45 «Суспільний договір»

Новій час починається з англійської буржуазної революції. Заперечувалася феодальна експлуатація, привілеї, відстоювалися права широких народних мас, боротьба з неуцтвом, релігійними догмами та антигуманними законами. Відстоювалася ідея природного права, тобто свобода в переконаннях та діях, право власності, рівність перед законом. Представниками теорії «суспільного договору» були:

Томас Гоббс – захисник монархії в часи революції

- проводив аналогію між політичними реаліями та людським організмом

- державу створено на основі суспільного договору

- до створення держави був стан війни всіх проти всіх

- найліпші ліки від анархії – монархія.

Джон Локк – „нарис про людський розум”

- основа політичної філософії – ідея власності

- власність – те, що людина зробила, чи взяла у природи

- громадянами є лише ті, хто має власність

- держава створена на основі договору

- головний принцип лібералізму – законність

- поділ влади на законодавчу (парламент), виконавчу (армія, суд), федеративну (король)

- монарх обмежений конституцією

”

Жан-Жак Руссо „Про суспільний договір”

- пряме управління народу

- у державі сус-во є єдиним джерелом вллади

- причина людських недоліків – власність

- ідеал – місто-держава зі спартанським порядком та абсолютною демократією

- рівність ставив вище свободи

- прихильник теорій харизматичного лідерства

- поділу влади немає, є спільна воля

- „кожний, з’єднуючись з усіма підкоряється тільки собі”

46 Сучасні політичні ідеології України

• Політи́чна ідеоло́гія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси,світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій. Політична ідеологія може розглядатися як формасуспільної свідомості і як явище культури. Структура: м Політична теорія.

• Суспільно-політичний ідеал ("світле майбутнє").

• Концепція політичного розвитку.

• Політичні символи.

Відмінності між різними типами ідеологічного обгрунтування політики стосуються організації економічної та інших сфер суспільного життя, місця і ролі держави в суспільстві, взаємодії особи, суспільства і держави, шляхів і засобів суспільних перетворень. Відповідно до цього виділяють 3 основних політичних ідеології: лібералізм, консерватизм, соціал-демократія. Значну роль у сучасному світі відіграють також національні ідеології, правий неоконсерватизм екстремістського толку, фашизм, анархізм, ідеологія «зелених» та інші.

Сьогодні у політичному житті України умовно можна виділити п'ять основних напрямків диференціації діяльності політичних об'єднань, виходячи з їхнього ставлення до:

1) ідеї державної незалежності;

2) історичного періоду перебування України у складі Росії та СРСР;

3) нинішньої Росії та СНД;

4) форми державного устрою, організації влади й політичного режиму;

5) цілей, форм і методів проведення ринкових реформ.

Класифікуючи таким чином сучасні політичні партії України, можна назвати чотири основні напрямки: націонал-радикальний, націонал центристський, ліберальний та соціал-комуністичний. Аналіз програмних положень партій, організацій і рухів свідчить, що більшість із них ще не мають серйозної концепції, спрямованої на стабілізацію суспільства, вихід його з кризи, не кажучи вже про перспективи просування по шляху прогресу. Порівняння програм і платформ дозволяє зробити висновок, що багато світоглядних позицій громадсько-політичних рухів ніколи не зблизяться і завжди існуватимуть передумови до ідейного суперництва з широкого кола проблем. Розширенню бази для співробітництва має сприяти спільна робота з утвердження державного суверенітету і незалежності України, перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки. Саме з цих базових цілей мають виходити політичні партії та громадські організації, визначаючи можливість співпраці між собою. Важливим елементом розвитку політичних процесів в Україні має стати завершення правового оформлення багатопартійності. Треба прийняти відповідні нормативні акти, які б чітко визначили характер державного фінансування політичних партій за результатами парламентських виборів, і вжити необхідних заходів для дер­жавної підтримки виборчих кампаній.