Тема 1. Сутність, форми і тенденції розвитку міжнародних економічних відносин (мэо)
1.1. Сутність і форми розвитку МЭО.
1
.2.
Фактори і тенденції розвитку МЭО на
сучасному етапі.
Сутність і форми розвитку мэо
Міжнародні економічні відносини (МЭО) – це визначений спосіб взаємодії між господарськими суб'єктами різних країн із приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.
Підкоряючи загальним закономірностям розвитку економічних відносин, МЭО мають свої відмінні риси:
територіальне охоплення, що виходить за рамки національних границь;
залучення додаткових ресурсів;
переміщення ресурсів, факторів, результатів виробництва за межі окремих країн;
використання особливих інструментів і механізмів впливу;
створення спеціальних організаційних структур для регулювання МЭО.
МЭО виявляються на різних рівнях економіки:
мікрорівень, де суб'єктами МЭО є громадяни, підприємства, фірми, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність;
макрорівень, де суб'єктами виступають держави;
наднаціональний рівень, де діють міжнародні організації і наднаціональні інститути.
Як форми МЭО виділяють наступні:
міжнародну торгівлю товарами і послугами; на сучасному етапі ці дві форми міжнародної торгівлі піддаються поділу, що має відповідні передумови (див. далі главу 2). Міжнародна торгівля товарами є ведучою формою МЭО (64% усіх сільськогосподарських зв'язків), міжнародна торгівля послугами займає сектор 17%;
міжнародний науково-технічний обмін, і зокрема, міжнародні форми передачі технологій;
міжнародний рух капіталів, здійснюваний у формі прямих інвестицій (3%), портфельних інвестицій (9%) і позичкового капіталу (5%);
міжнародну міграцію робочої сили;
міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини.
Сучасні МЭО існують також і в якісно нових проявах:
утворення глобальних систем торгівлі і фінансів;
формування міжнародних форм виробництва і науково-технічного співробітництва;
розвиток міжнародних міграційних процесів праці і капіталу;
функціонування міжнародних корпорацій;
розробка міжнародних норм і правил регулювання сільськогосподарських зв'язків.
Таким чином, активізується розвиток особливої підсистеми в рамках загальної системи економічних відносин.
1.2. Фактори і тенденції розвитку мэо на сучасному етапі
Передумовами для становлення і розвитку МЭО є наступні:
перехід від натурального господарства до товарного і становлення товарно-грошових відносин, що сприяли формуванню національних і світових ринків;
якісний стрибок у розвитку продуктивних сил і відповідне збільшення масштабів виробництва.
На формування і розвиток МЭО роблять найбільш серйозний вплив наступні фактори:
1. Природно-географічні. Тут вирішальної виявляється унікальність кожної чи країни групи країн по своїх природних ресурсах, клімату, родючості ґрунту (наприклад, країни «нафтової шістки» поставляють на світовий ринок 70% нафти).
2. Машинна промисловість і організація масового виробництва, розвиток процесу спеціалізації. Значні обсяги зробленої продукції і наявність спеціалізованих галузей дає можливість країнам виходити на зовнішні ринки.
3. НТР, у результаті якої зростаючі витрати на розробку нових технологій і нових товарів вимагають об'єднання НИОКР країн або спеціалізації на окремих наукових напрямках, що також приводить до обміну.
4. Вивіз капіталу в підприємницькій і позичковій формах приводить до створення транснаціональних і багатонаціональних корпорацій (ТНК і МНК), а також до забезпечення безупинного процесу виробництва.
5. Глобальні проблеми останніх десятиліть – екологічні, енергетичні, сировинні, продовольчі, – які торкаються цивілізацію в цілому, призивають до створення союзу всіх країн для їхнього спільного подолання.
На сучасному етапі створилися наступні тенденції розвитку МЭО:
1. Міжнародна торгівля товарами по темпах росту значно випереджає ріст ВВП суб'єктів світового господарства (у середньому на 1,5%, причому в США – 6%, країн ЄС – 4,5%). В останнє десятиліття відбулися значні зміни в географічній структурі. Хоча ведуча роль як і раніше належить промислово розвитим країнам (ПРС), але в останні десятиліття в зв'язку зі стабілізацією економічного становища країн з перехідною економікою (СПЭ), поступово збільшується їхня питома вага в міжнародній торгівлі товарами (на 1%). Також спостерігається ріст частки країн, що розвиваються, (РС), деяким з яких присуще підвищення темпів економічного розвитку (збільшення частки РС на 3%).
У групі ПРС ведуча роль належить США, Західній Європі, Японії (60% усього світового експорту).
У групі РС лідируюче положення займають країни Південно-Східної Азії (ЮВА) – близько 20% у світовій торгівлі товарами, що забезпечив високий темп росту економіки – у середньому 6% у рік, а також переорієнтація експорту із сировинних товарів на готову продукцію.
У середині 90-х років співвідношення груп країн у світовому експорті виглядало в такий спосіб: ПРС – 70 – 72%; РС – 24-26%; СПЭ – 3,7% (частка СНД – 2,3%).
Основний потік міжнародної торгівлі приходиться на ПРС –55%; 27% - між ПРС і РС; 7% - між РС; 5% - між СПЭ і всіма іншими.
У товарній структурі склалися наступні тенденції:
майже 40% світового експорту приходиться на технічно складну продукцію – машини і транспортне устаткування;
збільшилася роль хімічної продукції;
обсяг експорту мінерального палива скоротився в 2,5 рази, що порозумівається політичною нестабільністю в регіоні його основного видобутку (Близькими Схід) і коливаннями світових цін;
стійко скорочується частка продовольчих товарів у світовому експорті, що зараз є однієї із самих значних;
стабілізується частка текстильної, взуттєвої і швейної промисловості.
2. Міжнародна торгівля послугами в останні два десятиліття росте в 3 рази швидше міжнародної торгівлі товарами. Це порозумівається тим, що, наприклад, для постачання товарів за рубіж залучається усе більше послуг, починаючи з аналізів ринків і кінчаючи транспортуванням товарів. Тенденції міжнародної торгівлі послугами в останні п'ять років такі:
незначно збільшилася частка транспортних послуг (на 5%) за рахунок постачань габаритного комплектного устаткування;
на 4% збільшилася частка туризму за рахунок збільшення доходів населення й удосконалювання засобів транспорту і готельного господарства;
найбільше динамічно розвивається сегмент фінансових і бізнес послуг, їхній приріст складає 52%;
відбулося скорочення частки офіційних чи урядових послуг.
У географічних напрямках спостерігаються наступні тенденції:
домінують ПРС – 75% експорту і 50% імпорту послуг;
зросла частка РС, у першу чергу, за рахунок країн Азії;
у надходженнях ПРС найбільшу питому вагу складають ділові послуги, РС – туризм;
частка постсоціалістичних країн як і раніше невисока – 3,5% і 2,9% в експорті й імпорті послуг відповідно.
3. Самим ходовим товаром на світовому ринку стає нова технологія. Питома вага технологічно нових товарів і послуг у 90-х роках в експорті США склав більш 20%, у Японії – 18,5%, у Німеччині і Франції – 15%.
У цілому на ПРС приходиться близько 90% світового ринку технологій. На частку ж РС – усього близько 10%.
Що стосується галузевої структури світового ринку технологій, те велика частина світової торгівлі ліцензіями приходиться на електротехнічну й електронну промисловість – 19%, загальне машинобудування – 18%, хімічну промисловість –17,4%, транспортне машинобудування – 10,2%. Вплив міжнародного обміну технологіями на розвиток обробної промисловості в 3 рази вище, ніж на розвиток економіки в цілому.
4. Дуже високий динамізм показує міжнародний рух капіталів. Тільки ріст прямих закордонних інвестицій (ПЗИ) у 90-х м.м. у 3 рази випереджав ріст товарного експорту й у 4 рази – світового виробництва.
До сучасних тенденцій міграції капіталу в підприємницькій формі також можна віднести наступні:
ріст числа інтернаціональних злиттів і придбань фірм; капіталовкладення, що супроводжують злиття і придбання, досягли 275 млрд. дол. – 79% сукупного обсягу ПЗИ;
ріст ролі ТНК як основного суб'єкта світового ринку іноземних інвестицій (виробництво 30% - від ВНП країн з ринковою економікою; іноземні інвестиції ТНК оцінюються в більш 2 трлн. дол.);
зрушення в галузевій структурі іноземних інвестицій від обробної промисловості і торгівлі до інвестицій у наукомісткі галузі і сферу послуг (більш 55%).
У географії інвестування спостерігаються наступні тенденції:
переважає міграція підприємницького капіталу між ПРС. Основні експортери капіталу – США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Нідерланди, Швейцарія. Однак ПРС – і головні імпортери закордонних ресурсів (до середини 90-х років – 85-87% світового імпорту позикових засобів і близько 60% світового імпорту ПЗИ);
збільшується експорт підприємницького капіталу з ПРС у РС ЮВА і Латинської Америки (у країни з високими темпами економічного розвитку);
збільшується обсяг іноземних інвестицій між РС;
спостерігається повільний ріст іноземних інвестицій у країни з перехідною економікою (у середині 90-х м.м. – 10 млрд.дол. у Східній Європі).
5. Спостерігається помітний ріст масштабів міграції робочої сили. У середині 90-х м.м. кількість мігрантів збільшилося в порівнянні з 60-ми м.м. більш ніж у 10 разів і склало 35 млн.чіл. До кінця 20ст. – уже 40 млн.чіл.
З кінця 60-х – початку 70-х м.м. стали з'являтися нетрадиційні центри притягання робочої сили, поряд із традиційно існуючими, де спостерігаються високі темпи економічного росту. Традиційні – Західна Європа, США, Австралія, нові – країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близька Схід, Латинська Америка, Росія.
6. Розвивається і світовий валютний ринок:
спостерігається ріст інтернаціоналізації валютних ринків країн;
операції відбуваються безупинно протягом доби, поперемінно у всіх частинах світла, починаючи на Сході, далі переходячи в Європу і потім в Америку;
уніфікується техніка валютних операцій, міжнародних розрахунків і кредитів;
швидко розвивається терміновий сектор валютного ринку (коли постачання валюти по угоді здійснюється через обговорений період часу, за курсом, установленому на момент укладеної угоди);
росте обсяг валютних операцій з метою страхування від валютних ризиків;
широко застосовуються електронні засоби зв'язку.
У цілому на сучасному етапі в системі МЭО відбуваються кардинальні зміни, тісно зв'язані між собою й які сприяють суперечливим впливом на економіку суб'єктів, а також на самі форми світогосподарських зв'язків.