- •1.Сутність політики
- •2. Політичні вчення Античності
- •3. Політологія як наука
- •4.Макіавеллізм
- •5 Природа влади
- •7. Об’єкт політики
- •8. Утопічний соціалізм
- •9. Суб’єкт політики
- •11. Роль політичні партії.
- •12. Націоналізм
- •19. Що таке республіка.
- •20. Охарактеризуйте політичні вчення епохи Середньовіччя
- •21. Що таке монархія
- •22.Політична думка часів незалежності.
- •23. Сутність демократії
- •25. Моделі демократії
- •26.Політичні вчення епохи Відродження
- •27. Політологія як наука
- •28. Політичні вчення Нового часу
- •29. Сучасні зарубіжні школи політології.
- •30. Громадянське суспільство
- •31. Сутність демократії
- •32.Політична думка польсько-литовської доби.
- •33. Погляди дисидентів
- •34. Громадянське суспільство
- •35. Федералізм
- •36. Сутнісь політики
- •37.Основи демократії
- •38. Конфуціанство
- •39. Політичні вчення Стародавнього Сходу
- •43. Комунізм
- •44 Сутність поняття «нація»
- •45 «Суспільний договір»
- •46 Сучасні політичні ідеології України
37.Основи демократії
Демокра́тія (з грец. «влада народу») — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія).
Іноді демократію визначають також як набір ідей і принципів, що стосуються свободи, власне, вона і являє собою інституціональну свободу. У формулюванні 16-го президента США Авраама Лінкольна, демократія — врядування «іменем народу, силами народу і для народу». Авраам Лінкольн “правління народу, вибраного народом і для народу”.характерні риси:
Юридичне визначення і інституаційне вираження суверінітету, верховної влади народу. Тільки народ, а не монарх, аристократія, бюрократія чи духовенство виступають офіційним джерелом влади. Суверінітет народу виражається в тому, що тільки йому належить засновницька , конституційна влада в державі, що тільки він вибирає своїх представників і може періодично приймати участь в розробці і прийнятті законів за допомогою народних ініціатив і референдумів.
Періодична виборність основних органів держави. Демократичною може вважатись лише та держава, громадяни якої здійснюють верховну владу, вибираються, причому вибираються на обмеженний срок.Рівність прав громадян на участь в управлінні державою. Цей принцип потребує як мінімум рівності виборчих прав.
Прийняття рішень за більшістю і підкорення меньшості більшості при їх здійсненні.
38. Конфуціанство
Конфуціа́нство — китайська етично-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій, що жив у 551—479 роках до н. е. Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття обов'язку, повага до старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо. Проповідуючи ідеальні стосунки між людьми, в сім'ї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства. Конфуціанство вважало основою соціального устрою моральне самовдосконалення індивіда й дотримання норм етикету, проголошувало владу правителя священною, а метою державного управління — інтереси народу Вчення Конфуція викладено у книзі "Луньюй" ("Бесіди і судження"), складеній його учнями. Він розвивав патріархально-патерналістську концепцію держави, відповідно до якої держава виступає як велика сім'я. Влада правителя в державі є такою, як влада батька в сім'ї, а відносини правителів і підданих нагадують сімейні відносини, де молодші залежать від старших. Правитель є "сином неба", його влада має божественне походження, але вона залишається божественною доти, доки він править "розумно", наслідуючи шлях, вказаний Богом. Доброчесність виступає як комплекс етико-правових норм і принципів, до якого входять: правила ритуалу; людинолюбство; піклування про людей; шанобливе ставлення до батьків; відданість правителю; відчуття обов'язку. Умовою дотримання цих доброчесностей є "виправлення імен" - суворе й чітке визначення обов'язків кожного члена суспільства. Негативне ставлення до законів зумовлено їх традиційно каральним значенням, зв'язком із жорстокими покараннями. Конфуціанство стало найвпливовішою течією етичної і політичної думки в Китаї, зберігає своє значення й понині.
Варіант-20