Тема 18. Екологічне картування земельних ресурсів і грунтів

Земельний фонд України становить 60,4 млн. га. Частка земель категорії „непорушених господарською діяльністю” становить 27,4%. Продовжують збільшуватись площі земель, зайнятих промисловими об’єктами та транспортом. Середньорічно для несільськогосподарських потреб вилучається близько 4 тис.га сільгоспугідь, із них майже 3 тис. га ріллі.

В Україні, згідно з Державним земельним кадастром, налічується близько 15,5 млн. га особливо цінних продуктивних земель, переважно це нееродовані несолонцюваті суглинкові чорноземи (11, 9 млн. га – 76,8%). Це – основне природне багатство держави. Разом з тим, перевантаженість просапними культурами, низька питома частка багаторічних трав, тривале екстенсивне використання чорноземів, широке застосування важкої техніки обумовили прогресуючу деградацію цих грунтів. Яружною ерозією уражено 18% території України, переважно у Хмельницькій, Вінницькій, Чернівецькій, Одеській, Київській, Черкаській, Кіровоградській областях та Автономній республіці Крим. На 17% території розвинуті процеси підтоплення антропогенного походження. Зрошувані землі, уражені процесами вторинного засолення грунту складають 11-25%. На 30% території України набули розвитку процеси карстоутворення, у т.ч. на 27% проявився відкритий карст. Найбільша ураженість цими процесами спостерігається на території Подільської височини, Гірського Криму. На 50% освоєних площ схилів розвиваються зсуви.

За сукупністю відмінностей фізико-географічних умов земельний фонд України в системі земельного кадастру ділиться на сім зон.

Полісся – північні райони Волинської, Рівненської, Львівської, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Лісостеп – південні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської областей, східні райони Івано-Франківської і Чернівецької, центральні райони Львівської, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська і Полтавська, північні райони Кіровоградської і Харківської областей.

Північний і центральний степ – південні райони Харківської і Кіровоградської областей, Луганська, Донецька і Дніпропетровська, центральні райони Одеської і північні райони Миколаївської, Запорізької і Херсонської областей.

Південний степ – південні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської і Запорізької областей, а також північна (передгірська) частина Криму.

Гірські райони Криму – південна частина Криму.

Гірські і передгірські райони Українських Карпат – західна' частина Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей, а також північно-східна частина Закарпатської області.

Низинна частина Українських Карпат – південно-західні райони Закарпатської області. Кожна із них характеризується своїми геохімічними показниками.

Зональні відмінності рельєфу, клімату, гідрологічних, гідрогеологічних і ґрунтових умов визначили особливості територіального розподілу земель і структуру земельного фонду.

Кількісні показники нормативів землекористування повинні базуватися на таких гранично-допустимих рівнях техногенного впливу, які не привели б до порушення соціально-економічних і самовідновних функцій ландшафту, не викликали б негативних змін його властивостей.

Загальна ефективність використання землі визначається порівнянням показників, що відображають характер землекористування, і відповідних екологічних оптимальних нормативів. Показники використання земельного фонду різноманітні по зонах, областях і районах України. Найвищу сільськогосподарську освоєність мають землі Запорізької, Кіровоградської і Миколаївської областей (індекс освоєності 0,84). Високий рівень у Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській і Хмельницькій областях (вище 0,77). В той же час в Закарпатській та Івано-Франківській областях сільськогосподарська освоєність найнижча (0,38 – 0,46). Орні землі найбільше зазнали впливу господарської діяльності.

Розвиток продуктивних сил України обумовлює постійне розширення територій для розміщення промислових підприємств, об'єктів енергетики, транспорту, видобування корисних копалин.

Екологічний стан ґрунтового покриву залежить від тих забруднювачів, що приносяться атмосферним повітрям та опадами.

Тому дуже важливим є визначення глобальних характеристик природного вмісту важких металів у ґрунтах (кларків), а також їх регіональних фонових значень, що дозволяє провести порівняльний аналіз глобальних та регіональних кларків мікроелементів і встановити їх гранично допустимі концентрації (ГДК) в ґрунтах.

Із всіх компонентів довкілля найбільша концентрація мікроелементів притаманна грунтам. Вони збагачуються за рахунок випадання важких металів з атмосферного повітря.

В міру надходження від ґрунтів через рослини до тварин і людей вміст мікроелементів в цілому зменшується, але в різних районах це може бути і навпаки. Тому для того, щоб оцінити значення надходження поживних речовин з повітря для загальних умов сільського господарства, ставлять відповідні експерименти на модельних ділянках, які б ґрунтувалися на масових аналізах повітря, дощових і снігових опадів, а також ґрунтів.

Забруднення навколишнього середовища, особливо хімічними речовинами, – один із найбільш сильних факторів, що найчастіше призводить до деградації середовища існування людини. Серед усіх хімічних забруднень мікроелементи розглядаються як забруднення особливого екологічного і здоров'я охоронного значення. Механізм поводження і форми перебування мікроелементів у ґрунтах і підземних водах різноманітні і змінюються в залежності від їхнього складу, водневого показника й окислювально-відновних умов.

Вміст пестицидів їх у грунтах, у породах зони аерації і підземних вод зумовлюється:

• надходженням протягом вегетаційного періоду відповідно до особливостей агротехніки;

• привнесенням з атмосферними опадами і насінням с/г культур;

• винесенням із врожаєм;

• винесенням із грунтів у результаті випаровування і кондистиляції;

• кількістю пестицидів, що підлягали хімічній і біологічній деструкції і трансформації;

• вимиванням пестицидів поверхневим стоком;

• утримуванням пестицидів грунтом і породами зони аерації.

Контрольні запитання

1. Що є об’єктом екологічного картування земельних ресурсів та грунтів?

2. Від чого залежить екологічний стан грунтового покриву?

3. Чим зумовлюється вміст пестицидів у грунтах?