Тема 2. Організація управлінської праці на підприємстві

Організація управлінської праці (ОУП) – це порядок, правила службової поведінки в апараті управління спрямовані на виконання поточних і перспективних завдань працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій і положень про структурні підрозділи.

ОУП грунтується в розробці комплексу регламентів, які:

• визначають місце і роль кожного працівника;

• визначають місце і роль кожного структурного підрозділу апарату управління;

• порядок взаємозв’язків між ними;

• норми взаємовідносин у середині апарату управління;

• форми впливу на діяльність об’єкту управління.

Що стосується організації робочих місць, то йде тенденція до укомплектування їх електронно-обчислювальною технікою. Так у відділі бухгалтерії впроваджене програмне забезпечення “1С-Бухгалтерія для малих та середніх підприємств”, яке допомагає у веденні бухгалтерської документації та спрощує роботу на ДП. А щодо ступеня механізації та автоматизації управлінської праці, то більшість операцій, на підприємстві, виконується механічно.

В роботі підприємства можна виокремити як позитивні сторони, так і негативні.

Позитивні сторони в організації роботи підприємства виражаються в наступному:

• чіткий розподіл обов’язків між всіма працюючими, дотримання ними всіх правил та старанне виконання поставлених завдань;

• належний рівень мікроклімату між персоналом;

• опора та підтримка загальнолюдських цінностей з врахуванням соціальної відповідальність бізнесу;

• наявність всіх необхідних допоміжних і обслуговуючих підрозділів, що забезпечують нормальну роботу основних.

Негативні сторони в організації роботи підприємства намагаються звестися до мінімума всіма працівники підприємства

Ще однією стороною в ефективній роботі ДП є:

• орієнтація на своєчасність виконання всіх вказівок і завдань, що в свою чергу дозволить швидко і ефективно приймати управлінські рішення, та змінювати їх, якщо виникає потреба;

• лояльність у відношенні керівника до своїх підлеглих дозволить встановити дружні зв’язки з колективом, що значною мірою покращить результати роботи;

• кожен працівник повинен прагнути до поповнення своїх знань, що дозволить не тільки покращити свої здібності, а й дасть змогу для кар’єрного росту;

• недопущення халатності у роботі.

На підприємстві чітко окреслене коло виконуваних завдань для працівників, які зазначені в посадових інструкціях. Посадові інструкції є різними за своїми вимогами до відповідних посад, що в свою чергу залежить від рівня управління. Так для прикладу посадова інструкція головного бухгалтера (Додаток ), організатора-методиста (Додаток ) складаються з таких частин:

• Загальні положення;

• Функції і обов’язки;

• Права;

• Повинен знати;

• Відповідальність;

• Кваліфікаційні вимоги.

Управління – складний і динамічний процес, керова­ний і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колек­тив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (наявність прогресивних методів уп­равління та вміле використання їх є передумовою ефек­тивності управління і господарських процесів).

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективу, його злагоджену ро­боту, сприяти максимальній мобілізації творчої актив­ності кожного члена

Формування цілеспрямованого впливу на трудові ко­лективи та їх окремих членів безпосередньо пов’язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визна­чають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою моти­ваційну характеристику, що визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведін­ку людей і на які орієнтована відповідна група методів. Управління ДП «Ринок» повинно б було бути спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі своєї діяльності. За своїм змістом мотиви поділяють на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, організаційно-розпорядчі, та соціально-психологічні методи управління діяльністю підприємства.

Економічні методи управління об’єднують усі мето­ди, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів та окремих їхніх членів. Вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому. Економічні методи на ДП «Ринок» розглядаються передбачають такі дії:

• визначення дієвої амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

• встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій та інші.

Організаційно–розпорядчі методи спрямовані на ви­користання таких мотивів трудової діяльності, як почут­тя обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністра­тивної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає обов’язковому виконанню. Усі організаційні методи, що застосовуються на ДП «Ринок» поділяються на регламентні й розпорядчі. Задача регламентних методів полягає у делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників підприємства, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, надання методично–інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються на наказах керівника підприємства. Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання тощо.

Соціально–психологічні методи грунтуються на використанні соціального механізму, що діє у колективі. Соціально–психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства.

Застосування методів менеджменту і тісний взаємозв’язок з організацією самого процесу управління на ДП «Ринок» на організаційному рівні дасть змогу вдосконалити методи управління на даному підприємстві.

Організація процесу управління має грунтуватися на науковій основі. Тому основні завдання з удосконалення організації процесу управлі­ння включають:

• інтенсифікацію прискорення самого процесу управління;

• посилення його цільової орієнтації;

• використання сучасної техніки управління та спрощення процедур­ної частини затвердження рішень.

Ефективність застосування методів управління в ос­новному залежить від рівня кваліфікації керівних кад­рів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямова­ної підготовки та повсякденного використання всіх заз­начених напрямів впливу на колектив і окремих людей.