ранньовесняне боронування важкими боронами БЗТС-1, 0 і одну-дві культивації на глибину 8 ... 10 см паровими культиваторами КПС-4 а агрегаті з БЗТС-1, 0 середніми боронами БЗСС-1, 0 впоперек або по діагоналі до напрямку оранки

Передпосівна обробка грунту проводиться з метою збереження вологи, знищення бур'янів і створення сприятливих умов для посіву, проростання насіння та подальшого росту гороху (Федотов В.О., Коломейченко В.В, 1998).

Оскільки зернобобові вельми чутливі до ущільнення грунту і вимогливі до вологи, рекомендується до мінімуму скоротити число весняних обробок.

Навесні обмежуються однією передпосівною культивацією КПС-4 на глибину 8-10 см з боронуванням БІГ-3А. Весняні боронування краще проводити діоганально-перехресним способом, передпосівну культивацію - на глибину 6-8см. Польові роботи навесні необхідно виконати гусеничними тракторами, вони не так сильно ущільнюють грунт.

Система передпосівної обробки грунту

Технологична операція	Сроки проведення	Склад агрегату	Агротехнічні вимоги
Ранневесняне боронування (закриття вологи)	По мірі достигання грунту	БЗТС-1,0	Знищення ранніх ярих бур`янів у фазі «білих ниток»,
Передпосівна культивація з одночасним боронуванням	Перед посівом	КПС-4 БИГ 3А	Знищення бур`янів

Застосування гербіцидів в системі передпосівного обробітку грунту

Гербицид	Знищення бур`янів	Доза, кг/га, д.в.	Срок и спосіб застосування
1)Лонтрел 300, 30 % в.р.	Види осота, ромашки, горца	0,2	Обприскування грунту до посіву з загортанням
2)Эптам,84 % к.э.	Однорічні злакові та двудольні	2,8	Обприскування грунту до посіву з загортанням

2.3. Норми добрив і система удобрення

Вивченню мінерального живлення рослин, у тому числі і зернобобових, необхідно для розробки наукових основ розробки агротехнічних заходів і системи добрив. Зернобобові містять велику кількість азоту в насінні, а також азот і кальцій в соломі. За цим показником вони перевершують солому злакових культур. У зв'язку з високим споживанням азоту, фосфору, калію і кальцію протягом вегетації для отримання високого врожаю рослинам гороху необхідна достатня мінеральне живлення (Кеферов К.Н., 1982).

За даними В.А. Алабушево, А.В. Алабушево (2001) найбільш сприятливі грунтово-кліматичні умови для вирощування гороху складаються в приазовської, центральній і південній зонах. Тут можна отримати відносно високі врожаї зерна ранньостиглих і середньостиглих сортів порядку

25-30 ц / га.

Для формування 1 ц насіння і відповідної кількості соломи ранні зернобобові культури споживають близько 4,5-6,0 кг азоту; 1,7-2,0 фосфору; 3,5-4,0 калію та мікроелементи, перш за все молібден, бор і ін

Норми добрив розраховують на плановану врожайність або збільшення врожаю нормативним або розрахунково-балансовим методом.

Розраховані норми добрив розподіляю на припосівне і основне внесення. У рядки (при посіві) вносять суперфосфат з розрахунку 10-20 кг / га д.р. або складне добриво, що містять азот і фосфор, або всі три компоненти. Доза складних добрив складає по фосфору також 10-20 кг / га д.р. В основний (під оранку) вносять калійні і залишилася норму фосфорних добрив (Вербицький Н.М., 1983).

Потреба в азоті зернобобові культури значною мірою задовольняють шляхом симбіозу, причому тим більше, чим вище продуктивність рослин. Тому застосування азотних добрив (не більше 30-40 кг / га д.р.) виправдане тільки на грунтах, що містять більше 2,5 мг Р2О5 на 100 м. На погано забезпечених фосфором грунтах або на грунтах, що мають у метровому шарі перед посівом менш 120 мм продуктивної вологи, азотні добрива практично не підвищують врожай.

На думку Г.Г. Галаутіной, М.Г. Об'еткова, В.Є. Долгодворова (1996) для формування 100 кг зерна і відповідної кількості інших органів горох споживає азоту 4,5-6 кг, фосфору 1,6-2, калію 2 ... 3, кальцію 2,5 ... 3 та магнію 0,8 ... 1, 3 кг, а також мікроелементи - молібден, бор і ін

Азотне живлення. Горох як високобілкова культура споживає багато азоту. Винесення азоту при врожайності зерна 3 т / га становить 150 ... 180 кг / га, у два рази більше, ніж з таким же урожаєм ячменю.

Горох споживає азот нерівномірно протягом вегетації. У перший період до початку цвітіння засвоюється 20% максимального за вегетацію. Під час цвітіння, утворення і росту плодів інтенсивність накопичення азоту в 2,5-3 рази вище, ніж до цвітіння. Більшу частину азоту (70-75% загального споживання), необхідну для формування врожаю, рослини можуть отримати в результаті діяльності азотфіксуючих бактерій. Горох, як і інші бобові культури, добре використовує мінеральні форми азоту. Однак азотні добрива, особливо у високих дозах, пригнічують азотофіксації. При несприятливих умовах симбіозу горох не потребує внесення азотних добрив. Для початкового розвитку використовується азот сім'ядоль і грунту (Алабушев А.В., 2001).

Фосфорна і калійне харчування. Для формування врожайності насіння

3 т / га горох споживає 50 ... 60 кг фосфору і 90-110 кг калію. Загальне споживання калію в два рази більше, ніж фосфору. Найбільш інтенсивно ці елементи поступаю в рослини в період цвітіння, утворення і росту бобів.

Фосфорно-калійні добрива під горох слід вносити враховуючи повне покриття потреби в них рослин-на запланований урожай. Слід враховувати, що коефіцієнти використання цих поживних речовин залежать від вологості грунту та активності симбіозу.

Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток грунту. Крім того, 10 ... 20 кг д.р. фосфору вносять в рядки при посіві. Для гороху необхідні молібденові удобреія якщо в 1 кг грунту містяться менше 0,3 мг доступного молібдену (Кулешова М.М, 1991)

Найбільш поширеним є балансовий метод розрахунку норми(дози) добрив на заплановану врожайність. Для цього використовують формулу:

Д=У*в-П_гз*К_гз-Д_о*С_о*К_о-Д_по*С_по*К_по-Д_мп*К_мп/К_м,де

Д – доза елемента живлення, кг/га;

У – запланована врожайність, т/га;

в – винос елемента живлення 1 ц урожаю, кг/ц;

П_гз – запас доступної форми елемента живлення в розрахунковому шарі грунту, кг/га; він визначається за формулою: П_гз = п*М_об*h;

К_гз; К_о; К_м; К_по; К_мп – коефіцієнти використання елементів живлення з грунту, органічних і мінеральних добрив у рік усунення і післядії, в частках одиниці;

Д_о; С_о – та вміст елемента живлення в 1т органічних добрив; доза мінеральних добрив;

Д_по; С_по – попередник, кг/га; доза мінеральних добрив;

Д_мп – попередник, кг/га; вміст елемента живлення в грунті; п – мг/100 г грунту;

М_об - щільність складання грунту;

h – глибина розрахункового шару грунту(20см.)