58. Ефективність та культура педагогічного спілкування.

Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вчителя з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання.

Культура педагогічного спілкування включає загальну культуру людини, психолого-педагогічні знання, вміння та навички, відповідний емоційний настрій та спрямованість педагога на ефективну діяльність.

Психолого-педагогічна ефективність спілкування виявляється у його конкретній спрямованості, в уточненні методики майбутньої навчальної діяльності.

59. Психологічні особливості педагогічної саморегуляції.

Саморегуляція емоційного стану - це управління, як пізнавальними процесами, так і особистістю: поведінкою, емоціями і діями.

Регулювання означає управління своїми думками, переживаннями, поведінкою.Це цілісна система психічних засобів, за допомогою якої людина здатна керувати своєю цілеспрямованої активністю.

Саморегуляція як цілісна система має свою функціональну структуру, в ній виділяються основні компоненти, що реалізують специфічні функції.

Успішність у нових видах і формах життєдіяльності залежить від здатності до самостійної усвідомленої побудови саморегуляції на основі нового змістовного матеріалу - загальної здатності до саморегуляції. Для розвитку ЗЗС необхідний розвиток наступних компонентів: 1) наявність повної функціональної структури процесів саморегуляції; 2) високий ступінь стійкості прийнятої мети; 3) внутрішній план взаємодії суб"єкта з відбиваною дійсністю; 4) уміння оперувати у внутрішньому плані інформацією; 5) мовний розвиток людини (розвиток вмінь внутрішньго діалогу). Вони повинні бути забезпечені і в педагогічному спілкуванні.

Тому при підготовці до професійної діяльності і спілкування у майбутніх вчителів потрібно розвивати здібність до саморегуляції з урахуванням структури, а також стилю саморегуляції, враховуючи той факт, що саме саморегуляція у великій мірі буде сприяти успіху в педагогічній діяльності і спілкуванні на всіх їх етапах.

60. Формування позитивного ставлення школярів до навчання.

Ті учні, які мають вищий рівень позитивного ставлення до навчальної діяльності, будуть мати більш високі й повні за якіс­тю знання, за винятком невеликої кількості учнів з більш глибо­ким і складним дефектом порівняно з іншими членами класу.

Позитивне ставлення до навчальної діяльності для будь-якого учня створює найбільш сприятливі умови як для корекції його пізнавальної діяльності, так і для особистості в цілому.

Однією з найважливіших умов формування позитивного ставлення учня до навчання є забезпечення і створення умов найбільш ефективного впливу кожного з цих факторів.

[Позитивний] рівень ставлення може бути сформований лише шляхом тривалої, цілеспрямованої, спеціально організова­ної, систематичної роботи, що повинна починатись з перших днів перебування дитини в школі

Виховання такого ставлення до навчання являє собою три­валий процес і складається із кількох етапів, кожен з яких має свої цілі й завдання.

I  етап - підготовчий. Учень тільки починає знайомство зі школою, з її вимогами і порядками. Він поступово входить в дитячий колектив. На цьому етапі формуються елементарні уяв­лення про шкільні вимоги, відбувається перше знайомство з вчителями, предметами, з нормами поведінки тощо. В цей пері­од необхідно викликати в учня зацікавленість всім тим, з чим він зустрічається в процесі всієї своєї діяльності в школі.

II етап полягає в створенні позитивного ставлення до на­вчальної діяльності. На цьому етапі відбувається створення умов, необхідних для найбільш ефективного впливу зовнішніх і внут­рішніх факторів на ставлення до навчальної діяльності, встанов­люється їхня взаємодія, деякі зовнішні стимули переходять у внутрішні мотиви.

Головними завданнями цього етапу є формування мотивів навчальної діяльності, інтересу до знань, озброєння учнів спо­собами діяльності, виховання класного колективу...

Цей етап є найбільш тривалим і важким. Від виконання його цілей залежить успіх роботи на третьому етапі ...

ІІІ етап полягає у вихованні в кожного учня в межах досту­пних йому можливостей позитивного ставлення до навчальної діяльності на якнайвищому рівні, що спонукається мотивами широкого соціального значення.