- •1.Сутність політики
- •2. Політичні вчення Античності
- •3. Політологія як наука
- •4.Макіавеллізм
- •5 Природа влади
- •7. Об’єкт політики
- •8. Утопічний соціалізм
- •9. Суб’єкт політики
- •11. Роль політичні партії.
- •12. Націоналізм
- •19. Що таке республіка.
- •20. Охарактеризуйте політичні вчення епохи Середньовіччя
- •21. Що таке монархія
- •22.Політична думка часів незалежності.
- •23. Сутність демократії
- •25. Моделі демократії
- •26.Політичні вчення епохи Відродження
- •27. Політологія як наука
- •28. Політичні вчення Нового часу
- •29. Сучасні зарубіжні школи політології.
- •30. Громадянське суспільство
- •31. Сутність демократії
- •32.Політична думка польсько-литовської доби.
- •33. Погляди дисидентів
- •34. Громадянське суспільство
- •35. Федералізм
- •36. Сутнісь політики
- •37.Основи демократії
- •38. Конфуціанство
- •39. Політичні вчення Стародавнього Сходу
- •43. Комунізм
- •44 Сутність поняття «нація»
- •45 «Суспільний договір»
- •46 Сучасні політичні ідеології України
30. Громадянське суспільство
Громадянське суспільство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).
Отже, громадянське суспільство — історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини.
Варіант-16
31. Сутність демократії
Демократія -- це суспільне самоврядування, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору (голосування). Демократія виникла й існує як намагання і можливість для людей вирішувати свої справи власними силами. Демократія -- це насамперед суспільне самоврядування, самокерування, самостійність. Це система, яку А. Лінкольн визначав як «правління народу, через посередництво самого народу, для народу». Вільні громадяни мають інтерес до суспільного життя, обізнані в ньому і власними силами та участю впливають на нього в тому напрямі, який вони вважають бажаним і правильним.
Також основи демократичного ладу, є визнання усіх громадян рівними й рівноправними. Кожен голос важить стільки ж, скільки й будь-який інший голос.
І є важливим елементом демократичного устрою це повага до спільно прийнятих рішень і готовність сумлінно виконувати їх. На цьому ґрунтується один із засадничих принципів демократії -- принцип влади більшості, коли загальнообов'язковим вважається рішення, за яке віддала свої голоси більшість тих, хто брав участь у голосуванні (Воля народу - вищий закон!).
32.Політична думка польсько-литовської доби.
Між княжою і козацько-гетьманською добою Україна перебувала під владою Литви і Польщі. В цей час політична думка розвивалася в руслі гуманістичної традиції, яка простежувалася в працях Юрія Дрогобича та Станіслава Оріховського.
Ю. Дрогобич — доктор філософії та медицини Болонського університету, займався політичним прогнозуванням, зокрема намагався передбачити становище імператора Священної римської імперії Фрідріха III, а також ворогуючих сторін на Апеннінському півострові. Він був прихильником сильної королівської влади, визнавав зверхність світської влади над церковною.
С. Оріховський виступав проти божественного походження влади, відстоював принцип невтручання церкви в державні справи. Держава, на його думку, подібна до живої істоти, яка має своє тіло (посполиті), душу — (шляхетний стан), розум — (король). Мета держави — збереження набожності, добробуту і свободи громадян. Одним із перших в Європі розробив концепцію природного права, відстоював пріоритетність закону над рішенням монарха чи інших посадових осіб.
Полемічна література здебільшого торкалася питань релігійного життя, реформи церкви, але в контексті цих проблем порушувались і політичні питання. Виявлялися два напрями: перший був орієнтований на унію православної й католицької церков (Петро Скарга), другий тісно пов'язувався з антиуніатською боротьбою та реформою православної церкви (Христофор Філалет).
Іван Вишенський — визначний український письменник-полеміст — висунув концепцію колективної соборності правління християнською церквою, засновану на ідеї рівності всіх людей перед богом; заперечував не тільки абсолютизм духовної влади — папи римського, а й абсолютизм світської влади — королів і царів, вважав, що будь-який володар отримує владу від бога і не може користуватися нею на свій розсуд.
Варіант-17