- •1. Він полюбив нас і видав Себе Самого за нас (Еф. 5, 2)
- •2. Бог так полюбив світ, що видав Свого єдинородного Сина (Йо. З, 16).
- •3. Це не було з кров'ю козлів і телят, але через власну Кров Він раз назавжди ввійшов до Святого Місця і запевнив вічне відкуплення (Євр. 9, 12).
- •4. Виявилися доброта і чоловіколюбність Спасителя, нашого Бога(Тит. 3, 4).
- •5. Божа любов до нас виявилася тим, що Бог послав у світ Свого єдинородного Сина, щоб через Нього ми мали життя (і Йо. 4, 9).
- •6. Завдяки великому милосердю нашого Бога Сходяче Світло з неба відвідало нас (Лк. 1, 78).
- •7. І Слово сталося Чоловіком (Йо. 1, 14).
- •8. Він (Христос) закрив Свою велич (Фил. 2, 7).
- •9. Дитятко народилося нам, і Син даний нам (Іс. 9, 6).
- •10. Небо, пошли росу, і ви, хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8).
- •11. Він (Христос) маловажений і позбавлений пошани між людьми(Іс.53, 5).
- •12. Він був Мужем болів (Іс. 53, 3).
- •13. Він завжди любив Своїх, що були на світі, і дав їм превеликий доказ Своєї любові (Йо. 13, 1).
- •14. Моя душа є в такім смутку, що це може спричинити Мені смерть! (Мт. 26, 38).
- •15. Схопили Ісуса і зв'язали Його (Йо. 18, 12).
- •16. Він був поранений за наші гріхи і мучений за наші беззаконня (Іс. 53, 5).
- •17. Радуйся, Царю Юдейський! (Мт. 27, 29)
- •18. І, несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, що зветься Череповищем (Йо. 19, 17).
- •19. Як ягня мовчить перед стригуном, так і Він не відчинив Своїх уст (Іс. 53, 7).
- •20. Мій Боже, мій Боже, чому Ти покинув Мене? (Мт. 27, 46).
- •21. Розп'яли Його, і з Ним розп'ято теж двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч, а Ісуса посередині (Йо. 10, 18).
- •22. І, схиливши голову, Він віддав духа (Йо.19, 30).
- •23. Пожертвував Себе, бо Сам цього хотів (Іс. 53, 7).
- •24. Посилаючи Свого Сина, що прийняв на Себе природу грішного чоловіка, Бог осудив гріх через Втілення (Христа) (Рим. 8, 3).
- •25. Полюбив нас і у Своїй крові обмив нас з гріхів (Одкр. 1, 5).
- •26. Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж - хресної (Флп. 2, 8).
- •27. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
- •28. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
- •29. Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає (Йо. 15, 13).
- •30. Як буду піднятий з землі, то притягну всіх до Себе (Йо. 12, 32).
- •31. Він власного Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, - як же разом із Ним не подарує нам усього? (Рим. 8, 32).
- •32. А ми проповідуємо Христа розп'ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган (1 Кор. 1, 23).
- •33. Господь поклав на Нього провини всіх нас ... Віддав Його на муки (Іс. 53, 6. 10).
- •35. Я віддаю власне життя... Ніхто не бере його від Мене. Це я Сам віддаю його. (Йо. 10, 17-18).
- •36. Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; Він її зробив нечинною, прибивши до хреста (Кол. 2, 14).
- •37. Якщо хтось згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він Сам є надолуженням за наші гріхи (1 Йо. 2, 1-2).
- •38. Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас! (Мт. 11, 28).
8. Він (Христос) закрив Свою велич (Фил. 2, 7).
Єдинородний Син всемогутнього Бога, такий самий правдивий Бог, як Отець, народився в печері як маленьке немовля. Св. Павло пише про це: Він закрив Свою велич, прийнявши вид слуги, бо народився як чоловік іпоступав як чоловік (Фил. 2, 7).
Якщо хтось бажає побачити Бога, що закрив Свою велич, нехай удасться до віфлеємської печери. Там знайде Його в пеленах. Цей Бог не годен рухатися. Він плаче і дрижить від холоду.
Свята віро, скажи мені, чиїм Сином є це прегарне Дитятко? Віра отак відповідає на питання: «Це Дитятко це Божий Син і правдивий Бог!» Хто ж привів Його до цього покірного стану? — Любов до людей! — Чи по такій відповіді хтось з людей зможе не любити цього Бога?
Мій Ісусе, Ти провів у болях ціле Своє життя, щоб я міг зрозуміти любов, якою полюбив мене. Я ж змарнував своє життя, щоб погорджувати Тобою й своїми гріхами робити Тобі прикрість. Ох, дай мені зрозуміти зло, що я вчинив, і любов, на яку Ти заслуговуєш.
Ти досі терпів мене, тому не дозволь, щоб дальше засмучував Тебе. Розбуди в мені святу любов. Пригадуй, скільки Ти натерпівся за мене, щоб на майбутнє я міг забути про все і ні про що не думати, хіба щоб любити і подобатися Тобі. Ти прийшов на землю, щоб панувати в людських серцях. Ох, забери з мого серця все, що не дозволяє Тобі вповні посідати його. Вчини, щоб моя воля вповні корилася Твоїй, і щоб так Твоя воля стала моєю і керувала всіма моїми ділами і бажаннями.
9. Дитятко народилося нам, і Син даний нам (Іс. 9, 6).
Божий Син прийшов на світ як немовля, щоб від дитинства віддатися нам і так здобути Собі нашу любов. Св. Франциск Салезій питається: «Чому Ісус родиться як маленьке, ласкаве і любе немовля? Щоб спонукати нас любити Його і довіряти Йому!» Вже давніше св. Петро Хризолог отак висловився про цю справу: «Так народився, бо хотів, щоб ми любили Його!»
Моє дороге Дитятко Спасителю, люблю Тебе і покладаюся на Тебе. Ти є джерелом моєї надії і любові. Що було б сталося зо мною, якщо б Ти не був зійшов із неба, щоб спасти мене? Я був би опинився в пеклі за те, що зневажав Тебе. Нехай Твоє милосердя буде благословенне, бо Ти готовий пробачити гріхи, якщо покаюся. Так, мій Ісусе, всім серцем каюся за те, що погордив Тобою.
Прийми мене до Себе і вчини, щоб я помер для себе самого і жив тільки для Тебе, бо Ти — єдине моє добро. Пожираючий Вогню, спали в мені все, що не подобається Тобі, і візьми Собі всі мої почування. Боже моєї душі, люблю Тебе. Мій Скарбе, моє Життя і моє все, люблю Тебе. Люблю Тебе, тому хочу померти зо словами на устах: «Мій Боже, люблю Тебе», щоб почати любити Тебе досконалою любов'ю, що ніколи не скінчиться.
10. Небо, пошли росу, і ви, хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8).
Святі старозавітні праведники довго зітхали за приходом Спасителя. Одні говорили: Небо, пошли росу, і ви,хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8). Інші отак молилися: Пошли Ягнятко, що володітиме землею (Іс. 16, 1). Ще інші благали: Дай нам Свого Спасителя! (Пс. 84, 8). Сам же пророк Ісая отак кликав: А би Ти прорвавнебеса і зійшов на землю... Від Твого обличчя гори розтали б, немов від вогню... і води закипіли б, мов від жару...(Іс. 62, 1-2).
"Господи, - кликав Ісая, - як люди побачать, що Ти з любові до них зійшов на землю, то гори вирівняються", - себто люди переможуть всі трудності, що давніше видавалися непереможними, щоб служити Тобі. «Води закиплять» - себто навіть найбільше холодні душі, побачивши, що Ти стався чоловіком, запаляться любов'ю до Тебе. Так дійсно сталося з численними душами, от хоча б зо св. Терезою, св. Филипом Нері і Франциском Ксаверієм, що вже на землі палали цим святим вогнем. Але скільки є таких душ? На жаль, їх дуже мало.
Мій Ісусе, хочу належати до цих нечисленних душ. Вже від довгих літ я повинен горіти в пекельнім вогні, ненавидячи і проклинаючи Тебе. На щастя, так не сталося, бо Ти так довго терпів мене, щоб я міг горіти блаженним вогнем Твоєї любові, а не проклятим пекельним полум'ям. Ось тому Ти просвічував мій розум і ласками ранив моє серце, як я здалека тримався від Тебе. Ти дуже багато вчинив, щоб спонукати мене любити Тебе.
Хочу завжди бути Твоїм. Поможи мені бути Тобі вірним. Надіюся цього від Твоєї доброти. Мій Боже, хто поважиться покинути Тебе і хоча б хвилинку проживати без Твоєї любові? Мій Ісусе, люблю Тебе понад усе. Цього ще замало для мене. Люблю Тебе більше, ніж самого себе. І цього так само ще замало для мене. Люблю Тебе цілим своїм серцем і душею. Але й це ще не вистачає мені. Мій Ісусе, вислухай мене і дай мені ще більше любові.
Пречиста Діво Маріє, молися за мене.