Тема 4. Міжнародний науково-технічний обмін

4.1. Особливості світового ринку технологій

4.2. Основні форми передачі технологій

4 .3. Економічна доцільність передачі технологій і сучасні тенденції розвитку цього процесу

4.1. Особливості світового ринку технологій

Зростаючі витрати на розвиток науково-дослідної сфери і її виробниче освоєння на сучасному етапі приводять до необхідності в об'єднанні зусиль у сфері науки і техніки в рамках світового суспільства. Міжнародний технологічний обмін, чи міжнародна передача технологій, сьогодні є однієї із самих прибуткових і закритих сфер підприємництва.

Міжнародний технологічний обмін – це сукупність економічних відносин між іноземними контрагентами з приводу використання результатів науково-технічної діяльності, що мають наукову і практичну цінність.

Світовий ринок технологій неоднорідний по своїй структурі і має 4 сегменти:

1) ринок патентів і ліцензій;

2) ринок науко- і технологічно ємної продукції;

3) ринок високотехнологічного капіталу;

4) ринок науково-технічних фахівців;

Найбільш високу роль на всіх сегментах світового ринку технологій в останнє десятиліття грають ПРС (90% світового ринку). На частку РС приходиться близько 10%.

Сформований на сьогоднішній день світовий ринок технологій має свої особливості:

1. Сприяє інтелектуалізації світової економіки в цілому.

2. Розвинутий краще, ніж національний ринок технологій, тому що головні суб'єкти на ньому – ТНК.

3. Монополізований за рахунок зосередження досліджень у руках ТНК.

4. Технології мають визначений життєвий цикл, що визначає стратегію ТНК стосовно інших суб'єктів (незалежним фірмам і країнам): новітні технології в основному використовуються в країні базування, а в міру їхнього усторювання передаються у філії і далі продаються за рубіж у виді ліцензій.

5. Близько 2/3 світового технологічного обміну приходиться на внутрішній трансферт технологій ТНК. На долю внутрикорпораційних надходжень приходиться більш 60% ліцензійних надходжень ПРС.

6. Існує багатоступінчаста структура світового ринку технологій:

– високі технології (унікальні і прогресивні) звертаються між ПРС (лідер США);

– низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології ПРС є новими для РС і колишніх соціалістичних.

Технології ПРС – трудо- і ресурсномісткі, але капіталозбережанні; технології РС – трудозбереженні, але ресурсо- і капіталомісткі.

7. Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування і міжнародні органи регулювання: угоди ВТО-ТРИПС (аспекти прав на інтелектуальну власність), комітет з передачі технологій Конференції ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОИС) і ін.

4.2. Основні форми передачі технологій

Основні форми передачі технологій поділяються по своєму економічному змісті на комерційні і некомерційні.

До некомерційних форм передачі технологій відносяться науково-технічні публікації (доповіді, конференції, каталоги, виставки); обмін результатами досліджень за допомогою особистих контактів і відвідувань науково-дослідних установ і промислових підприємств (стажування, відрядження й ін.); обмін виробничо-технічними досягненнями і досвідом по довгострокових програмах.

До комерційних форм передачі технологій відносяться передачу технологій по ліцензійних договорах, шляхом продажу устаткування і матеріалів (чи передачу в оренду), надання послуг типу інжиніринг, через установу спільних фірм (підприємств) і т.п.

Комерційні форми передачі технологій підрозділяються на супутні угоди (угоди: «під ключ», «під готову продукцію», ринок у руки») і самостійні форми (ліцензійні угоди, безліцензійні форми передачі технології і коопераційних угод).

У багатьох країнах широкого поширені угоди «під ключ». Вони припускають доручення фірмі – виконавцю (підрядчику) науково-технічних розробок, постачань необхідного устаткування і будівництва промислового чи іншого об'єкта від стадії проектування до постачань і монтажу устаткування.

Угоди «під готову продукцію» є більш зробленою і складною формою придбання технології. Вона відрізняється тим, що покупець одержує підприємство у своє розпорядження тільки після початку виробництва продукції.

Основною формою передачі технології є ліцензійні угоди – передача на певний строк прав, що випливають з інтелектуальної діяльності в області науки і техніки. Їх можна класифікувати на наступні ознаки:

1. По ступені автономності – ліцензії самостійні і субліцензії (залежні).

Субліцензію представляє ліцензіат, який являється власником повної чи виняткової ліцензії, на підставі прав, наданих йому відповідно до ліцензійного договору. Винагорода розподіляється між сторонами, що підписали основний ліцензійний договір.

2. По виду об'єктів промислової власності, права на який передаються: винаходу і корисних моделей, промислові зразки, «ноу-хау», товарні чи знаки фірмові найменування (франчайзінг).

Вибуховий ріст популярності франчайзінга обумовлений перебудовою структур, що відбувається у всьому світі, керування виробництвом і значним збільшенням числа малих підприємств.

Франшиза – комерційна форма технологічного обміну. Будучи складною програмою ліцензування товарного чи знаку фірмового найменування, франшиза означає практику передачі фірмі – франчайзи права використання створених фірмою – франчайзером особливих прийомів і методів ведення бізнесу під товарним знаком франчайзера.

Виробнича франшиза припускає постачання франчайзером своїм франчайзи основних чи елементів комплектуючих, а також технологій, необхідних для виготовлення продукції, реалізованої потім під лицензіруемим фірмовим найменуванням (товарним знаком). Найбільше широко представлена у виробництві електронної техніки, у харчовій промисловості й ін. галузях (Coca Cola, Pepsi і ін.).

Торгова франшиза – такий спосіб організації справи, при якому франчайзи купують у відомої компанії право на продаж її товарів з її торговим знаком (продаж машин, бензину).

Ліцензійна франшиза – найбільш популярна. Вона має на увазі, що франчайзер, що зацікавлено в просуванні свого товарного знаку, видає франчайзи ліцензію на право відкриття магазинів, чи кіосків цілих груп магазинів для продажу покупцям набору товарів і послуг під ім'ям франчайзера. Така франшиза часто використовується при експлуатації ресторанів, підприємств суспільного харчування швидкого обслуговування, продажу мороженого в прокаті автомобілів. Типовий приклад – мережа ресторанів «Макдоналдс».

3. По способах охорони об'єктів промислової власності:

• патентні – ліцензії на використання технічних рішень, захищених чи патентами іншими аналогічними охоронними документами;

• безпатентні – ліцензії, предметом яких є розробки (технології), що не мають правового захисту ( наприклад, «ноу-хао»);

• змішані – передача «ноу-хау» і прав, охоронюваних патентами; як правило, використовується при купівлі-продажу устаткування, особливо комплектного – технологічні лінії підприємств і т.п.

4. По обсязі прав на використання технології:

• проста ліцензія – ліцензіар, надаючи ліцензіатові право на використання об'єкта промислової власності, зберігає за собою усі права, підтверджувані патентом, у тому числі, і на надання ліцензій третім обличчям;

• виняткова ліцензія – ліцензіатові передається виключне право на використання об'єкта промислової власності в межах, обговорених договором, зі збереженням за ліцензіаром права на його використання в частині, не переданої ліцензіатові;

• повна ліцензія – відповідно до неї в повному обсязі надаються права на винахід на весь термін дії патенту.

5. По праву ліцензіара використовувати удосконалення об'єкта ліцензії, здійснені ліцензіатом: із правом використання (так називані, поворотні ліцензії) і без права використання.

До безліцензійного відносяться наступні форми передачі технологій:

1. За допомогою постачання устаткування і матеріалів. Будучи традиційними формами торгівлі, вони сприяють розширенню технологічного обміну. Практично кожен контракт по експорті й імпорту верстатного устаткування включає розділ по передачі технології (монтаж, накладка і т.п.). Часто вартість переданої технології порівнянна і навіть перевищує вартість устаткування, що поставляється.

2. Надання послуг типу інжиніринг. Це сукупність робіт прикладного характеру, що включають предпроектні техніко-економічні дослідження й обґрунтування оптимальності планованих капіталовкладень, необхідну лабораторну доробку технології, проектне промислове пророблення від ескізного варіанта до детального проекту з видачею специфікацій чи компонентів устаткування, що відповідають вимогам замовника, а також наступні чи послуги консультації.

3. Створення спільних підприємств (фірм). Тут внесок однієї зі сторін може здійснюватися у формі передачі науково-технічних знань і іноді своєї репутації шляхом надання права використовувати в спільній діяльності добре відоме фірмове найменування. В останньому випадку можна говорити про франшизе чи дистрибьюторстві товарів і послуг.

4. Передача устаткування в оренду, що, у залежності від термінів дії договорів, підрозділяється на рентинг (до одного року), хайринг (від одного року до двох-трьох років) і лізинг (понад три років).

До коопераційних угод відносяться угоди, предметом яких є: здійснення спеціалізованого виробництва вузлів і деталей за технологією з наступним обміном і зборкою; спільна розробка виробів, включаючи проектування, виготовлення і зборку.

Найбільш прибутковим бізнесом на світовому ринку є торгівля ліцензіями. По оцінках експертів ООН, покупці в середньому платять за ліцензію від 1до 10% вартості реалізованої згодом продукції, зробленої на основі даної ліцензії (30÷50%, якщо продається ліцензія на унікальний і перспективний винахід).

Існує три форми виплати ліцензійної винагороди.

1) роялті – відрахування від доходу ліцензіата в плині всього періоду дії угоди;

2) паушальний платіж – це одноразовий платіж, не зв'язаний у часі з фактичним використанням ліцензії, а встановлений заздалегідь на основі експертних оцінок;

3. комбіновані платежі, що включають первісну суму у виді паушального платежу в 10÷15% від загальної вартості ліцензії і з наступними періодичними відрахуваннями роялті.