- •1.Сутність політики
- •2. Політичні вчення Античності
- •3. Політологія як наука
- •4.Макіавеллізм
- •5 Природа влади
- •7. Об’єкт політики
- •8. Утопічний соціалізм
- •9. Суб’єкт політики
- •11. Роль політичні партії.
- •12. Націоналізм
- •19. Що таке республіка.
- •20. Охарактеризуйте політичні вчення епохи Середньовіччя
- •21. Що таке монархія
- •22.Політична думка часів незалежності.
- •23. Сутність демократії
- •25. Моделі демократії
- •26.Політичні вчення епохи Відродження
- •27. Політологія як наука
- •28. Політичні вчення Нового часу
- •29. Сучасні зарубіжні школи політології.
- •30. Громадянське суспільство
- •31. Сутність демократії
- •32.Політична думка польсько-литовської доби.
- •33. Погляди дисидентів
- •34. Громадянське суспільство
- •35. Федералізм
- •36. Сутнісь політики
- •37.Основи демократії
- •38. Конфуціанство
- •39. Політичні вчення Стародавнього Сходу
- •43. Комунізм
- •44 Сутність поняття «нація»
- •45 «Суспільний договір»
- •46 Сучасні політичні ідеології України
3. Політологія як наука
Політологія – це наука, об’єктом якої є політика, її відносини з особистістю і суспільством.
Говорячи про предмет політології слід наголосити, що в вузькому смислі політологія - наука про політику. Особливість політології складається в тому, що якщо вона розглядає політику лише як предмет осмислювання, бо не може зробити її предметом безпосереднього дослідження: вона вимушена шукати інші предмети, для того щоб шляхом їх аналізу робити висновки про політику як таку. Ось чому політика є основним предметом політології. Більш того політологія це наука про найбільш загальних формах і законах структури, функціонування і розвитку політичного світу. Під об'єктом будь-якої науки розуміють ту сторону реальності, на вивчення якої зорієнтована дана наука. Отже об'єктом політології виступає політична дійсність, яка усвідомлюється особою, станом, класом, конкретною верствою. В цьому зв'язку політологія має коло своїх інтересів. Крім того кожна наука в розумінні об'єкта обмежена тією традицією, у якій вона сформувалася, тим категоріальним апаратом, тими засобами аналізу які домінують в неї. Таким чином політологія дає можливість через опанування основних принципів політичної етики, історичного досвіду людської цивілізації, тенденцій сучасної політичної практики уникнути багатьох недемократичних прийомів владним структурам, у повному обсязі використати свої можливості як суб'єктів політики - громадянам.
4.Макіавеллізм
Великим і оригінальним мислителем, політичним письменником епохи Відродження був Н. Макіавеллі (1469—1527). Він залишив цілий ряд творів, які дуже високо піднесли його в історії політичної думки. Серед цих творів найбільш значні «Монарх», «Роздуми на першу декаду Тіта Лівія», «Історія Флоренції» тощо. Розглядаючи політику як автономну галузь людської діяльності, Н.Макіавеллі зазначав, що вона має свої цілі й закони, які не залежать не лише від релігії, а й від моралі. На його думку політика має:1.пояснити минуле2.керувати сучасним3.прогнозувати майбутнє
Він також вважав, що історія залежить від двох факторів:1.фортуна (доля)2.фірті (енергія).
Макіавеллі відстоював людину борця, людину, яка творить себе, навколишнє середовище. Політика у своїй діяльності має опиратися на знання людської природи, а людська природа не завжди позитивна їй притаманні і негативні риси. Головним критерієм політичної діяльності, метою якої е зміцнення держави, виступає користь і успішність у досягненні поставлених завдань. Тому добре все те, що сприяє зміцненню держави, політичного результату можна досягати будь-якими засобами, в тому числі обманом і відкритим насиллям. Така політика згодом дістала назву макіавеллізму.
Найкращою формою правління вважав республіку, коли на чолі стоїть особа обрана на невизначений строк. Диктатура допоскається лише при надзвичайному стані. Найгіршою формою правління вважав тиранію. Багато уваги Макіавеллі приділяв релігії, яка, на його думку, має грати певну роль в політиці.Надавав перевагу язичеству над християнством.
Варіант-3