11. Він (Христос) маловажений і позбавлений пошани між людьми(Іс.53, 5).

Ось яке було життя Божого Сина на землі. Він був маловажений. Люди погорджували Ним і вважали за останнього з людей. Хіба Ісус Христос міг ще більше понизити Себе, ніж народитися в печері, проживати серед погорди і забуття в робітні як помічник, дати зв'язати Себе як злочинець і дозволити бичувати Себе немов би був невільником? Таж Його били по лиці, висміювали, як притенсійного царя, плювали Йому в обличчя і врешті засудили на ганебну смерть, ніби Він був злочинцем! Ось тому св. Бернард кличе: "О останній і найвищий Боже, Ти — Цар всесвіту, то чому ж дозволяєш, щоб погорджували Тобою? Мій Ісусе, бачу, що Ти так сильно впокорюєшся з-за мене. Як я, гордий грішник, можу ганятися за пошаною і почестями?"

Мій погорджений Спасителю, навчи мене Своїм прикладом любити погорду та скрите життя. Відтепер, покладаючись на твою поміч, сподіюся приймати зневаги, що ради Тебе спадуть на мене, бо Ти так багато натерпівся за мене. Пробач мені мою минулу гордість і подай Свою святу любов. Мій погорджений Ісусе, люблю Тебе. Ступай переді мною зо Своїм хрестом, бо я хочу йти за Тобою, несучи свій хрест. Не покину тебе аж до смерті. Хочу померти за Тебе на хресті, як Ти помер за мене. Мій Ісусе, мій погорджений Ісусе, обнімаю Тебе. Пригорнувшись до Тебе, хочу жити і вмирати з Тобою.

12. Він був Мужем болів (Іс. 53, 3).

Яке було життя Ісуса Христа? Це життя проминуло серед болю. Від початку до кінця в нім було повно внутрішніх і зовнішніх страждань. Вид гріхів і невдячностей, якими люди відплачувалися Йому за те, що зволив витерпіти за них, найбільше мучив Ісуса ціле Його життя. Цей погляд вчинив Його найбільше страдницьким чоловіком, що коли-небудь жив на цій землі.

Мій Ісусе, я так само своїми гріхами причинився до смутку, що мучив тебе все життя. Чому ж не наслідую св. Маргариту Кортонську? Коли сповідник заохочував її заспокоїтися і більше не плакати, бо Бог простив їй, то вона ще сильніше заридала, кажучи: «Отче, як я годна перестати плакати, коли мої гріхи смутили Ісуса Христа ціле Його життя?»

Мій Ісусе, аби я міг померти з болю, коли тільки пригадаю собі численні прикрості, що спричинив Тобі у своїм житті! Скільки то ночей я провів без Твоєї ласки? Скільки разів Ти пробачив мені, а я все таки відвертався від Тебе?

Мій дорогий Спасителю, дуже каюся, що зневажав Тебе. Всім серцем і всією душею люблю Тебе. Не дозволь, щоб я ще колись віддалився від Тебе. Ласкавий Ісусе, не дозволь, щоб я віддалився від Тебе! Мій Ісусе, вислухай мене і не дозволь віддалитися від Тебе! Нехай радше помру, ніж мав би знову зрадити Тебе!

Маріє, Мати витривалості, виєднай мені святу витривалість.

13. Він завжди любив Своїх, що були на світі, і дав їм превеликий доказ Своєї любові (Йо. 13, 1).

Любов між приятелями зростає в годині смерті, коли вони розлучаються з любими особами. Ось тому різними доказами намагаються тоді виявити їм свою любов. У часі Свого земського життя Ісус давав нам різні докази любові, але в годині смерті забажав подати нам найкращий доказ. Який же кращий доказ люблячий Господь міг дати нам, як не той, що за кожного з нас віддав свою кров і життя? Однак це не задовольнило Його. Він рішив подати нам на поживу те Тіло, що його пожертвував за нас на хресті, щоб міг лучитися з Ним той, хто прийматиме Його. Отак зростатиме взаємна любов. Що за безконечна доброта! Яка велика любов!

Мій любий Ісусе, наповни моє серце Своєю святою любов'ю, щоб я, забувши про світ і про себе самого, міг любити Тебе одного і подобатися Тобі. Присвячую Тобі своє тіло, душу, волю і свободу. Колись я пошукував власних задоволень і це спричинило Тобі дуже багато прикростей. Моя розп'ята Любове, тепер це сильно болить мені. Відтепер не буду крім Тебе нічого пошукувати: «Мій Бог і все моє!» Мій Боже, ти є всім для мене, тому за винятком Тебе не бажаю нічого.

Аби я міг трудитися для Тебе, як Ти трудився для мене! Моє єдине Добро і Любове, люблю Тебе. Люблю Тебе, тому вповні підчиняюся Твоїй волі. Поможи мені любити Тебе, і потім чини зо мною, що подобається Тобі.