32. А ми проповідуємо Христа розп'ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган (1 Кор. 1, 23).

Погани дивилися як на безумство — каже св. Павло — на проповідування, що Божий Син був розп'ятий за спасіння людей. «Це безумство», - казали вони, - «бо хто годен вірити, що Бог помер з любові до Своїх сотворінь?» «Смерть Бога за людей видавалася нісенітницею!» — каже св. Григорій. Св. Марія Магдалина Паційська, попавши в захоплення, отак висловлювалася про цю справу: «Сестри», - кликала до черниць, - «хіба не знаєте, що Ісус це сама любов? Ісусе, превелика Твоя любов!»

Мій любий Спасителю, аби я мав серця всіх людей, щоб любити Тебе так, як заслуговуєш! Мій Боже, Ти пролляв кров і віддав життя з любові до людей. Чому на землі так мало людей любить Тебе? Ти ж на це прийшов на світ - розпалювати вогонь цієї любові в наших серцях: Я прийшов на землю розпалювати вогонь; ох, як сильно бажаю,щоб він уже горів! (Лк. 12. 49) Отож благаю Тебе за себе і за всіх людей, що живуть на землі: «Розпали в наших серцях вогонь Своєї любові!»

Мій Боже, Ти сама доброта і любов; нехай всі пізнають і полюблять Тебе. Не стидаюся так молитися, хоч колись більше, ніж інші, нехтував Твоєю любов'ю. Так поступаю, бо Твоє світло просвітило і любов Твого Серця зранила мене. Ось тому не хочу більше бути невдячним, як це було в минулому. Тепер хочу всіма силами любити Тебе, палати любов'ю до Тебе. Поможи мені доконати цього. Не хочу потіх і ніжностей за те, що любитиму Тебе, бо ані не заслужив собі на них, ані не прохаю їх. Досить із мене, як любитиму Тебе. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Мій Боже і моє Все, люблю Тебе: «Мій Бог і все моє!»

33. Господь поклав на Нього провини всіх нас ... Віддав Його на муки (Іс. 53, 6. 10).

Ось як сильно Бог полюбив людей! Предвічний Отець поклав на Свого Сина всі наші гріхи і віддав Його на муки,бо хотів, щоб Він вповні заплатив кару, що належалася нам. Отак Він мусів серед болів померти на хресті. Апостол Павло слушно зве цю любов превеликою, бо через неї Бог забажав, щоб ми отримали життя через смерть Його улюбленого Сина: 

Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом 

(Еф. 2, 4-5).

Мій Боже, Ти сильно полюбив мене, а я був дуже невдячний, як зневажав і відвертався від Тебе. Предвічний Отче, поглянь на Свого Сина, що, пошарпаний і мертвий, висить на хресті, і з любові до Нього пробач мені та вчини, щоб я любив Тебе. Пророк Давид каже: Бог не погорджує скрушеним і впокореним серцем! (Пс. 50, 19) Боже, Ти не погорджуєш серцем, що впокорюється і кається, бо любиш Ісуса, що помер за наше спасіння. Знаю, що я заслужив на тисячі пекел, але всім серцем каюся, що образив Тебе, своє найвище Добро. Не відштовхуй, але змилосердься наді мною.

Проте саме прощення не вистачає мені. Поможи мені сильно любити Тебе й так направити зневаги, які вчинив Тобі. Безконечна Доброто, люблю Тебе. Мій Боже, люблю Тебе. Було б незначним ділом, якщо б я помер за Тебе. Я хотів би так любити Тебе, як Ти цього вартий. Ти знаєш, що від себе я не годен вчинити нічого. Поможи мені бути вдячним за любов, якою любиш мене. Вчини це, благаю Тебе ради любові до Ісуса Христа, Свого Сина. Поможи в житті все перемагати, щоб подобатися Тобі і в годині смерті злучитися з Твоєю волею, щоб перейти до неба, де безпосередньо любитиму Тебе досконалою і вічною любов'ю.

34. Я — добрий Пастир. Добрий Пастир віддає своє життя за вівці (Йо. 10, 11).

Що кажеш, мій Ісусе? Де ж той пастир, що готов віддати своє життя за вівці? Тільки Ти, що є Богом і безконечно любиш, міг заявити: Я віддаю Своє життя за Свої вівці! (Йо. 10, 15) Ти один міг виявити світові подібну любов, бо, бувши нашим Богом і Володарем, помер за нас. Мойсей і Ілля розмовляли про цю безмірну любов на горі Тавор:Говорили про Його відхід з цього світу, який мав закінчити Його місію в Єрусалимі (Лк. 9, 31).

Апостол Йоан пригадує нам обов'язок любити Бога, що перший полюбив нас: Любім Бога, бо Він першийполюбив нас! (1 Йо. 4, 19). Якщо не хочемо любити Бога тому, що Він є безконечною добротою, каже Апостол, то принаймні любім Його за те, що з любові до нас згодився спокутувати кари, що належалися нам.

Мій дорогий Ісусе, пригадай Собі, що я є одною з тих овечок, за які Ти віддав Своє життя. Поглянь на мене тим ласкавим поглядом, яким дивився тоді, як вмирав за мене на хресті. Поглянь, перетвори і спаси мене. Ти прирівняв Себе до того люблячого пастиря, що, знайшовши загублену овечку, радісно бере її на плечі і скликує приятелів, щоб радувалися з ним: Радійте зо мною, бо я знайшов свою загублену вівцю! (Лк. 15, 6) Я є тою загубленою вівцею. Шукай і знайди мене! Блукаю, немов та загублена вівця. Знайди Свого слугу! (Пс. 118, 176)

Я сам винен, що Ти досі не знайшов мене. Візьми мене, пригорни і злучи з Собою, щоб знову не стратив мене. Зв'яжи мене Своєю любов'ю. Якщо не зв'яжеш мене цими в'язами, то знову стратиш мене. Не Твоя тут вина. Це я, невдячний, завжди втікав від Тебе. Тепер же благаю Тебе ради безконечного милосердя, що приневолило Тебе зійти на землю, щоб шукати за мною. Зв'яжи, зв'яжи мене подвійними в'язами любові, щоб Ти мене і я Тебе вже більше не втратив!

Мій любий Спасителю, вже більше не хочу розлучатися з Тобою. Зрікаюся земських дібр і приємностей, годжуся терпіти всяку муку і приймаю смерть, що подобається Тобі, щоб міг завжди жити з Тобою і померти у Твоїй ласці. Мій любий Ісусе, люблю Тебе. Мій добрий Пастирю, що помер за Свою загублену овечку, люблю Тебе. Знай, що ця овечка тепер більше любить Тебе, ніж себе, і не бажає нічого іншого, хіба любити Тебе і трудитися для твоєї любові. Змилосердься над нею, люби її та не дозволь, щоб покинула Тебе.