52. Соціально-психологічні основи організації групової діяльності дітей.

53. Стилі керівництва педагогічним колективом.

Демократичний стиль керівництва педагогічним колективом. Характеризується він децентралізацією влади, налаштованістю керівника радитися з основних управлінських питань із підлеглими; колективним прийняттям рішень; заохоченням ініціативи підлеглих; висловлюванням вимог у формі порад, консультацій; неупередженим контролем, заохоченням самоконтролю та взаємоконтролю; використанням позитивних стимулів. Керівник-демократ підтримує з педагогами та учнями довірливі стосунки, він відкритий, доступний, піклується про згуртованість колективу. У своїй діяльності послуговується принципом “від людини — до роботи”.      Авторитарний стиль керівництва педагогічним колективом. Йому притаманні централізація влади в руках керівника, одноосібне прийняття і нав'язування управлінських рішень колективу. Основним способом впливу на підлеглих є покарання за невиконання наказів і розпоряджень, реалізацію несанкціонованої ініціативи. Керівник-автократ висловлює свої вимоги у директивній формі (накази, розпорядження, вказівки), намагається контролювати все особисто, використовує негативні стимули — покарання, погрози і застереження, які викликають почуття занепокоєння, тривоги і страху. Його вираз обличчя, мова, пози, інтонація підкреслюють домінуючий стан. Інтереси педагогів він підпорядковує інтересам справи, абсолютизуючи принцип “від роботи — до людини”.      Ліберальний стиль керівництва педагогічним колективом. Керівник уникає прийняття вольових рішень, сподіваючись, що все само собою владнається. За такого стилю його діям властиві:    1. Невтручання в роботу педагогів, надання їм можливості виконувати свої функціональні обов'язки на власний розсуд. Керівник не стимулює активності, ініціативи працівників, але і не вимагає звітності, відповідальності за доручену справу. Реальне управління педколективом здійснюють його заступники.    2. Байдужість до налагодження міжособистісних стосунків, формування психологічного клімату в колективі, проблем соціальної адаптації працівників.    3. Уникнення спілкування з підлеглими, ухиляння від їхніх спроб спілкуватися з ним.    4. Незацікавленість у створенні умов для реалізації інтересів працівників, запровадженні нововведень тощо, намагання не помічати неякісної роботи працівників, схильність самотужки розв'язувати складні проблеми.

54. Організація і стимулювання роботи членів педагогічного колективу.

Плануючи роботу школи треба, враховувати розвиток педагогічної творчості, включивши його до тієї частини загально шкільного плану, яка присвячена роботі з кадрами.Важливим чинником у стимулюванні творчості може стати особистий творчий план учителя, головне завдання якого – спонукати вчителя до роздумів про свою роботу, до самоаналізу, визначення основних форм підвищення своєї кваліфікації.

До методів педагогічного стимулювання належать методи здорової конкуренції. Під поняттям "здорова конкуренція" розуміємо таку організацію змагання, коли кожен має шанс на самореалізацію в умовах сприятливого творчого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі. До методів здорової конкуренції належать різноманітні професійні конкурси, залучення до участі у проведенні засідань педагогічної ради у формі захисту роботи методичного об'єднання, педагогічного рингу, ділової гри, аукціону ідей.

Приклад стимулювання

З метою стимулювання роботи у школі діє рейтингова система оцінки діяльності учасників навчально –виховного процесу школи на основі показників моніторингу громадяноської активності та результативності класів, учнів, вчителів. Як підсумок виховної діяльності класних керівників, класних колективів в кінці навчального року проходить нагородження. Кращі класні колективи отримують дипломи, а переможець щорічного конкурсу «Кращий клас року» отримує безкоштовну поїздку до Аквапарку