45.2. Неврози в людини

45.2.1. Етіологія неврозів

Виділяють три групи етіологічних факторів неврозів у людей:

Біологічні фактори: спадкова схильність, стать (невроз частіше виникає в жінок), вік (невроз частіше розвивається в пубертатному і клімактеричному періодах), конституціональні особливості людини (до неврозів більш схильні астеніки), вагітність, перенесені і поточні захворювання, що знижують резистентність організму.

Соціальні фактори: професійна діяльність (інформаційні перевантаження, одноманітність трудових операцій), неблагополучний сімейний стан, незадовільні побутові умови, особливості сексуального виховання і т.д.

Психогенні фактори: особистісні особливості, психічні травми в дитинстві, психотравмуючи ситуації (важка хвороба чи втрата близьких, службові чи “академічні” труднощі) і т.д.

Багато фахівців вважають, що ведучим етіологічним фактором неврозів є психічна травматизація, а інші фактори лише ініціюють їх розвиток. Психотравмуюча ситуація робить патогенний вплив при наявності визначених особливостей особистості, гіперактуалізуюче виникаючий несприятливий вплив і придає їй надмірну значимість. Таким чином, в основі неврозів людини лежить невротичний конфлікт, тобто таке відношення особистості до складної психотравмуючої ситуації, що перешкоджає її раціональному рішенню.

45.2.2. Основні форми неврозів у людини

Загальноприйнятої класифікації неврозів у людини в даний час не існує. Найчастіше виділяють три найбільш розповсюджені форми неврозів - неврастенію, істерію і невроз нав’язливих станів.

Неврастенія (від греч. nevrasthenia - нервове виснаження) - найбільш часта форма неврозів, що виникає внаслідок тривалого конфлікту (протиріччя) між реальними можливостями особистості і її бажаннями, завищеними вимогами до себе. Невроз розвивається при перевтомі через хронічний вплив психотравмуючого фактора і характеризується підвищеною збудливістю, а також швидким виснаженням нервової системи. У хворих відзначається надмірна дратівливість, нестриманість, нетерплячість, порушення уваги і т.д. Крім підвищеної збудливості, типовими є загальна слабість, зниження працездатності, почуття млявості, іноді сонливість у денний час, розлади сну, вегетативні і сексуальні порушення.

Істерія (від греч. hystera - матка. Давньогрецькі лікарі часте виникнення істерії в жінок пов’язували із порушенням функцій матки). Це друга по частоті виникнення форма неврозів. Нею найчастіше страждають жінки. Вважається, що істерія розвивається при невротичному конфлікті, що характеризується надмірно завищеними претензіями особистості, що сполучаються з недооцінкою чи повним ігноруванням об’єктивних реальних умов і вимог оточуючих. Для істерії типова дуже строката, поліморфна і мінлива симптоматика, що схематично може бути зведена до декількох груп хворобливих проявів:

а) неадекватна поведінка. Хворі відрізняються підвищеною чутливістю і вразливістю, сугестивністю і самосугестивністю, нестійкістю настрою. Істеричні емоційно афективні (від лат. affectus - стан переживання) розлади відрізняються “демонстративністю”, наигранностью переживань і “приуроченістю” до певних ситуацій;

б) рухові порушення. При істерії можуть розвиватися судорожні припадки (без втрати свідомості і забою!), парези і паралічі; можливі виникнення афонії (ослаблення голосу) через параліч голосових зв’язувань і навіть мутизма (повної німоти), що, однак, не засмучує хворих;

в) сенсорні порушення (істерична сліпота, глухота, втрата нюху, смаку і т.п.);

г) вегетативні і сексуальні розлади (імпотенція, зниження лібідо і ін.).

Невроз нав’язливих станів. Вважається, що цей тип неврозу у людини виникає частіше при конфліктах між бажаннями, власними потребами і почуттям боргу, моральними принципами. Невроз, як правило, характеризується яскраво вираженими фобіями. Частіше це нозофобії - кардіофобія (нав’язливий страх за стан свого серця), канцерофобія (нав’язливий страх захворіти раком), сифілофобія (нав’язливий острах занедужати сифілісом) і т.д. Більш рідкими, але дуже типовими клінічними проявами є нав’язливі думки, спогади, сумніви, рухи і дії. Змістом фобії може бути будь-яке явище повсякденного життя.

У хворих неврозами виникають вегетативні розлади, що носять перманентний чи пароксизмальний характер, різноманітні розлади чутливості і рухів, можливі нервово-трофічні порушення органів і тканин.

У якості передхвороби невроз часто передує ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, різним ендокрінопатіям.

ПОРУШЕННЯ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Вища нервово діяльність пов’язана з функцією п’яти аналізаторів: а) зорового; б) слухового; в) смако-нюхового; г) шкірно-кінестетичного; д) рухового.

Клініцисти всі свої діагностичні підходи ґрунтують на них.

В основі аналізаторів розрізняють 3 проекційних зони в корі (сірій речовині).

І пр. зона – поступлення інформації з периферії;

ІІ пр. зона – від І зони, з підкіркових структур;

ІІ пр. зона – зона перекриття, з підкірки, від ІІ зони, з іншого аналізатора.

Це найбільш складна зона, спільна між двома аналізаторами.

2 варіанти ураження аналізаторів: а) руйнування; б) підвищення активності клітин аналізаторів і формування гіперактивних нейронів.

Прояви і патогенез порушення вищої нервової діяльності.

- порушення довготривалої і короткочасної пам’яті;

- порушення регуляції емоцій і мотивацій, виражені емоції (адекватно не обумовлені і пригнічені емоції – депресія)

- виникнення галюцинацій;

- порушення циклу сон-неспання, після напруженого екзамену треба добре поспати;

- порушення вегетативних і соматичних функцій, тахікардія і брадикардія, відчуття жару, пітливість, відчуття парестезій (повзання мурашок по шкірі).

Щоб вивчати патологію треба знати сенсорні системи. Раніше їх називали аналізаторами, до них відносяться: а) зорова сенсорна система, вона має рецептори на периферії в ділянці ока (палочки і колбочки), але центр в потиличній ділянці; б) слухова сенсорна система – скронева ділянка; в) нюхова сенсорна система – нижні відділи лобних ділянок; г) смакова сенсорна система – базальні відділи мозку; д) шкірно-кінестетична сенсорна система – g. Postcentr (за центральна звивина) і частка в тім’яні ділянці. Незначне представлення має тулуб, дуже велика є рука, зубощелепна система і язик. Чим більше представництво в корі, тим більше подразнюється рецепторів, тим більше відчуття болю. Стопа не дуже болюча, обличчя – треба робити глибоку анестезію, людина не повинна відчувати болю; е) рухова сенсорна система – прецентральніа звивина. Представництво таке саме.

Патогенез порушення ВНД.

Під впливом різних патологічних чинників в нервових клітинах можуть виникати таки 3 види змін: а) дистрофічні зміни з наступною дегенерацією клітин і їх загибеллю, така сенсорна система втрачає певну кількість клітин; б) збудження клітин, таке збудження може бути надзвичайно вираженим, ці клітини об’єднуються в систему яку назвали генератор посиленого патологічного збудження; в) перехід клітин у стан парабіозу – нема загибелі клітин, вона знаходиться між життям і смертю, ці клітини також можуть об’єднуватися і можуть виникати різні фази: - зрівняльна фаза – на сильний і слабкий подразник відповідь одна, - парадоксальна фаза – насильний подразник не дає відповідь, а на слабий відповідь позитивна.

Пошкодження лобних ділянок – тут знаходяться певні сенсорні системи. Лобні долі відповідають за мову (мовні центри), пізнання навколишнього світу (папугу можна навчити говорити всякі слова, але він не розуміє семантику слова), те що вам кажуть вкушають. Лобні долі відповідають за поведінку людини. Там знаходиться акцептор регуляторної дії. Поведінка залежить від прийнятого рішення. Щоб виконати ту чи іншу поведінкову реакцію, треба прийняти рішення. Елементи прийняття рішення:

- пам’ять минулого;

- пам’ять;

- обстановочна орієнтація;

- мотивація.

В процесі виконання поведінкових реакції здійснюється контроль за правильністю виконання. І ці центри називаються “акцептори результату дії” (відповідають за правильність виконання). Коли вони узгоджені, людина виконує якусь поведінкову реакцію. При порушенні узгодження – допускає помилки. Наприклад, пухлина лобної долі – уражається акцептор результату дії. Людина здатна прийняти рішення, виконує певну поведінкову реакцію, але в процесі виконання допускає помилки. Наприклад – їхати додому, але сідати в поїзд протилежного напрямку. Тому психіатри детально вивчають поведінку.

Порушення зорової сенсорної системи – в потиличних ділянках. Тут розташовані різні проекційні зони:

- І – прямий зв’язок з паличками і колбами ока;

- ІІ – зв’язок між підкіркою і І проекційною зоною;

- ІІІ – асоційована. Зв’язок з ІІ проекційною зоною зорової сенсорної системи і ІІ проекційною зоною інших сенсорних систем (наприклад – слуховою).

Тому її ще називають зоною перекриття, об’єднання різних сенсорних систем.

Пошкодження І проекційної зони зорової сенсорної системи. Клітини в корі піддались дегенерації. При цьому виникає анопсія - кіркова сліпота.

Пошкодження ІІ проекційної зони – людина бачить предмети, але їх не пізнає, це явище називається зоровою агнозією. Це буває і при сильному Емоційному напруженні. Це і на екзамені, дати можливість переключитись на інше питання (пов’язано з гальмуванням у цій сенсорній системі).

Збудження клітин І проекційної зони зорової сенсорної системи, тобто виникнення генератора посиленого патологічного збудження у цих клітинах. Збудження І проекційної зони – прості галюцинації. Це зустрічається у людей часто – удар – іскри в очах. Якщо подразнювати електродом – ці іскри тривалі.

Збудження клітин ІІ проекційної зони зорової сенсорної системи – людина бачить предмети, бачить їх в русі, інколи – різні фігури, які носять страхітливий характер і якщо свідомість потьмарена, такі сильні галюцинації проявляються і людина може їм підкорятися. Це має місце в стані білої гарячки.

Слухова сенсорна система теж має 3 проекційні зони аналогічно з зоровою.

Пошкодження клітин.

І проекційна зона – виникає зниження слуху.

ІІ проекційна зона – слухова агнозія. Слова чує але не розпізнає, не аналізує. Люди часто схильні до плоских анекдотів. Не мають контролю.

Подразнення І проекційної зони: виникають прості галюцинації (дзвін в вухах). ІІ проекційної зони – складна галюцинація – слова, речення. І при потьмарені свідомості може виконати ці накази. Але це психічно хворі люди.

Пошкодження шкірно-кінестетичної сенсорної системи.

Подразнення клітин – парестезії ( відчуття повзання мурашок)

Нюхова сенсорна система – нюхова галюцинація, або її втрати.

Галюцинація – явище, коли людина бачить певні предмети, відображають певні порушення в сенсорних системах без реального подразника. Тобто бачить те, що в реальності не існує.

НЕВРОЗИ.

Неврози – група перехідних психогенних захворювань, з тенденцією до затяжного перебігу, клініка яких характеризується астенічними, нав’язливими, істеричними розладами, а також тимчасовим зниженням розумової і фізичної працездатності.

З неврозів може початися шизофренія, гіпертиреоз, гіпертонічна хвороба, передує невроз інфаркту міокарда. Це функціональне захворювання, бо при ньому нема грубих змін з боку клітин нервової системи, але морфологічні зміни структури є, але вони на субклітинному рівні. Поняття “функціональні” – відносне, воно тільки для нас, не для клініцистів. Ці зміни можна знайти тільки тонкими методами (електронна мікроскопія). Субклітинні зміни, які виникають в нейронах, в процесі лікування зникають.

Кількість неврозів за останні 10 років зросла в 24 рази (особливо за останні 21 роки). Кожна третя людина має неврозоподібний синдром, або невроз.

Експериментальні моделі неврозу. Це важливо для вивчення етіології.

І модель – перенапруження аналітико-синтетичної ділянки мозку. Наприклад – виконання голодною твариною важкого завдання, яке полягає в диференціації круга і еліпса (яка підкріплена їдою). Але в процесі виконання еліпс весь час приближають до круга.

ІІ модель – подразнення (стимуляція) структур вентро медіального гіпоталямуса. Кролик – введення електродів – струм – кролик змінив поведінку, оборонна реакція, страх. І постійна стимуляція → до зриву нервової діяльності.

ІІІ модель – відтворення неврозу за умов харчової деривації. Камера “коридор” до якої → струм 220V. Через неї треба пройти, щоб дійти до їди, тварина дійшла, а їжа автоматично переноситься в другу камеру. І бачить і хоче їсти. Стрес. (Якщо кішка голодна на протязі 5-6 днів, і якщо дати сало, то в них виникне інфаркт міокарда).

ІV модель – у вигляди неврозу тривоги (або емоційно-больового стресу). Перша платформа – больовий удар ритмічний через 21 секунду. Друга платформа – аперіодично, через різні проміжки часу. Коли 2 щури – стають у позу боксерів, бо тварина немає свідомості.

V модель – дія надзвичайно сильного звукового подразника. Аудіогенна епілепсія. Коли діяти кожен день → невроз. У тих, які перенесли судороги, виникають невротичні зміни з боку нервової системи.

V модель – модель аферентного збудження. На тварину діє кілька подразників – слуховий + стимуляція вентро медіальних структур гіпоталамуса. Тобто 2 аферентних потоки → в Ц.Н.С. і → збудження.

Підсумок – все що викликає надмірне збудження нервової системи → до неврозу.

У людини – є друга сигнальна система, надзвичайно тонка структура. Це чудо, витвір природи. Є закон – що побудовано найтонше , функція якого найвища, те й змінюється в першу чергу.

Невроз у людини викликається:

Перша група - психогенні фактори. Їх по важливості поділяють так:

- І місце – ситуація кульмінація конфлікту: а) сварка з чоловіком, б) розвід, в) ухід з сім’ї.

- ІІ місце – гострий стрес (або ситуація), це: а) смерть близьких, б) переляк, в) хвороба, нещасний випадок з дитиною, г) ятрогенний вплив (лікаря), д) екзамен.

- ІІІ місце – абстрактні фактори, які діють по механізму ідентифікації або протиставлення.

Заспокоєння в одному – легке фізичне навантаження. Отже, психогенні фактори є рішаючи ми у виникненні неврозів.

Друга група факторів – біологічні фактори – вони сприяють виникненню неврозів:

- вживання гормональних препаратів (контрацептивні);

- аборти – хоч і по медичним показанням, але це операція, травма, це асептичне запалення і постійне аферентація вогнища з матки, і – безплідність;

- вагітність (особливо перша, непередбачена);

- лактація і годування дитини;

- початок статевого життя;

- менструація.

Третя група факторів – фізіологічні фактори:

- надмірна інсоляція – це пригнічує клітини Лангерганса в шкірі, які захоплюють антигени і нейтралізуют. Тому у людей що хворіють СНІДом, при інсоляції він прогресує.

- надмірне фізичне навантаження – це стрес, який виснажує організм. Люди похилого віку – сидить, не рухається, п’є чай, (помірність в їді, теплий клімат) і живе довго.

- вживання алкоголю.

- метеотропні фактори – кліматичні, переохолодження.