- •1. Він полюбив нас і видав Себе Самого за нас (Еф. 5, 2)
- •2. Бог так полюбив світ, що видав Свого єдинородного Сина (Йо. З, 16).
- •3. Це не було з кров'ю козлів і телят, але через власну Кров Він раз назавжди ввійшов до Святого Місця і запевнив вічне відкуплення (Євр. 9, 12).
- •4. Виявилися доброта і чоловіколюбність Спасителя, нашого Бога(Тит. 3, 4).
- •5. Божа любов до нас виявилася тим, що Бог послав у світ Свого єдинородного Сина, щоб через Нього ми мали життя (і Йо. 4, 9).
- •6. Завдяки великому милосердю нашого Бога Сходяче Світло з неба відвідало нас (Лк. 1, 78).
- •7. І Слово сталося Чоловіком (Йо. 1, 14).
- •8. Він (Христос) закрив Свою велич (Фил. 2, 7).
- •9. Дитятко народилося нам, і Син даний нам (Іс. 9, 6).
- •10. Небо, пошли росу, і ви, хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8).
- •11. Він (Христос) маловажений і позбавлений пошани між людьми(Іс.53, 5).
- •12. Він був Мужем болів (Іс. 53, 3).
- •13. Він завжди любив Своїх, що були на світі, і дав їм превеликий доказ Своєї любові (Йо. 13, 1).
- •14. Моя душа є в такім смутку, що це може спричинити Мені смерть! (Мт. 26, 38).
- •15. Схопили Ісуса і зв'язали Його (Йо. 18, 12).
- •16. Він був поранений за наші гріхи і мучений за наші беззаконня (Іс. 53, 5).
- •17. Радуйся, Царю Юдейський! (Мт. 27, 29)
- •18. І, несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, що зветься Череповищем (Йо. 19, 17).
- •19. Як ягня мовчить перед стригуном, так і Він не відчинив Своїх уст (Іс. 53, 7).
- •20. Мій Боже, мій Боже, чому Ти покинув Мене? (Мт. 27, 46).
- •21. Розп'яли Його, і з Ним розп'ято теж двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч, а Ісуса посередині (Йо. 10, 18).
- •22. І, схиливши голову, Він віддав духа (Йо.19, 30).
- •23. Пожертвував Себе, бо Сам цього хотів (Іс. 53, 7).
- •24. Посилаючи Свого Сина, що прийняв на Себе природу грішного чоловіка, Бог осудив гріх через Втілення (Христа) (Рим. 8, 3).
- •25. Полюбив нас і у Своїй крові обмив нас з гріхів (Одкр. 1, 5).
- •26. Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж - хресної (Флп. 2, 8).
- •27. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
- •28. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
- •29. Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає (Йо. 15, 13).
- •30. Як буду піднятий з землі, то притягну всіх до Себе (Йо. 12, 32).
- •31. Він власного Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, - як же разом із Ним не подарує нам усього? (Рим. 8, 32).
- •32. А ми проповідуємо Христа розп'ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган (1 Кор. 1, 23).
- •33. Господь поклав на Нього провини всіх нас ... Віддав Його на муки (Іс. 53, 6. 10).
- •35. Я віддаю власне життя... Ніхто не бере його від Мене. Це я Сам віддаю його. (Йо. 10, 17-18).
- •36. Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; Він її зробив нечинною, прибивши до хреста (Кол. 2, 14).
- •37. Якщо хтось згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він Сам є надолуженням за наші гріхи (1 Йо. 2, 1-2).
- •38. Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас! (Мт. 11, 28).
37. Якщо хтось згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він Сам є надолуженням за наші гріхи (1 Йо. 2, 1-2).
Яке довір'я ці слова викликають у розкаяних грішників! Ісус Христос у небі є їх оборонцем, і Він напевно має силу виєднати їм прощення. Диявол спокушає до недовір'я у пробачення. Зате св. Павло ободрює його, кажучи: Хтож той, що осуджує? Це Ісус Христос, що помер... Це Він заступається за нас! (Рим. 8, 34). Чому лякаємося, як ненавидимо гріхи? — питається Апостол. Хто ж мав би осудити нас? Таж це Ісус Христос, що саме тому помер, щоб не осуджувати нас! Тепер Він пробуває в небі та захищає нас. Дальше апостол Павло додає: Хто жвідлучить нас від любові Христа? (Рим. 8, 35).
Ісус Христос пробачив нам і прийняв до Своєї ласки. Хто ж наважиться відвертатися від Нього і відлучатися від Його любові? Ні, мій Ісусе, я не годен довше жити без Тебе і Твоєї любові. Оплакую ті нещасливі дні, коли жив без Твоєї ласки. Тепер сподіваюся, що Ти пробачив мені. Люблю Тебе, і Ти любиш мене. Проте мене Ти - сильно, а я слабо люблю Тебе. Поможи мені краще любити Тебе.
Безконечна Доброто, сильно каюся, що колись так лихо поступав з Тобою. Тепер люблю Тебе понад все, навіть люблю Тебе більше, ніж самого себе. Мій Боже, більше тішуся Твоїм безконечним блаженством, аніж власним щастям, бо більше люблю Тебе, що заслуговуєш на безконечну любов, аніж себе, що заслужив собі на пекло. Мій Ісусе, тільки Тебе одного бажаю.
38. Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас! (Мт. 11, 28).
Слухаймо Ісуса Христа, що з хреста, на якім Він прибитий, і з кивота, в якім таїнственно пробуває, кличе нас, бідних і пригноблених грішників, щоб потішити і наповнити нас Своїми ласками. Христові Страсті і тайна Пресвятої Євхаристії - це дві визначні тайни надії і любові. Ми не повірили б у них, якщо б віра не запевняла нас. Як це можливо, щоб Бог хотів до останньої краплини проливати Свою Кров? Це Моя Кров, що за вас і забагатьох проливається. (Мт. 26. 28).
Чому Він це вчинив? Щоб надолужити за наші гріхи! Христос помер за нас і дав на поживу нашим душам те саме Тіло, що на хресті пожертвував за наше спасіння. Ці дві тайни повинні зворушити навіть найбільше закам'янілі серця і ободрити навіть найбільше зневірених грішників.
Апостол Павло каже, що в Ісусі Христі ми збагатилися всякими добрами так, що нам не бракує жадної ласки: Вистали багаті в Нім... так, що вам уже не бракує ніякого дару ласки (1 Кор. 1, 5. 7). Вистачає увізвати Бога, щоб виявив нам Своє милосердя, і Він подасть ласки кожному, хто благає Його. Св. Павло запевняє нас про це, кажучи: Він великодушний до тих, хто взивають Його (Рим. 10. 12).
Мій Спасителю, якщо маю якусь причину сумніватися, чи пробачиш мені минулі зневаги і зради, то маю куди сильнішу рацію довіряти Твоїй доброті. Мій Отче, немов невдячний син, я покинув Тебе, але тепер, повний болю і зворушений Твоїм милосердям, вертаюся до Тебе і покірно кличу: Отче, я негідний зватися Твоїм сином! (Лк. 15. 21). Ти ж запевнив нас, що ціле небо радується, як грішник навернеться: У небі буде радість з-за грішника, щокається (Лк. 15, 7).
Мій розп'ятий Спасителю, покидаю все і навертаюся до Тебе. Всім серцем каюся, що не шанував Тебе і відвертався від Тебе. Прийми мене до Своєї ласки і дай мені Свою святу любов, щоб я вже більше не покинув Тебе. Ти ж Сам заявив: Я прийшов, щоб мали життя, і щоб подостатком мали його (Йо. 10, 10). Отож сподіваюся, що даси мені не тільки ту ласку, що я мав, заки образив Тебе, але ще більше ласки подаси мені, щоб я міг гаряче любити Тебе.
Мій Боже, аби я міг так Тебе любити, як Ти заслуговуєш! Люблю Тебе понад усе, люблю Тебе більше ніж себе самого, люблю Тебе всім серцем і бажаю піти до неба, щоб там навіки любити Тебе. Ось тому повторяю з Псалмопівцем: Що ж крім Тебе небо має для мене? Чого ж крім Тебе бажаю на землі? Бог це потіха мого серця імоя частка навіки! (Пс. 72, 25-26). Мій Боже, візьми Собі ціле моє серце і зберігай його для Себе, проганяючи з нього всі ті почування, що не звертаються до Тебе. Ти мій єдиний Скарб і єдиний предмет моєї любові. Тільки Тебе хочу і більше нічого не бажаю.
Пречиста Діво Маріє, моя надіє, веди мене до Бога своїми молитвами.