27. Політологія як наука

Суспільне життя людства складне і різнобічне, знаходиться у постійному русі, має довгу історію. Політичне життя, політика займає особливе місце в діяльності і взаємодії людей. В ньому зосереджений механізм регуляції всіх громадських справ. Політологія - наука, об’єктом якої є політика та її взаємовідносини з особистістю і суспільством.

Політологія - молода наука ХХ ст., вона належить до суспільних дисциплін та концептуально з ними взаємодіє. Змістовний діапазон політології різноманітний і є предметом дискусій. Сьогодні в світі існують різні напрямки, школи політології зі своєю методологією і методикою. Сутність предмету дослідження науки розкривається у певних категоріях, а політологія як наука здатна виконувати об’єктивно корисні для людини і суспільства функції.

28. Політичні вчення Нового часу

Одним із перших теоретиків політики раннього Нового часу по праву вважають французького мислителя і правознавця Жана Бодена /1530 - 1596/. У своїй роботі "Шість книг про державу" він першим дав тлумачення суверенітету як найважливішої ознаки держави. У понятті Бодена суверенітет державної влади означав вищу, необмежену, нероздільну владу, незалежну ні від папи, ні від імперії, ні від внутрішньокласової боротьби.

Джон Локк /1632-1704/- англійський мислитель, виклав свої політичні погляди в праці " Два трактати про правління". Дж. Локка по праву вважають родоначальником лібералізму; він першим чітко розділив поняття "особистість-суспільство-держава" і поставив особистість вище усього. Від природи, у природному стані всі люди народжуються вільними і рівними в правах: у праві на життя, свободу, власність, як засіб досягнення свободи. Важливе місце в концепції Локка займає ідея відокремлення влади від держави.

Шарль Луі де Монтеск'є / 1689-1775/ - видатний французький мислитель, один з авторитетних класиків політичної думки. Головна праця, у який Монтеск'є виклав свої політичні думки, - "Про дух законів". Заслугою Монтеск'є є всебічна розробка теорії поділу влади, а також розробка проблеми чинників, що визначають "образ правління" /"дух законів"/.

Жан Жак Руссо /1712-1778/ - видатний французький просвітитель, представник політичної думки ХVIII сторіччя. Він був виразником не тільки інтересів "третьої верстви", куди входили і фінансисти, і купці, але й інтересів задавлених потребою і гнобленням представників "четвертої верстви", що включала найбідніших селян, ремісників, робітників. Ядро його політичної програми складає ідея народного суверенітету як основний принцип республіканського ладу.

Варіант-15

29. Сучасні зарубіжні школи політології.

Американська школа:

Політична наука в США виникла на базі соціології і довгий час мала сильний соціологічний нахил з використанням соціологічних методів. Сьогодні американська політологія є найавторитетнішою у світі.

Характерна риса: конкуренція між університетами, які борються як за престижних викладачів, так і за авторитет в конкретних галузях.

Представники: Зб. Бжезинский, І. Шапиро, Р. Эриксон, Р. Либерман, С. Хантингтон, Дж. Най, П. Норрис, Г.Алмонд та інші.

Французька школа:

Політична наука у Франції виникла та розвивалась на базі конституційного права. Тому найкращих результатів французька політологія досягла у питаннях функціонування державних інститутів.

Представники: Леон Дюгі, Моріс Оріу, Моріс Дюверже, Мішель Крозє.

Пріоритетними напрямками діяльності французької політології є: 1) дослідження поведінки виборців (Жан Шарло, Жак Ранже); 2) політичні партії (М.Дюверже, Жан Шарло); 3) громадська думка.

Майже не приділяється увага проблемам: 1) порівняльної політології, 2) політичній комунікації; 3) політичному лідерству; 4) політичній культурі.

Німецька школа:

Політична наука в Німеччині розвивалась на базі філософії (в онові – класична німецька філософія, праці Канта, Гегеля, Фіхте). Тому в першій третині ХХ ст. політична наука мала в основному вигляд скоріше політичної філософії.

Сучасні представники: Ральф Дарендорф, Генріх Майєр, Фолькер Норман, Арнольд Гелен.

Британська школа:

1895 р. – створення Школи економіки та політичної науки.

Політична наука у Великобританії мала в основному нахил у бік історії, в її межах розвивалась історія політичних вчень та політичної теорії. Довгий час політологія в Англії розвивалася в тісному взаємозв’язку з американською політичною наукою (чому сприяла спільна мова), але в той же час вважалась провінційною, відсталою.

Політична наука у Великобританії є суто теоретичною, прикладні дослідження становлять незначну частку.